ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа №826/2538/18
адміністративні провадження № К/9901/8514/20, № К/9901/8839/20, № К/9901/10704/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.В.,
представника позивача Швець Ю.В.,
представника відповідача-1 Пуленця А.С.,
представника третьої особи-1 Іщенка Р.А.,
представника третьої особи-2 Борисевича Д.В.,
представника ОСОБА_1 - Грицаєнко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу №826/2538/18
за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України, треті особи: Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, Голова Державної податкової служби України Верланов Сергій Олексійович, Державна митна служба України, Голова Державної митної служби України Нефьодов Максим Євгенійович, виконуючий обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Гутенко Денис Вікторович, особа, яка подавала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції - народний депутат України ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, Голови Державної податкової служби України Верланова Сергія Олексійовича та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М., судді: Каракашьян С.К., Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (суддя-доповідач - Собків Я.М., судді: Мельничук В.П., Файдюк В.В.),
УСТАНОВИВ:
I. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач-1), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-2), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 31 січня 2018 року № 35-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної фіскальної служби України" (далі - Розпорядження);
- поновити його на посаді Голови ДФС України;
- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначає про протиправність оскаржуваного Розпорядження КМУ, оскільки вважає, що його видано з порушенням законів України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (по тексту - Закон № 889-VIII), від 17 березня 2011 року № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" (по тексту - Закон № 3166-VI), від 27 лютого 2014 року № 794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (по тексту - Закон № 794-VII), Кодексу законів про працю України (по тексту - КЗпП України) та інших нормативно-правових актів. Позивач вказує, що спірне Розпорядження прийнято всупереч визначеної законодавством процедури та без належних і допустимих доказів. Зокрема, позивач повідомляє, що звільнений із займаної посади у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням внаслідок набуття громадянства іншої держави. Вказаний факт повідомлений листом Міжнародного офіцера зв`язку Національного кримінального агентства Великобританії Патріка Торкингтона від 11 квітня 2017 року. Відтак, на думку позивача, відповідач-1 був зобов`язаний провести службове розслідування відносно даного питання. Натомість, як стверджує позивач, йому не відомо чи проводилось службове розслідування чи дисциплінарне провадження щодо обставин, зазначених у спірному Розпорядженні. Крім того, позивач зазначає, що жодні пояснення стосовно обставин, які слугували підставою для його звільнення, у нього не відбиралися.
II. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження КМУ від 31 січня 2018 року №35-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної фіскальної служби України". Поновлено ОСОБА_2 на посаді Голови ДФС України. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 183 342,84 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ДФС України на користь ОСОБА_2 суми заробітної плати в межах одного місяця у розмірі 18 334,28 грн без урахування обов`язкових податків та зборів. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови ДФС України. Стягнуто на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань КМУ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття Урядом спірного Розпорядження про звільнення ОСОБА_2 порядок звільнення керівника центрального органу виконавчої влади визначався частиною першою статті 19 Закону № 3166-VI, відповідно до якої керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади КМУ за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби. З огляду на це, на час звільнення позивача з посади не передбачалось звільнення керівника ДФС України за поданням Прем`єр-міністра України, внесеним на підставі пропозиції Міністра фінансів України. В контексті вказаного суд першої інстанції наголосив, що Закон № 3166-VI має вищу юридичну силу, ніж Положення про Державну фіскальну службу України, затверджене постановою КМУ від 21 травня 2014 року № 236 (по тексту - Положення № 236), на приписи якого посилаються відповідачі.
При цьому суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача про необхідність проведення дисциплінарного провадження та зазначив, що таке провадження може здійснюватись виключно з метою встановлення обставин вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку. Водночас, припиненню державної служби у зв`язку з набуттям особою громадянства іншої держави не передує здійснення дисциплінарного провадження, оскільки Закон № 889-VIII розрізняє два окремі випадки припинення державної служби, а саме, у разі набуття громадянства іншої держави та у разі вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, до якого не віднесено випадку набуття особою громадянства іншої держави.
Окружний адміністративний суд міста Києва зауважив, що єдиним документом, який надходив до відповідача-1 у межах спірних правовідносин від Комісії з питань вищого корпусу державної служби є лист від 30 січня 2018 року № 14-90/1-1-18. Однак, указаний лист не є пропозицією у розумінні частини першої статті 19 Закону № 3166-VI про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови ДФС України. Відтак судом зроблено висновок про відсутність пропозиції Комісії з питань вищого корпусу державної служби про звільнення позивача з посади Голови ДФС України, як єдиного документу, який в силу вимог указаного Закону, міг бути підставою для прийняття оскаржуваного Розпорядження.
