Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 752/23057/19
провадження № 61-1127св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В.,
Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого останній отримав у борг 30 000,00 дол. США та зобов`язався повернути кошти
до 30 листопада 2016 року.
Також 01 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору позики від 01 серпня 2016 року, за умовами якої вони встановили, що позичальник має сплатити за користування позикою 15 % річних, які нараховуються кожного дня та підлягають виплаті щомісяця готівкою у валюті долар США.
ОСОБА_2 у строк, встановлений договором, позику не повернув.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 01 серпня
2016 року у розмірі 3 565 037,62 грн, з яких: прострочена заборгованість
за основним боргом становить 744 600,00 грн, 15 % річних за користування чужими грошовими коштами - 37 320,00 грн, пеня - 2 717 790 грн, 3 % річних за простроченою заборгованістю - 65 417,62 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня
2021 року у складі судді Шевченко Т. М. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що підпис у договорі позики
від 01 серпня 2016 року та додатковій угоді до нього від 01 серпня 2016 року виконано ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня
2021 року скасовано.
Ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 серпня 2016 року в розмірі 1 591 847,62 грн з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 744 600,00 грн, 15 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 37 230,00 грн, пеня у розмірі 744 600,00 грн, 3 % річних за простроченою заборгованістю у розмірі 65 417,62 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач не довів належними доказами, що підпис на договорах виконаний не ним, а іншою особою. Отже, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за основним боргом у розмірі 744 600,00 грн, що
в еквіваленті становить 30 000,00 дол. США за курсом продажу долара США комерційними банками України, що передбачено пунктом 2.2 договору позики. Крім того, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 15 % річних за користування чужими грошовими коштами
у розмірі 37 230,00 грн, що передбачено пунктом 2 додаткової угоди до договору позики від 01 серпня 2016 року, та 3 % річних за простроченою заборгованістю у розмірі 65 417,62 грн на підставі частини другої
статті 625 ЦК України.
Позовна вимога про стягнення пені у розмірі 2 717 790,00 грн підлягає частковому задоволенню, враховуючи, що розмір пені значно перевищує розмір боргу, апеляційний суд, керуючись частиною третьою
статті 551 ЦК України, вважав можливим зменшити розмір пені
з 2 717 790,00 грн до 744 600,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 81 ЦПК України без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 183/3811/16-ц (провадження № 61-28961св18).
Також апеляційний суд самостійно, в порушення вимог частини третьої статті 13 ЦПК України, порушив порядок призначення експертизи, встановлений частиною третьою статті 103 ЦПК України, не призначивши судової почеркознавчої експертизи, визначив, що відповідачу необхідно було поставити експертам питання про те, чи різними ручками виконаний підпис, чи в різний час зроблені записи прізвища та підпису. При цьому суд апеляційної інстанції оскаржуваний договір не досліджував (чим порушив принцип безпосередності дослідження наявних у справі доказів, визначений статтею 89 ЦПК України) та проігнорував висновок судового експерта про наявність у досліджуваних підписах розбіжностей, які не можуть слугувати підставою для висновку про тотожність підписів відповідача та особи, яка підписала спірний договір як позичальник.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Вважає, що апеляційний суд обґрунтовано задовольнив його позов, оскільки за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05 серпня 2021 року № 3346/3347/21-32 експерти встановили, що рукописні написи « ОСОБА_2 » у договорі позики від 01 серпня
2016 року та додатковій угоді до нього виконані самим відповідачем, а що стосується підписів, то експерти не змогли встановити, чи виконані вони відповідачем.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 30 000,00 дол. США, які останній зобов`язався повернути в установлений договором строк.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору позичальник зобов`язаний повернути усю суму до 30 листопада 2016 року.
Пунктом 2.2 сторони передбачили, що позика повертається у розмірі
в еквіваленті 30 000,00 дол. США за курсом продажу готівкового
долара США комерційними банками України.
Відповідно до пункту 3.2 договору у разі порушення позичальником строку повернення позики, передбаченого пунктом 3.1 договору, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного грошового зобов`язання. А також пеню у розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.
01 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду до договору позики від 01 серпня 2016 року.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди до договору позики від 01 серпня 2016 року відсотки за користування позикою становлять 15 % річних, які нараховуються щодня і підлягають сплаті щомісяця готівкою у доларах США.
Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 05 серпня 2021 року № 3346/3347/21-32 рукописні записи « ОСОБА_2 », що містяться у нижньому правому куті першого аркуша та у розділі «Реквизиты сторон» в графі «Заемщик ОСОБА_3 » на другому аркуші договору позики
від 01 серпня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , виконані самим ОСОБА_2 .
Рукописний запис « ОСОБА_2 », що міститься у розділі «Реквизиты сторон» в графі « Заемщик ОСОБА_2 » у додатковій угоді від 01 серпня 2016 року до договору позики від 01 серпня 2016 року, укладеній між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконаний самим ОСОБА_2 .
Встановити, чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 самим
ОСОБА_2 , не можливо, у зв`язку із вкрай обмеженою кількістю
у складі транскрипції досліджуваних підписів почергової інформації, яка б характеризувала письмові навички виконавця.
Експертами вказано, що виявити більшу кількість як збіжних, так
і розбіжних почергових ознак не можливо через відносно малий обсяг графічного матеріалу у досліджуваних підписах та простоту побудови їх елементів, а також у зв`язку з відсутністю в розпорядженні експерта вільних зразків підпису ОСОБА_2 , що виконані до дати складання досліджуваних документів (тобто до 01 серпня 2016 року).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;