ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 440/2459/20
адміністративне провадження № К/9901/32233/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/2459/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гределіс" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 (головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гределіс" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гределіс" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі №440/2459/20 за касаційною скаргою податкового органу на додаткове рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 25.07.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 26.07.2022.
Підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення апеляційним судом вимог частини шостої статті 139, частини другої, третьої статті 252 КАС України та статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Як зазначає відповідач, Товариством пропущено строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, зокрема, справу розглянуто по суті у лютому 2021 року, водночас, заява про ухвалення додаткового рішення направлена позивачем до суду у червні 2021 року, що не відповідає вимогам статті 143 КАС України. З матеріалів справи слідує, що прохальна частина апеляційної скарги позивача не містила вимоги щодо розподілу судових витрат, під час судового розгляду представником позивача вказана вимога не заявлялась.
Відповідач вважає, що ухвалюючи рішення про стягнення з податкового органу судових витрат, суд застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо строку звернення з заявою про відшкодування витрат, викладеного у постанові по справі №520/8309/18, та частково відтворює у касаційній скарзі згадане судове рішення.
Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення судових витрат понесених у суді першої інстанції у розмірі 19528,50грн. є такою, що суперечить вимогам КАС України, оскільки розподіл судових витрат відбувається при розгляді справи по суті, а як вбачається з матеріалів справи рішення суду першої інстанції було прийнято на користь податкового органу.
Окрім іншого, на думку відповідача, судом стягнуто суму судового збору у більшому розмірі, як встановлено законодавством. Зокрема, за подання апеляційної скарги підлягала сплата судового збору у розмірі 29292,75грн., у свою чергу, судом постановлено стягнути, у тому числі, 29293,50грн. З урахуванням викладеного, відповідач просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Також, податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони у справі її правонаступником.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги.
На думку позивача, доводи податкового органу у підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови про те, що Товариством пропущено строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, не відповідають об`єктивній дійсності, з огляду на вимоги пункту 3 частини першої статті 252, частини першої, шостої статті 139 КАС України. Суд апеляційної інстанції не здійснив розподіл судових витрат при винесенні нового рішення. Разом з тим, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. При цьому, визначений статтею 143 КАС України стосується розгляду заяв про відшкодування витрат, які не були заявлені до винесення рішення, та не застосовуються до випадків, коли витрати були заявлені своєчасно, проте, помилково не розподілені судом.
Крім того, Товариство зазначає, що висновок Верховного Суду у справі №520/8309/18 на який посилається відповідач, не стосується подібних правовідносин, оскільки у згаданій постанові вирішувалось питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, що не стосується розподілу судового збору. Тим самим, спірні правовідносини не є подібними, а відповідно позивач помилково визначив таку підставу для касаційного оскарження.
Також, позивач не погоджується з позицією податкового органу, що вимога Товариства про стягнення судових витрат понесених у суді першої інстанції є такою, що суперечить вимогам КАС України, оскільки розподіл судових витрат відбувається при розгляді справи по суті, при цьому, рішення суду першої інстанції було прийнято на користь податкового органу. Позивач посилається на положення частини шостої статті 139 КАС України та зауважує, якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Поряд з цим, Товариство вказує, що позивач сплатив суму судового збору, яка передбачена ставкою відповідно до Закону України «Про судовий збір». Відповідно, суд надав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а саме, платіжним дорученням про сплату судового збору, та правильно вирішив питання про стягнення судових витрат у розмірі 48822,00грн. На підставі викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову - без змін.
Враховуючи положення статті 345 КАС України касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Керуючись приписами статті 52 КАС України, якою визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, суд дійшов висновку клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити.
Як встановлено у справі, що розглядається ТОВ "Гределіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2010:
№0004420506 про збільшення ТОВ «Гределіс`суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 500000,00грн;
№0004410506, яким зменшено ТОВ «Гределіс» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 165600,00грн;
№0004400506, яким збільшено ТОВ «Гределіс`суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 636300,00грн.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Додатковою постановою апеляційного адміністративного суду задоволено заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій. Ухвалено стягнути на користь ТОВ "Гределіс" судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 48822грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області. Суд керувався тим, що відповідно до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено частиною шостою цієї статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приписи статті 322 КАС України встановлюють, що постанова суду апеляційної інстанції складається з вступної, описової, мотивувальної, резолютивної частин.
У резолютивній частині зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (абзац б пункт 4 частини першої статті 322 КАС України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт третій частини першої цієї статті).
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що Товариством пропущено строк звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, що не відповідає вимогам статті 143 КАС України.