Постанова
Іменем України
15 липня 2022 року
м. Київ
справа № 672/292/19
провадження № 61-12295св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, Великояромирська сільська рада Городоцького району Хмельницької області,третя особа - Городоцька міська рада Хмельницької області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області
від 10 березня 2021 року у складі судді Шинкоренка С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, третя особа - Городоцька міська об`єднана територіальна громада, про скасування рішень органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що в порядку спадкування після смерті свого батька, ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Городоцької міської ради Хмельницької області від 06 березня 2018 року № 57 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж указаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час виготовлення технічної документації із землеустрою з`ясувалося, що частина цієї земельної ділянки накладається на сусідню земельну ділянку ОСОБА_2 .
Рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 29 січня 2016 року № 12 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі цього рішення ОСОБА_2 розробив технічну документацію із землеустрою, яка складена з порушенням чинного законодавства та містить недостовірну інформацію про розміщення земельної ділянки на місцевості. Крім того, ОСОБА_2 не погодив межі земельної ділянки із сусідніми землекористувачами. На той час у користуванні ОСОБА_2 знаходилася земельна ділянка площею 0,19 га, натомість, останнім була сформована земельна ділянка площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001), до складу якої була включена частина земельної ділянки позивача.
Рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 18 жовтня 2016 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 присадибну земельну ділянку площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
01 листопада 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Посилаючись на те, що Великояромирська сільська рада Городоцького району Хмельницької області неправомірно передала у власність
ОСОБА_2 земельну ділянку, межі якої не закріплені межовими знаками та не відповідають фактичному землекористуванню, а право власності
ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано на підставі недостовірних даних щодо її площі та місця розташування, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 29 січня 2016 року
№ 12 про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним і скасувати рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 18 жовтня 2016 року
№ 9 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу
у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001),
з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 17235055, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32180133 від 02 листопада 2016 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області
від 10 березня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_2 площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та передання
ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001),
з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 17235055, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32180133 від 02 листопада 2016 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції,
ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області - Городоцьку міську раду Хмельницької області.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2021 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що земельна ділянка площею 0,35 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, була передана у власність батька позивача, ОСОБА_3 у порядку приватизації,
а ОСОБА_1 успадкував цю ділянку. Після придбання сусіднього домоволодіння на АДРЕСА_2, ОСОБА_2 набув право на присадибну земельну ділянку площею 0,19 га, натомість, Великояромирська сільська рада Городоцького району Хмельницької області передала йому у власність земельну ділянку більшою площею - 0,1993 га, у тому числі за рахунок земельної ділянки позивача. Отже, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, на підставі неналежної технічної документації із землеустрою, яка містить недостовірні дані щодо її площі та місця розташування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним
і скасування рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а його права та інтереси цим рішенням не порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України - судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу, а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої
статті 411 ЦПК України).
В уточненій касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року,
ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустроюі ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Крім того, уточнену касаційну скаргу заявник доповнив новою підставою відкриття касаційного провадження: пунктом 3 частини другої
статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування права у подібних правовідносинах), а саме: щодо можливості оскарження до суду загальної юрисдикції рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, у тому випадку, коли у такому рішенні вказано розмір земельної ділянки, більший за розмір, земельної ділянки, який було виділено такій особі, і в такий спосіб порушується право сусіднього землекористувача (власника земельної ділянки).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та користувачем земельної ділянки площею 0,35 га, закріпленої за цим домоволодінням.
ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок із надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
За цим домоволодінням закріплена присадибна земельна ділянка
площею 0,19 га, яка рішенням Сільської ради від 20 грудня 1993 року
була безоплатно передана у власність колишній власниці житлового будинку - ОСОБА_4 .
Рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 29 січня 2016 року № 12 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У 2016 році Державне підприємство "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою.
Рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 18 жовтня 2016 року № 9 затверджено цю технічну документацію та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На підставі цього рішення Комунальне підприємство "Городоцьке бюро технічної інвентаризації" зареєструвало право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний запис від 01 листопада 2016 року № 17235055).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Предметом касаційного перегляду є, зокрема, постанова Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року, прийнята за результатами перегляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня
2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідку.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження
№ 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року
у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
У справі, яка переглядається, позовними вимогами ОСОБА_1 серед іншого є вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
У спірних правовідносинах предметом доказування є наявність або відсутність встановлення факту порушення оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування прав ОСОБА_1 .