РІШЕННЯ
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа №9901/355/21
адміністративне провадження № П/9901/355/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., Шевцової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Волощука В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Огнев`юк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП) з вимогами:
- визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 05 серпня 2021 року №1786/0/15-21 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва;
- зобов`язати Вищу раду правосуддя в місячний строк повторно розглянути питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
ІІ. Процесуальні дії у справі
2. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2021 відкрито провадження в справі, витребувано докази, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомлення сторін на 28 жовтня 2021 року.
3. 06 жовтня 2021 року від ВРП на виконання вимог ухвали Суду від 16.09.2021 надійшли докази в справі.
4. 22 жовтня 2021 року від ВРП надійшов відзив на позовну заяву.
5. 26 жовтня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
6. Призначене на 28.10.2021 судове засідання не відбулося через відсутність повного складу колегії суддів.
7. Наступне судове засідання у справі призначено на 09 грудня 2021року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року вирішено забезпечити участь ВРП у судовому засіданні, призначеному на 09 грудня 2021 року, у режимі відеоконференції.
9. У судовому засіданні 09 грудня 2021 року Судом оголошено перерву до 20 січня 2022 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року вирішено забезпечити участь ВРП у судовому засіданні, призначеному на 20 січня 2022 року, у режимі відеоконференції.
11. У судовому засіданні 20 січня 2022 року Судом оголошено перерву до 03 березня 2022 року.
12. 01 березня від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03 березня 2022 року, у зв`язку з уведенням воєнного стану та неможливістю прибути в судове засідання.
13. Наступне судове засідання у справі призначено на 21 липня 2022 року.
14. У судовому засіданні 21 липня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2022 року.
ІІІ. Установлені судом фактичні обставини справи
15. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС України) рішенням від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
16. 10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС України із заявою про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
17. За результатами складання кваліфікаційного іспиту рішенням ВККС України від 14 травня 2019 року №81/зп-19 ОСОБА_1 зараховано до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих господарських судів як кандидата, який набрав 193,5 балів (позиція №5 в рейтингу).
18. Рішенням ВККС України від 17 вересня 2019 року №624/дс-19 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному ВККС України 09 серпня 2019 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих адміністративних та місцевих господарських судів.
19. Рішенням ВККС України від 01 жовтня 2019 року №180/зп-19 затверджено рейтинг кандидатів на посаду судді Господарського суду міста Києва, відповідно до якого позивач зайняв другу позицію в рейтингу на зайняття п`яти посад суддів зазначеного суду.
20. Рішенням ВККС України від 01 жовтня 2019 року №658/дс-19 до ВРП унесено рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва.
21. Рішенням ВРП від 05.09.2021 №1786/0/15-21 відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Києва (т.1, а.с. 19-28).
22. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач зазначив, що встановив відомості, які не були предметом розгляду ВККС України та викликали обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з його призначенням на вказану посаду.
23. Так, під час ознайомлення із матеріалами досьє ОСОБА_1 відповідач установив, що на питання перше, друге розділу 8 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» анкети кандидата на посаду судді, підписаної 10 травня 2017 року, а саме: «…Чи отримували Ви повістку, виклик до суду, чи були Ви арештовані, перебували під вартою»; «…Чи порушувалося стосовно Вас кримінальне провадження (кримінальна справа)» ОСОБА_1 дав відповідь «Ні» (т.1, а.с. 42).
24. Аналогічну відповідь «Ні» позивач дав на тотожні питання розділу 6 «Відомості про притягнення до юридичної відповідальності» анкети кандидата на посаду судді, підписаної 02.09.2019 (т.2, а.с. 62).
25. Водночас, як установлено ВРП, 18 травня 2007 року постановою старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу №02200700083 за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) (далі - КК України).
26. Підставою для порушення кримінальної справи була заява ОСОБА_2 від 11 травня 2007 року про те, що помічник судді місцевого суду Малиновського району міста Одеси ОСОБА_1 вимагає в нього 300 доларів США за підготовку та видачу ухвали суду про зняття арешту з квартири, а також матеріали дослідчої перевірки, у ході якої, зокрема, відібрані пояснення у ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , складені протоколи помітки та вручення грошей, огляду місця події.
