ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 185/4924/17
провадження № 61-5946св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 липня 2018 року, ухвалене у складі судді Головін В. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування.
Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат - ОСОБА_5 , спадкоємцями першої черги після якого є мати - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що ОСОБА_2 необхідно усунути від права на спадкування та змінити черговість одержання права на спадкування, оскільки у жовтні 2014 року її брат тяжко захворів, через що перебував у безпорадному стані та потребував постійного догляду, матеріальної допомоги і піклування. Однак ОСОБА_2 разом з братом не проживала, а проживала з іншим чоловіком за іншою адресою; станом здоров`я свого чоловіка не цікавилась, матеріальної допомоги не надавала, жодного разу в лікарню не приходила. За таких обставин вона разом з матір`ю - ОСОБА_3 змушені були доглядати за ОСОБА_5 , нести витрати на його матеріальне забезпечення та утримання.
Вважає, що є всі підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування та зміни її черговості на одержання права на спадкування - з другої черги на першу.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити черговість на одержання права на спадкування з другої черги спадкоємців на першу чергу спадкоємців за законом.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для правильного застосування положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України суду необхідно установити, чи був спадкодавець у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, чи знав відповідний спадкоємець про указаний стан спадкодавця та чи потребував останній допомоги саме від указаного спадкоємця. Крім того, підлягають урахуванню також обставини щодо існування у спадкоємця можливостей надавати необхідну допомогу спадкодавцю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав що позивач належними і допустимими доказами не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, щодо перебування спадкодавця у безпорадному стані, потребування допомоги, а також те, що ОСОБА_2 мала можливість надавати матеріальну та іншу допомогу спадкодавцю, але свідомо ухилялась від надання такої.
Не довела позивач і юридичних фактів, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, які б свідчили про наявність правових підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, а саме, що вона тривалий час матеріально забезпечувала ОСОБА_5 , який перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 липня 2018 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 липня 2018 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
На думку заявника, судами залишено поза увагою те, що у 2012 році у ОСОБА_5 діагностовано онкологічне захворювання «лімфома», церроз печінки та гепатит С; у період з 2014 року до 2016 року ОСОБА_5 проведено п`ять курсів хіміотерапії та надано статус особи з інвалідністю II групи і загальний стан ОСОБА_5 охарактеризовано як тяжкий. У зв`язку з такою тяжкою хворобою ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані і позивач змушена була забрати його до себе та здійснювати за ним повний догляд.
Не враховано, заявник вважає, і те, що відповідач була обізнана щодо стану здоров`я ОСОБА_5 , проте свідомо відсторонилась від надання останньому допомоги, маючи таку матеріальну можливість. Посилаючись на зазначене, позивач просила про задоволення касаційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів. Вказувала, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надали належну оцінку зібраним у справі доказам і ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
Також зазначала, що її чоловіку в 2014 році встановлено діагноз - онкологічне захворювання; так, стан його здоров`я був охарактеризований як тяжкий, однак не безпорадний. Наголошувала на тому, що у той самий період їй також встановлено діагноз онкологічне захворювання і вони з чоловіком одночасно лікувалися та проходили курси хіміотерапії.
Твердження ОСОБА_1 стосовно свідомого її відсторонення від надання ОСОБА_5 допомоги, маючи таку матеріальну можливість, вважає безпідставними, оскільки належних і допустимих доказів таких обставин матеріали справи не містять.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_2 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 185/4924/17.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1 червня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.
У жовтні 2014 року у ОСОБА_5 діагностовано онкологічне захворювання «лімфома» та проведено 2 курси хіміотерапії у листопаді 2014 року і в лютому 2015 року. 1 квітня 2016 року ОСОБА_5 надано статус особи з інвалідністю IIгрупи. У період з 15 грудня 2014 року до 30 грудня 2014 року, з 19 травня 2016 року до 24 травня 2016 року та з 20 червня 2016 року до 5 липня 2017 року ОСОБА_5 перебував на лікуванні в гематологічному відділені Комунального закладу «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради».
24 жовтня 2012 року у ОСОБА_2 діагностовано онкологічне захворювання; у період з 22 листопада 2012 року до 26 листопада 2012 року, з 17 грудня 2012 року до 20 грудня 2012 року та з 25 лютого 2013 року до 28 лютого 2013 року ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні в Комунальному закладі «Клінічний онкологічний диспансер», а з 8 січня 2013 року до 4 лютого 2013 року - на стаціонарному лікуванні. Крім того, з 27 червня 2016 року до 15 липня 2016 року, з 28 липня 2016 року до 25 серпня 2016 року, з 3 жовтня 2016 року по 4 листопада 2016 року ОСОБА_2 також перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ «Клінічний онкологічний диспансер»
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_3 .
Позивач у справі є рідною сестрою ОСОБА_5 і, відповідно, спадкоємцем другої черги.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У частині п`ятій статті 1224 Ц