Постанова
Іменем України
15 липня 2022 року
м. Київ
справа № 679/142/17
провадження № 61-16729св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач (за зустрічним позовом відповідач) - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (за зустрічним позовом позивач) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Купельського А. В. Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" послалося на те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 09 серпня 2007 року уклали кредитний договір № НМN0G100003124, за яким банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 35 280 доларів США на термін до 06 серпня 2027 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно з договором у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Проте, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 11 січня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 25 016,44 доларів США, яка складається з наступного: 23 899,58 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 1 053,57 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 57,60 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5,69 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Банк зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість за кредитом (тілом кредиту) становить 23 899,58 доларів США.
У зв`язку з викладеним, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 23 899,58 доларів США, що еквівалентно 649 590,58 грн.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору частково недійсним.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що умова договору щодо його обов`язку сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, що становить 28 800x0,20 % = 57,60 доларів США на місяць, є несправедливою умовою договору, яка суперечить частини п`ятій статті 11, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" зважаючи на те, що згідно з частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.
Встановивши в договорі сплату щомісячної комісії, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому, банк нараховував, а позичальник сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати умову кредитного договору від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124 щодо обов`язку позичальника сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, недійсною з моменту укладення договору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Волков С. В., про відшкодування судових витрат сплачених стороною по справі у зв`язку з розглядом цивільної справи задоволено.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору частково недійсним.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 850 грн та витрати за проведення судової економічної експертизи в розмірі 11 440 грн, а всього 14 290 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто) гривень.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав достатніх доказів того, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124.
Що стосується письмових пояснень представника АТ КБ "ПриватБанк" про те, що між банком та ОСОБА_1 09 серпня 2007 року укладено два кредитних договори, а саме договір № НМN0G100003124 (договір на основний кредит), та договір № НМN0G200003124, та те, що висновки експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18 листопада 2019 року, не відповідають умовам укладених між сторонами договорів, а також даним виписок банку, які аналізував експерт, суд зазначив, що не бере їх до уваги, оскільки банком ставились вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124. Водночас, позовних вимог про стягнення заборгованості за договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G200003124 АТ КБ "ПриватБанк" не ставилось, а також він не був предметом розгляду даної справи.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору частково недійсним, суд не вбачає правових підстав для його задоволення, оскільки таке не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.
Окрім цього, під час вирішення питання про застосування позовної давності суд враховує загальний період часу, який минув з моменту укладання договору, що становить більш 9 років (оскаржуваний кредитний договір укладено 09 серпня 2007 року, а з зустрічним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 10 квітня 2017 року).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року скасовано в частині відмови в задоволені позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнення судових витрат та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124 у розмірі 23 899,58 доларів США та судові витрати в сумі 24 359,65 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог банк надав розрахунок заборгованості за договором № НМN0G100003124, копію кредитного договору.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_2 пояснила, що при проведені судово-економічної експертизи та складання висновку від 18 листопада 2019 року № 3868/18-26, 2806/2807/19-26 нею не враховано, що кошти, зазначені у виписці по рахунку № НОМЕР_1, розподілялись на кредитні договори: № НМN0G200003124 - договір на початковий внесок, та № НМN0G100003124 - договір на основний кредит. Сплачені по зазначеній виписці на вказаний рахунок кошти під час проведення експертизи були зараховані на погашення заборгованості тільки по кредитному договору № НМN0G100003124 - договір на основний кредит, тому висновок не є обґрунтований.
Апеляційним судом сторонам роз`яснено право на призначення експертизи. Сторони правом на проведення експертизи не скористались.
Доказів, які б спростовували твердження позивача про заборгованість відповідача, ОСОБА_1 не надано.
