Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 369/220/20
провадження № 61-5303св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2,
відповідачка - ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Фінагеєвої І. О. від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В.,
Лапчевської О. Ф., від 23 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2019 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного
ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 та ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на 13/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на 1/10 частини земельної ділянки площею 0,0117 га, яка розташована за указаною адресою, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 32224100300:01:017:0001.
Позивачка вказувала, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким він заповів все своє майно донці ОСОБА_4 . Однак, є спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку у спадщини, а саме малолітній син ОСОБА_3 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, якого рішенням суду визнано недієздатним з шестимісячного віку.
Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В. М. від 12 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки з шестимісячного віку хворіє на психічну хворобу, не може керувати своїми діями та розуміти їх значення, при цьому недієздатним його визнано і встановлено опіку уже після смерті спадкодавця та закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 просила суд: визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Стислий виклад заперечень відповідачки
Відповідачка ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначала, що позивачкою не доведено поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки недієздатність ОСОБА_2 була встановлена лише у двадцять чотири роки та після того, як відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_5 . При цьому встановлення у судовому рішенні недієздатності особи з шестимісячного віку, на її думку, є незаконним. З тринадцятирічного віку ОСОБА_2 перебуває у спеціальному медичному закладі, а його матір ОСОБА_1 до відкриття спадщини не цікавилась його життям, оскільки право забирати його зі спецзакладу на вихідні отримала лише у 24 роки. Наголошувала на тому, що права ОСОБА_2 на житло не можна вважати порушеними, оскільки він має право володіти і користуватись цегляним будинком площею 43,2 кв. м, кімнатою у глиняному будинку площею 14 кв. м, колодязем та всією земельною ділянкою у спірному домоволодінні, які були подаровані та оформлені на ОСОБА_1 . Звертала увагу ОСОБА_3 на те, що згідно з правовстановлюючими документами ОСОБА_1 було подаровано 12/25 частини спірного домоволодіння, тоді як її неповнолітні діти користуються лише двома кімнатами у глиняному будинку площею 23,2 кв. м, що складає 13/25 частин домоволодіння. При цьому з моменту отримання у власність зазначеної частини домоволодіння ОСОБА_1 всіляко чинить перешкоди у користуванні будинком сім`ї спадкодавця: встановила паркан, відрізала вхід до криниці, що є єдиним джерелом води, зруйнувала опалювальну систему у будинку, відрізавши батареї.
Основний зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, позов задоволено.
Визначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька
ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що причини пропуску ОСОБА_2 строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки він є інвалідом ІІ групи з дитинства, а тому був позбавлений можливості самостійно звернутись у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з моменту її відкриття. При цьому судом ураховано, що позивач визнаний недієздатним на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року (справа № 357/1933/18), а тому має право на обов`язкову частку у спадщині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, у якій заявниця просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_3 зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, був дієздатним, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта від 16 травня 2018 року № 93-ц. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року, яким визнано його недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА_1, набрало законної сили 14 серпня 2018 року. Звернення ОСОБА_1 із заявою про визнання сина недієздатним викликано виключно бажанням отримати у власність нерухоме майно. При цьому, звертаючись до суду із такою заявою, ОСОБА_1 спочатку просила визнати його недієздатним з 2013 року, а вже потім - з шести місяців, без належного медичного висновку, що суперечить положенням статті 40 Цивільного кодексу України.
Крім того заявниця вважає, що суди не взяли до уваги те, що майно померлого спадкодавця справедливо поділено між його дітьми від першого шлюбу, які фактично володіють 12/25 частинами домоволодіння, та дітьми від другого шлюбу - які фактично володіють 13/25 частинами.
Посилається також на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині залишення без розгляду її клопотання про повторне витребування матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті
ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року.
30 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
08 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її касаційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 23 лютого 2022 року.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди ОСОБА_3 з ухваленими рішеннями та необхідності переоцінки доказів. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, оскільки останні зроблені за інших фактичних обставин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на частину домоволодіння, що розташоване по
АДРЕСА_1, а також частину земельної ділянки, на якій воно розміщене.
За життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 08 грудня 2015 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області, яким заповів все його майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 09 липня 2018 року у справі № 357/1933/18 визнано ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, недієздатним з шестимісячного віку. Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 та призначено
ОСОБА_1 його опікуном.
У зазначеному судовому рішенні встановлено, що ОСОБА_2 має другу групу інвалідності з дитинства, діагноз - розумова відсталість.
З 29 червня 2008 року ОСОБА_2 зарахований до складу підопічних дитячого будинку-інтернату на повне утримання, що підтверджується випискою із наказу №86 по Білоцерківському дитячому будинку-інтернату від 01 липня 2008 року.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання" від 16 травня 2018 року №93-ц ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психологічний розлад - помірну розумову відсталість (олігофренія у ступені неглибокої імбецильності) (F71), МКХ-10, за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними не може з раннього дитинства (з 6 місячного віку), хворіє на виявлену у нього психічну хворобу та з цього часу не може керувати своїми діями та розуміти їх значення.
Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В. М. від 12 лютого 2019 року № 388/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 13/250 часток житлового будинку
АДРЕСА_1, та на 1/10 частину земельної ділянки, площею 0,0117 га, кадастровий номер 32224100300:01:017:0001, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).