Щодо встановлення факту набуття ОСОБА_2 громадянства іншої країни суд першої інстанції зазначив, що останній міг бути звільнений з підстави набуття громадянства іншої держави виключно на підставі встановлення суб`єктом призначення (КМУ) такого факту. Понад те, лист-відповідь від Посольства Великої Британії в Україні, направлений за підписом Міжнародного офіцера зв`язку Національного кримінального агентства Великобританії Патріка Торкингтона, від 11 квітня 2017 року містить інформацію про нібито набуття ОСОБА_2 громадянства іншої країни, а не підтверджені доказами факти такого набуття. При тому позивач наявність у нього іншого, ніж українське, громадянства заперечує.
За наведених мотивів Окружний адміністративний суд дійшов висновку про недоведеність відповідачами правомірності звільнення ОСОБА_2 із займаної посади. Відтак, вказав на наявність правових підстав для скасування спірного Розпорядження, поновлення позивача на посаді Голови ДФС України з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідачі - КМУ та ДФС України, а також народний депутат України ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про відмову від позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у вигляді стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Прийнято відмову ОСОБА_2 від позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у вигляді стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В цій частині визнано нечинним рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та закрито провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2019 року виправлено описку в ухвалі суду від 20 грудня 2019 року, правильно зазначивши абзац другий її резолютивної частини: "Прийняти відмову ОСОБА_2 від позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у вигляді стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в цій частині визнати нечинним рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та в цій частині позовних вимог провадження у справі закрити.". Зазначено, що дана ухвала є невід`ємною частини ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково, прийнято його відмову від позовних вимог щодо поновлення на посаді Голови ДФС України. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови ДФС України та в частині звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови ДФС України - визнано нечинним та закрито провадження у справі щодо зазначених позовних вимог.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року апеляційні скарги КМУ, ДФС України та народного депутата України ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ від 31 січня 2018 року № 35-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної фіскальної служби України" - без змін.
У згаданій постанові суд апеляційної інстанції наголосив, що враховуючи відмову ОСОБА_2 від позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та закриття провадження у цих частинах, справа переглядається лише у межах позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування Розпорядження КМУ від 31 січня 2018 року № 35-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної фіскальної служби України".
Залишаючи без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у переглянутій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час прийняття КМУ спірного Розпорядження частина перша статті 19 Закону № 3166-VI передбачала, що керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Іншого порядку звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, ніж указаний, чинне законодавство не передбачало. За таких обставин надходження пропозиції Комісії з питань вищого корпусу державної служби є обов`язковою передумовою для прийняття Урядом Розпорядження про звільнення Голови ДФС України незалежно від підстав, з яких припиняється державна служба.
Суд зауважив, що дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_4 . Комісією з питань вищого корпусу державної служби не здійснювалось взагалі, жодної перевірки наведених у листі Міністра фінансів України О. Данилюка обставин не проводилось, жодного підтвердження чи спростування не надано. При цьому, жодних пропозицій Комісія з питань вищого корпусу державної служби Кабінету Міністрів України не подала. Отже, лист Комісії з питань вищого корпусу державної служби не може бути підставою для прийняття КМУ будь-якого кадрового рішення відносно Голови ДФС України ОСОБА_4 .
Апеляційний суд зазначив, що звільненню позивача з посади мало передувати встановлення факту набуття ним громадянства іншої держави. Водночас, у Розпорядженні відсутня інформація про те, громадянство якої держави набув ОСОБА_2 та на підставі яких доказів така обставина була встановлена.
Оцінюючи лист Посольства Великої Британії в Україні як доказ наявності у ОСОБА_2 громадянства Великої Британії, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що в ньому відсутні посилання на офіційний документ Великої Британії із зазначенням його реквізитів та найменування органу, що видав такий документ, на підставі якого зроблений висновок про наявність у ОСОБА_2 британського громадянства. Сам по собі такий лист не є доказом набуття ОСОБА_2 громадянства Великої Британії, не містить посилання на докази, які підтверджують такий факт та лише інформує про орган, якому будуть передані докази, які стосуються набуття позивачем громадянства іншої держави.
Також суд зауважив, що з метою належного дослідження доказів в рамках розгляду даної адміністративної справи, перед відповідачами неодноразово ставилося питання про наявність документів, які підтверджували б наявність факту подвійного громадянства ОСОБА_2, про які, в тому числі, могло йтися у вищезазначеному листі. Проте таких доказів суду представлено не було. У зв`язку із цим, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідачів про набуття ОСОБА_2 громадянства Великої Британії, оскільки вони ґрунтуються виключно на інформації, яка за своїм змістом не дає змоги встановити юридичний факт, наявність якого могла б бути підставою для припинення державної служби ОСОБА_2 на посаді Голови ДФС України та його звільнення з такої посади.
