Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 520/11876/19
провадження № 61-17841св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 23 липня 2013 року відповідач отримав на зберігання від позивача кошти у сумі 1 000 000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою. 04 травня та 08 червня 2018 року позивач направив відповідачу листи із вимогою про повернення коштів, переданих на зберігання, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 1 000 000 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року у складі судді Літвінової І. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання з повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США відповідачем виконано, що підтверджується розпискою позивача від 07 березня 2018 року та нотаріальною заявою за підписом позивача від 07 березня 2018 року,
а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 000 000 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 23 липня 2013 року між сторонами було укладено два договори зберігання на загальну суму 2 000 000 доларів США, на 1 000 000 доларів США кожний. По одному правочину відповідач повернув позивачу 1 000 000 доларів США, однак по іншому правочину кошти повернуті не були, а тому позовні вимоги є обгрунтованими. Суд відхилив доводи відповідача про виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем мотивуючи це тим, що розписка позивача
від 07 березня 2018 року щодо виконання відповідачем усіх зобов`язань фінансового характеру стосується саме тих зобов`язань, строк яких настав, однак за наявним у матерілах справи договором зберігання строк виконання на час складення вказаної розписки ще не наступив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд зробив помилковий висновок про укладення між сторонами двох договорів зберігання від 23 липня 2013 року по 1 000 000 грн кожний, який ґрунтується лише на поясненнях позивача та не підкріплений жодними доказами. 23 липня 2013 року між сторонами укладено лише один договір зберігання на суму 1 000 000 доларів США, які відповідач повернув позивачу, про що свідчить розписка та заява позивача від 07 березня 2018 року про повернення останньому коштів за договором від 23 липня 2013 року у повному обсязі. Отже зобов`язання є припиненими, а позовні вимоги безпідставними.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 липня 2013 року позивач передав відповідачу на зберігання 1 000 000 доларів США, що підтверджується складеною відповідачем розпискою.
У матеріалах справі наявна розписка від 07 березня 2018 року за підписом ОСОБА_1 , якою позивач підтверджує, що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у загальному обсязі 3 485 600 доларів США, які були отримані ним на підставі розписок від 17 квітня, 12 травня, 06 серпня, 18 серпня 2011 року, 21 грудня 2012 року, 23 березня 2013 року та на підставі розписки від 23 липня 2013 року на суму 1 000 000 доларів США.
Відповідно до тексту наведеної вище розписки від 07 березня 2018 року позивач зазначає, що усі вищевказані кошти повернуті ОСОБА_2 у повному обсязі та належним чином; підписанням даного документу позивач підтверджує відсутність у відповідача перед ним будь-яких невиконаних зобов`язань як то фінансового, матеріального або нематеріального характеру, в тому числі по виплаті позивачу або поверненню позивачу будь-яких грошових коштів. Претензій та/або вимог фінансового та/або матеріального та/або нематеріального характеру ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 не має.
Відповідачем до матеріалів справи надано нотаріальну заяву за підписом ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І. В. Змістом нотаріально посвідченої заяви від 07 березня 2018 року позивач підтверджує відсутність у відповідача будь-яких невиконаних перед позивачем зобов`язань, зокрема фінансового, матеріального або нематеріального характеру, в тому числі щодо виплати або повернення ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів.
Змістом нотаріально посвідченої заяви від 07 березня 2018 року позивач підтверджує, що усі зобов`язання (в тому числі фінансові) відповідача перед позивачем, оформлені яким би то не було способом і в якому то не було вигляді, є припиненими у зв`язку з їх виконанням ОСОБА_2 у повному обсязі, в належному вигляді і належним чином. Будь-яких претензій або вимог позивач ОСОБА_1 до відповідача не має.
04 травня 2018 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення 1 000 000 доларів США, які відповідач отримав на зберігання за договором від 27 липня 2013 року, протягом 10 днів з моменту отримання претензії.
08 червня 2018 року ОСОБА_1 повторно направив відповідачу вимогу про повернення коштів.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частинами першою, третьою статті 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Згідно зі статтею 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.