Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 562/570/20
провадження № 61-3458св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - приватне сільськогосподарське підприємство «Україна»,
відповідачі: центр надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойчук Костянтин Мефодійович, на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2021 року у складі судді Кушніра О. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року приватне сільськогосподарське підприємство «Україна» (далі - ПСП «Україна») звернулося до суду із позовом до центру надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_1 , у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області Мішури В. В. від 20 березня 2015 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - будівлю гаража для легкових автомобілів на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 602305656226, за ОСОБА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно від 20 березня 2015 року, видане на ім`я ОСОБА_1 .
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є співвласником майна реорганізованого КСП «Агроспілка-Україна». Спірний гараж є об`єктом нерухомого майна, що підлягає розпаюванню. Загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління колективним майном рішення про виділ спірного гаража
ОСОБА_1 не приймали. Державний реєстратор провів реєстрацію права власності на будівлю гаража для легкових автомобілів на АДРЕСА_1 на підставі протоколу засідання комісії з розгляду майнових питань від 09 березня 2015 року, що є неправомірним, оскільки комісія з розгляду майнових питань не є уповноваженим органом на вирішення питань щодо виділення майна, яке підлягає розпаюванню у натурі. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку право власності на будівлю гаража не набув, державну реєстрацію 20 березня 2015 року здійснено реєстратором на підставі документів, які не відповідали вимогам закону, та з порушенням прав позивача, у якого спірне майно перебуває в оренді відповідно до договору, тому таке рішення є незаконним і підлягає скасуванню, а видане ним свідоцтво про право власності - визнанню недійсним.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області
від 12 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, позов ПСП «Україна» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області Мішури В. В. від 20 березня 2015 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - будівлю гаража для легкових автомобілів по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Визнано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2015 року на об`єкт нерухомого майна - будівлю гаража для легкових автомобілів по вказаній адресі, за ОСОБА_1 недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що допустимих у розумінні статей 77-78 ЦПК України доказів прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про виділення
ОСОБА_1 в натурі спірного майна не здобуто, а позивач наявність таких рішень заперечує. Отже, рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на спірне майно слід скасувати і, як наслідок, визнати недійсним видане відповідачу на його підставі свідоцтво про право власності на спірне майно. Суди вважали поважними причинами пропуску позивачем строку позовної давності, з огляду на тривале вирішення спору стосовно правомірності набуття відповідачем права власності на спірну будівлю судами адміністративної юрисдикції, провадження у якому було закрито, оскільки спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, після чого позивач відразу ж звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не дали належної оцінки його доводам про те, що права позивача рішенням державного реєстратора не порушено, оскільки позивач отримав свій пай в натурі, до складу якого не було включено спірний гараж. Посилання судів на те, що гараж та інше розпайоване майно, яке входило до цілісного майнового комплексу
КСП «Агроспілка-Україна», було передано в оренду ПСП «Україна» не підтверджується належними доказами. Зокрема, надана позивачем копія договору оренди є неналежним доказом користування позивачем майном колишнього КСП «Агроспілка-Україна», з огляду на невідповідність її оригіналу договору оренди. Крім того, до цього правочину не додано належних додатків, що у ньому перелічені та є його невід`ємною частиною. Також позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року від ПСП «Україна» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги відповідача та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Будівля гаража для легкових автомобілів на АДРЕСА_1 входила до цілісного майнового комплексу КСП «Агроспілка-Україна» та передана в оренду ПСП «Україна» відповідно до договору від 24 квітня 2000 року № 3 «Оренди майна», яке знаходиться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян-співвласників.
20 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області із заявою для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - будівлю гаража для легкових автомобілів по АДРЕСА_1 .
20 березня 2015 року державним реєстратором Мішурою В. В. прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомості, відкрито запис в реєстрі та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я власника, індексний номер 35245767, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 602305656226.
Підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності були: копія протоколу засідання комісії з організації майнових питань КСП «Україна» від 09 березня 2015 року, копія рішення органу місцевого самоврядування від 10 березня 2015 року № 819 про присвоєння поштової адреси, копія свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат серії РВ №0100711), виданого Здовбицькою сільською радою Здолбунівського району Рівненської області 09 лютого 2015 року, копія технічного паспорта від 19 березня 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1952, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Статтею 15 Закону № 1952 передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до приписів статті 17 цього ж Закону текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім`я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.
Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 24 Закону № 1952 встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об`єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п`ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в якості документа, що встановлює виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором серед інших документів було отримано від заявника, зокрема протокол засідання комісії з організації майнових питань КСП «Україна» від 09 березня 2015 року, яким за заявою ОСОБА_1 виділено йому в натурі в рахунок майнового сертифіката на суму 3 208 грн спірне нерухоме приміщення - гараж для легкових автомобілів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності.
За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
За загальним правилом право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).
Згідно з пунктами 2.4, 2.5, 4.4 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.
У пункті 4 Рекомендації закріплені положення щодо виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності. Зокрема, зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності-зборам співвласників відповідну заяву. Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі у розмірі, еквівалентному вартості частки, визначеної договором про порядок володіння та користування майном. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажанні отримати їх у натурі. Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.