У підсумку суд апеляційної інстанції констатував передчасність звільнення ОСОБА_2 з посади Голови ДФС України з підстав набуття громадянства іншої держави.
III. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їхній рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
24 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КМУ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення у частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Касаційна скарга КМУ подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій пункту 13 частини другої статті 18 та частини першої статті 19 Закону № 3166-VI та положень статті 84 Закону № 889-VIII та порушення норм процесуального права -статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому судом апеляційної інстанції здійснено застосування указаних норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 826/14204/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 826/17750/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 826/12583/16. Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 84 Закону № 889-VIII у подібних правовідносинах.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог КМУ вказує, що день настання (встановлення) факту наявності у ОСОБА_2 британського паспорта з відповідним статусом (громадянства іншої держави) визначається з моменту повідомлення Міністра фінансів України О. Данилюка у листі від 17 січня 2018 року № 17030-02-3/1421. Повідомлення щодо наявності у ОСОБА_2 громадянства Великої Британії фактично наявні в матеріалах кримінального провадження № 52017000000000218, проте суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зробив висновок про неналежність та недопустимість використаного відповідачем у якості доказу набуття позивачем іншого громадянства листа Посольства Великої Британії в Україні.
Скаржник зазначає, що норма, на яку посилається Шостий апеляційний адміністративний суд, а саме пункт 13 частини другої статті 18 Закону № 3166-VI передбачає, що Міністр у відносинах з центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується через міністра, порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників. Водночас, статтею 68 Закону № 889-VIII та пунктом 9 статті 116 Конституції України визначено, що суб`єктом уповноваженим приймати рішення щодо ініціювання дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_2 є саме Кабінет Міністрів України. Відтак, на думку скаржника, застосування судом апеляційної інстанції пункту 13 частини другої статті 18 Закону № 3166-VI до спірних правовідносин є помилковим.
Також на думку скаржника є необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про порушення Урядом частини першої статті 19 Закону № 3166-VI, оскільки КМУ, приймаючи спірне Розпорядження, керувався саме висновком Комісії з питань вищого корпусу державної служби, викладеним у листі від 30 січня 2018 року №14-90/1-1-18, згідно з яким факт набуття громадянства іншої держави є підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням (пункт 2 частини першої статті 84 Закону № 889-VIII), що повністю узгоджується із частиною першою статті 19 Закону № 3166-VI.
За наведених мотивів відповідач-1 просить у порядку статті 351 КАС України скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Ухвалою від 07 квітня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою КМУ.
26 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Голови Державної податкової служби України (далі - ДПС України) Верланова Сергія Олексійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зробив висновок про те, лист Посольства Великої Британії в України не є належним доказом, який підтверджує наявність у ОСОБА_2 громадянства іншої держави. Водночас, апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 серпня 2019 року у справі № 0940/1503/18, де Суд вказав, що для доказування громадянства іншої держави не встановлено вимог і для цього можуть бути використані будь-які письмові докази. Зокрема, в названій справі таким доказом був лист Служби безпеки України. В свою чергу, ОСОБА_2 не спростував інформацію, вказану в листі Посольства Великої Британії в України, що порушує принцип змагальності сторін, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 826/10142/16.
Крім того суд, вказуючи про порушення процедури звільнення ОСОБА_2 з огляду на "начебто" неотримання пропозиції від Комісії з питань вищого корпусу державної служби вдався до надмірного формалізму (правового пуризму), який направлений на скасування правильного за суттю рішення через вишукування помилок у формі (постанова Верховного Суду у справі № 826/14749/16).
З погляду скаржника, суд порушив принцип офіційного з`ясування обставин справи, оскільки не звернувся з дорученням до іноземного суду для збирання доказів щодо наявності у ОСОБА_2 громадянства Великої Британії, а також безпідставно відхилив листи, в яких наявна інформація про громадянство ОСОБА_2 .
Окремо скаржник відзначає про те, що позивач відмовився від позовних вимог про поновлення на роботі стягнення середнього заробітку, що нівелює мету адміністративного судочинства. В такому випадку, на думку скаржника, справа підлягала закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 238 КАС України, оскільки з огляду на приписи статті 235 КЗпП України вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку є нероздільними із вимогою про визнання протиправним та скасування акта, яким особу звільнено.
На підставі викладеного Голова ДПС України Верланов С.О. вважає, що Розпорядження КМУ від 31 січня 2018 року № 35-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної фіскальної служби України" прийняте на підставі, у межах повноважень та в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
Ухвалою від 07 квітня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Голови ДПС України Верланова С.О.
11 квітня 2020 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 і ухвалити в цій нове рішення про відмову в позові.
Доводи касаційної скарги побудовані на тому, що кожен із міністрів Уряду наділений повноваженнями вносити на розгляд КМУ пропозиції та ставити на розгляд питання, які стосуються діяльності відповідних центральних органів виконавчої влади, контроль за діяльністю якими здійснюється через відповідного міністра, а Прем`єр-міністр України наділений необхідними повноваженнями для здійснення контролю за керівниками центральних органів виконавчої влади і винесення на розгляд КМУ питань пов`язаних з їх діяльністю, що зокрема включає в себе і можливість перебування таких осіб на займаних посадах. Відтак, отримавши лист Національного агентства з боротьби зі злочинністю Великої Британії з підтвердженням наявності у ОСОБА_2 паспорту Великобританії, Міністр фінансів України мав право вживати необхідні заходи для повідомлення зазначеної інформації суб`єкту призначення та винесення на розгляд КМУ питання можливості перебування зазначеної особи на посаді Голови ДФС України. В той же час, отримавши підтвердження офіційного представництва Великобританії про те, що позивач є громадянином цієї держави, КМУ мав діяти у відповідності до вимог статті 84 Закону № 889-VIII. Тож звільнення Голови ДФС України у випадку наявності іноземного громадянства здійснюється КМУ та не вимагає отримання подання якогось із органів, як передумови для звільнення.
Скаржник зауважує, що норми законодавства не передбачають надання Комісією з питань вищого корпусу державної служби пропозицій щодо звільнення Голови ДФС України із займаної посади у зв`язку з наявністю іноземного громадянства. Саме тому звільнення ОСОБА_2 з посади Голови ДФС України на підставі статті 84 Закону № 889-VIII не може відбуватися на підставі пропозиції Комісії.
Загалом, на думку скаржника, не має значення від кого КМУ дізнався про існування підстави для втрати позивачем права на державну службу, адже це не змінює того, що останній повинен був бути звільнений у зв`язку із набуттям громадянства іншої держави. При цьому, на думку касатора, лист Національного агентства з боротьби зі злочинністю Великої Британії від 11 квітня 2017 року у розумінні статей 73-76 КАС України є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом наявності у ОСОБА_2 громадянства Великої Британії.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Позивач та інші учасники справи відзивів на касаційні скарги КМУ, Голови ДПС України Верланова С.О. та ОСОБА_1 не подавали.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення касаційних скарг і просив відмовити у їх задоволенні.
Представники КМУ та ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали вимоги касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Представники Міністерства фінансів України та ДПС України просили задовольнити касаційні скарги КМУ, Голови ДПС України Верланова С.О. та ОСОБА_1
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Розпорядженням КМУ від 05 травня 2015 року № 424-р ОСОБА_2 призначено Головою ДФС України.
17 січня 2018 року Міністр фінансів України О. Данилюк листом № 17030-02-3/1421 вніс КМУ подання про припинення державної служби ОСОБА_2 у зв`язку із втратою права на державну службу. До листа долучено проект відповідного Розпорядження КМУ про припинення державної служби ОСОБА_2, лист-відповідь Посольства Великої Британії в Україні, направлений за підписом Міжнародного офіцера зв`язку Національного кримінального агентства Великобританії Патріка Торкингтона, від 11 квітня 2017 року та неофіційний переклад цього листа українською мовою.
25 січня 2018 року на засіданні КМУ вирішено доручити Комісії з питань вищого корпусу державної служби здійснити дисциплінарне провадження стосовно Голови ДФС України ОСОБА_2 за фактами, викладеними в листі Міністра фінансів України від 17 січня 2018 року № 17030-02-3/1421, та за його результатами подати Уряду відповідні пропозиції.
На виконання указаного доручення Комісією з питань вищого корпусу державної служби листом від 30 січня 2018 року № 14-90/1-1-18 повідомлено КМУ, що з урахуванням наданих матеріалів підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 відсутні. Поряд із цим, у даному листі зазначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону № 889-VIII набуття громадянства іншої держави є підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеження.
31 січня 2018 року КМУ видано Розпорядження № 35-р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної фіскальної служби України".
V. Джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Статтями 2, 5 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
За наведеними у статті 1 Закону № 889-VIII визначеннями, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.