Тому, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав достатніх доказів того, що в останнього наявна заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124, є необґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 05 травня 2018 року у справі № 315/353/17, від 24 березня 2021 року у справі № 202/1555/14-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 202/30631/13-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 30 березня 2019 року у справі № 279/9679/15-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 753/10636/17, від 14 липня 2021 року у справі № 159/2115/15-ц, від 22 липня 2021 року у справі № 686/1204/16-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 362/525/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичний розмір кредитної заборгованості, не дослідив наявні в матеріалах справи копії квитанцій по сплаті коштів відповідачем на погашення кредиту, виписок по рахунках, висновок експертизи від 18 листопада 2019 року, у зв`язку з чим не проаналізував інформацію, яка міститься в розрахунку кредитної заборгованості у взаємозв`язку з іншими доказами наявними у матеріалах справи на предмет того, чи повно відображені в цьому розрахунку кошти, внесені позичальником на погашення кредитної заборгованості.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що розрахунки заборгованості, надані банком, не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать наявним у матеріалах справи документам, а тому розмір заборгованості у заявленому до стягнення розмірі АТ КБ "ПриватБанк" не доведено.
Разом з тим, судовим експертом Нижник О. О. досліджено всі надані йому об`єкти та надано вичерпні і чіткі відповіді на всі постановленні питання. Водночас, відображення у висновку експерта можливого розподілу на два кредитні договори сплачених ОСОБА_1 коштів пов`язане з тим, що АТ КБ "ПриватБанк" при призначенні експертизи та витребуванні ухвалою суду документів необхідних для проведення експертизи без поважних причин не надав будь-яких інших кредитних договорів з відповідачем, крім кредитного договору від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга до Верховного Суду подана ОСОБА_1 13 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року зупинено виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 09 серпня 2007 року уклали кредитний договір № НМN0G100003124.
Згідно з вказаним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 35 280 доларів США на термін до 06 серпня 2027 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Банк свої зобов`язання виконав. Кошти відповідачу видав повністю.
Станом на 11 січня 2017 року у відповідача виникла заборгованість за договором по тілу кредиту в розмірі 23 899,58 доларів США.
На підтвердження позовних вимог банк надав розрахунок заборгованості за договором № НМN0G100003124, копію кредитного договору (т. 1. а. с. 4-10, 12-14).
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 червня 2018 року призначено у справі № 679/142/17 судову економічну експертизу документів фінансово кредитних операцій та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 лютого 2019 року клопотання експерта з виконання економічних експертиз Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про погодження терміну виконання експертизи понад три місяці та надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи задоволено та витребувано з АТ КБ "ПриватБанк" - платіжні документи (виписки банку, меморіальні ордери, платіжні доручення, квитанції, тощо), що підтверджують видачу кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № HMNOG100003124 за період з 09 серпня 2008 року до 05 квітня 2017 року (включно) та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 листопада 2019 року провадження у справі поновлено провадження та призначено до судового розгляду.
З висновку експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 18 листопада 2019 року № 3868/18-26, 2806/2807/19-26, по першому питанню: Розрахунок заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та клієнтом ОСОБА_1, станом на 05 квітня 2017 року не відповідає умовам цього договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором. По другому питанню: Дійсна заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124 станом на 05 квітня 2017 року, з урахуванням проплаченим відповідачем сум в погашення боргу відсутня. По третьому питанню: Дійсна заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124, станом на 05 квітня 2017 року, з урахуванням проплачених відповідачем сум в погашення боргу у випадку визнання судом умови кредитного договору від 09 серпня 2007 року № НМN0G100003124 щодо обов`язку позичальника сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20 % від сум виданого кредиту щомісяця у період сплати - недійсною, з моменту укладення договору відсутня.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_2 пояснила, що при проведені судово-економічної експертизи та складання висновку від 18 листопада 2019 року № 3868/18-26, 2806/2807/19-26 нею не враховано, що кошти, зазначені у виписці по рахунку № НОМЕР_1, розподілялись на кредитні договори: № НМN0G200003124 - договір на початковий внесок, та № НМN0G100003124 - договір на основний кредит. Сплачені по зазначеній виписці на вказаний рахунок кошти під час проведення експертизи були зараховані на погашення заборгованості тільки по кредитному договору № НМN0G100003124 - договір на основний кредит.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.