27. Не погоджуючись з постановою слідчого про порушення кримінальної справи, ОСОБА_1 через свого захисника адвоката Лавренюка О.Ю. звернувся зі скаргою до суду.
28. Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року у справі №4-355/07 скаргу захисника Лавренюка О.Ю. задоволено, постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року про порушення кримінальної справи №02200700083 стосовно ОСОБА_1 за ознаками частини першої статті 190 КК України скасовано; відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками частини першої статті 190 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину (на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України 1960 р.) та підстав для порушення кримінальної справи (на підставі статті 99 КПК України 1960 р.) (т.2, а.с. 21-23).
29. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року постанову Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року змінено шляхом виключення з неї посилання на пункт 2 статті 6 КПК України 1960 року. В іншій частині вказану постанову залишено без змін.
30. Переглядаючи постанову Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що всі докази, якими володіло слідство на момент порушення кримінальної справи, за виключенням пояснень заявника, викликають обґрунтований сумнів у їхній достовірності, у зв`язку з чим у слідства не було підстав для порушення кримінальної справи.
31. Стосовно викладених обставин позивач надавав ВРП письмові та усні пояснення, у яких указав, що зазначений інцидент 11 травня 2007 року мав відверто провокаційний характер та був спрямований проти судді, під керівництвом якого він у 2005-2006 роках проходив практику як студент Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.
32. Щодо обставин порушення кримінальної справи позивач зазначив, що вони були предметом судового розгляду, за наслідками чого судами констатовано відсутність підстав для порушення кримінальної справи та скасовано відповідну постанову слідчого.
33. Позивач також доводив, що зміст відповідних питань розділу 8 анкети від 2017 року та розділу 6 анкети від 2019 року давали підстави вважати, що обов`язок повідомляти про кримінальну справу у нього виник би у разі відкриття і подальшого закриття кримінальної справи. У його ж випадку суди, посилаючись на статтю 99 КПК України 1960 року, констатували відсутність підстав для порушення кримінальної справи та прийняли рішення про відмову в її порушенні.
34. Щодо запитань анкет про отримання повісток/викликів до суду позивач пояснював, що безпосередню участь у розгляді скарги брав адвокат Лавренюк О.Ю., у зв`язку з чим позивач особисто повісток/викликів до суду не отримував і не володіє інформацією, чи отримував їх адвокат.
35. Оцінивши вказані обставини, пояснення позивача, ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що у кандидата на посаду судді, як і у будь-якого стороннього спостерігача, не може виникнути питання стосовно необхідності зазначення такої інформації [про порушення кримінальної справи], оскільки зі змісту пунктів 2 розділів 8 та 6 анкет убачається, що обов`язковому відображенню підлягає не тільки інформація про порушення стосовно особи кримінальної справи, а й інші дані щодо самого існування такого факту (відомості про зміст обвинувачення або/чи повідомлення про підозру з указанням відповідних статей КК України чи законодавства іншої держави, уповноваженого державного органу, який проводив дізнання, досудове розслідування, результати розгляду відповідних матеріалів, оскарження судових рішень, тощо).
36. ВРП також поставила під сумнів достовірність пояснень позивача щодо причин не повідомлення в анкетах про виклик до суду, указавши, що вони спростовуються змістом постанови Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, у якій зазначено, що «В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, просив розглядати скарги без його присутності».
37. На переконання ВРП, неповідомлення ОСОБА_1 про факти порушення стосовно нього кримінальної справи за постановою слідчого та подальшого оскарження цієї постанови через захисника, про виклик його (його захисника) у відповідні судові засідання, свідчить про прояв ОСОБА_1 недоброчесної поведінки у процедурі конкурсу на зайняття посади судді, а саме про його намір приховати вказані обставини задля уникнення їхньої оцінки ВККС України.
38. Не погодившись з указаними мотивами та рішенням ВРП, позивач звернувся до суду.
ІV. Аргументи сторін
39. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, дискримінаційним і непропорційним з огляду на таке:
- висновок ВРП про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики ґрунтується на суб`єктивному припущенні умислу позивача на приховування від ВККС України/ВРП обставин порушення стосовно нього кримінальної справи з метою уникнення їхньої оцінки. Таке припущення суперечить презумпції невинуватості, за змістом якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;
- висновок ВРП про умисел позивача приховати відомості про порушення стосовно нього кримінальної справи чи її оскарження спростовується тим, що: 1) відповідні судові рішення (постанова Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року, ухвала Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року) є публічними, їхній текст розміщено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень; 2) за першою вимогою члена ВРП Іванової Л.Б. позивачем були надані письмові пояснення щодо обставин порушення кримінальної справи та оскарження відповідної постанови слідчого;
- постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 червня 2007 року було задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СУ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 травня 2007 року про порушення кримінальної справи та відмовлено у порушенні кримінальної справи відповідно до пункту 2 статті 6, статті 99 КПК України у редакції 1960 року. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року з постанови від 08 червня 2007 року виключено посилання на пункт 2 статті 6 КПК України; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
40. Посилаючись на вказані судові рішення та констатовані у них недоліки, позивач доводить, що в розумінні чинного на той час КПК України кримінальна справа є такою, що не порушувалася. Отже, позивач зазначає, що цілком обґрунтовано відповів «Ні» на питання анкет «Вкажіть, чи порушувалося стосовно Вас кримінальне провадження (кримінальна справа)»;
- позивач ніколи не отримував повісток, викликів до суду, ніколи не був арештований, ніколи не був узятий під варту, у зв`язку з чим не мав підстав давати ствердну відповідь на питання анкет «Вкажіть, чи отримували Ви повістку, виклик до суду, чи були Ви арештовані, взяті під варту (якщо так, зазначте деталі кожного такого випадку обсягом не більше 15 слів для кожного)». Позивачу також не відомо, чи сповіщав/викликав і яким чином (телефоном, повісткою, під особисту розписку) Приморський районний суд міста Одеси, Апеляційний суд Одеської області його захисника;
- у законі відсутні критерії доброчесності, що дає ВРП неконтрольовану свободу розсуду в питанні її оцінки;
- у практиці ВРП підходи в оцінках критеріїв доброчесності кандидатів на посади суддів та суддів разюче відрізняються: обставини, подібні до зазначених в оскаржуваному рішенні ВРП, у випадку, коли вони стосувалися діючих суддів, кваліфікувалися як помилка, дії неумисного характеру і не мали наслідком застосування дисциплінарного стягнення.
41. Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що:
- відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду достатньо обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики. При цьому сумнівом у значенні вказаної статті є невпевненість, відсутність внутрішнього переконання у членів ВРП щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, що ґрунтується на внутрішній оцінці членами ВРП сукупності обставин, що мають відношення до кандидата на посаду судді;
- повноваження ВРП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних з кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей є дискреційними та належить до її виключних повноважень, у зв`язку з чим результати такої оцінки не можуть бути об`єктом судового контролю;
- неповідомлення в анкеті кандидата на посаду судді місцевого суду від 10 травня 2017 року та в анкеті кандидата на посаду судді від 02 вересня 2019 року відомостей про порушення кримінальної справи, оскарження рішення про порушення кримінальної справи та про виклик до суду в цій справі за обставин, коли такі порушення, оскарження, виклик мали місце і про них очевидно було відомо позивачеві, свідчить про прояв ним недоброчесної поведінки, а саме про його намір приховати вказані обставини задля уникнення їхньої оцінки ВККС України.
42. З урахування викладеного відповідач уважає, що передбачених чинним законодавством підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
43. У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача щодо меж свободи розсуду в питанні оцінки доброчесності кандидатів на посади суддів. Позивач зазначає, що дискреція відповідача в питанні оцінки доброчесності кандидата на посаду судді не може реалізовуватися в спосіб, що становить втручання у приватне життя чи порушувати принцип ефективного захисту прав та свобод.
44. Позивач повторив доводи стосовно того, що кримінальна справа, рішення про порушення якої скасовано з прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, вважається такою, що не порушувалася.
45. Позивач також зазначив, що ВРП поставила під сумнів його репутацію та доброчесність з однієї підстави - у зв`язку з наявністю постанови слідчого від 18 травня 2007 року, незаконність якої доведена в судовому порядку.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
46. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
47. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1798-VIII ВРП, зокрема, вносить подання про призначення судді на посаду.
48. Частинами першою-четвертою статті 36 Закону №1798-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП. ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП. На засіданні ВРП кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі.
49. Відповідно до статті 37 Закону №1798-VIII рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП.
50. Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП.
51. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.
52. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
53. ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, якщо: