ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1661/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представників: ОСОБА_1 - адвоката Максимишин І. Б (в режимі відеоконференції), ТДВ "Львівбудкомплектація" - адвоката Станька Т. Р. (в режимі відеоконференції), фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Демідонта Б. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Шевченківський районний суд міста Львова та поза межами приміщення суду касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.2020
у справі № 914/1661/20
за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація",
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року боржник ТДВ "Львівбудкомплектація" звернулось до Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 за заявою відкрито провадження у справі № 914/1661/20 про банкрутство ТДВ "Львівбудкомплектація"; введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пурія Р. П.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі № 914/1661/20 залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі № 914/1661/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТДВ "Львівбудкомплектація" у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови застосовано ч. ч. 4, 6 ст. 34 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказано, що суд першої інстанції при відкритті провадження у справі про банкрутство ТДВ "Львівбудкомплектація" не встановив суми грошових вимог заставного кредитора ОСОБА_1 , не дослідив безспірність вимог заставного кредитора, не обґрунтував, які обставини спричинять загрозу неплатоспроможності боржника. В той же час суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, не дослідив обставин, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, щодо відсутності точного розміру зобов`язань перед одним із кредиторів боржника - ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч. 4 ст. 34 КУзПБ.
У відзиві ТДВ "Львівбудкомплектація" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі № 914/1661/20 - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У липні 2020 року ТДВ "Львівбудкомплектація" звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів (забезпечення позову) до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТДВ "Львівбудкомплектація" шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТДВ "Львівбудкомплектація" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : земельну ділянка, кадастровий № 4623686900:03:000:0031 та будівлі загальною площею 3 095 кв. м.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.07.2020 у справі №914/1661/20 вжито заходи до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТДВ "Львівбудкомплектація" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : земельну ділянка, кадастровий №4623686900:03:000:0031 та будівлі загальною площею 3 095 кв. м.
Згодом, 07.09.2020 до Господарського суду Львівської області надійшла заява боржника ТДВ "Львівбудкомплектація" про відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ у зв`язку із загрозою його неплатоспроможності.
В обґрунтування наведених вище заяв зазначалось, що рішенням загальних зборів учасників ТДВ "Львівбудкомплектація" визнано наявність загрози неплатоспроможності товариства; зобов`язано директора та головного бухгалтера товариства подати до Господарського суду Львівської області заяву про банкрутство (загроза неплатоспроможності) та просити суд застосувати передбачені Кодексом судові процедури, які дозволять провести повний розрахунок із усіма кредиторами і відновити платоспроможність.
Підставою для прийняття такого рішення та в подальшому звернення до суду із відповідними заявами боржник зазначив такі обставини.
Відповідно до іпотечного договору від 16.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А, зареєстрованого в реєстрі за № 5158, ТДВ "Львівбудкомплектація" (іпотекодавець), з метою повного та своєчасного виконання договору позики від 07.06.2016 щодо повернення позики в сумі 12 500 000 грн, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передало в іпотеку ОСОБА_1 (іпотекодержатель) своє нерухоме майно, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку площею 1,7319 га, кадастровий №4623686900:03:000:0031; будівлі загальною площею 3 095 кв. м, які складаються з: виробничо-лабораторного комплексу, А-2 загальною площею 400,7 кв. м.; ваги, Б-1 загальною площею 74,3 кв. м.; складу допоміжних матеріалів, В-1 загальною площею 1 980,6 кв. м.; складу-навісу, Г-1 загальною площею 639,4 кв.м.
В момент укладення зазначеного іпотечного договору, ОСОБА_1 (іпотекодержатель) повідомила іпотекодавця та нотаріуса, що кошти позики надані у повному обсязі, про що зазначено у п. 1 іпотечного договору.
23.07.2018 на адресу ТДВ "Львівбудкомплектація" надійшла вимога про усунення порушення основного зобов`язання позичальником, з якої вбачається, що за договором позики фактично надану іншу суму коштів, значно меншу ніж розмір позики за якою ТДВ "Львівбудкомплектація" поручилось належним йому майном, а також із зазначеної вимоги ТДВ "Львівбудкомплектація" стало відомо, що сторони договору позики уклали додаткову угоду № 1, за умовами якої п. 2.2. договору позики доповнено нормою про те, що за погодженням сторін загальна сума позики (12 500 000,00 грн.) може бути зменшена, але не менше як до 2 500 000 грн. Доповнено договір позики п. 2.2.1, відповідно до якого позикодавець вправі обмежити щомісячну виплату частини загальної позики до 500 000 грн на місяць, що на день укладення цієї додаткової угоди за курсом НБУ еквівалентно 100 000 доларів США.
У заяві боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначалось, що ТДВ "Львівбудкомплектація" запропонувало позикодавцю (іпотекодержателю), виконати зобов`язання виплатою грошових коштів, проте виявилось, що сторони договору позики не можуть дійти згоди щодо суми наданих коштів, отримання яких підтверджуються відповідними розписками та підстав надання таких розписок.
Крім того, боржник зазначав, що відсутність точного розміру основного зобов`язання та/або наявність спорів щодо дійсності основного зобов`язання позбавляє іпотекодавця можливості пред`явити регресну вимогу до позичальника за договором позики. Проте відсутність точного розміру основного зобов`язання та/або наявність спорів щодо дійсності основного зобов`язання не перешкоджає іпотекодержателю звернутись до нотаріуса та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки призведе до неможливості задоволення вимог перед іншими кредиторами ТДВ "Львівбудкомплектація", що, відповідно до положення ч. 6 ст. 34 КУзПБ, зобов`язує органи управління боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суди попередніх інстанцій встановили, що балансові втрати боржника оцінюються у 8,8 млн грн, а збиток у 5,0 - 6,0 млн грн, що більше власного капіталу (0,7 млн грн) на 4,3 - 5,3 млн грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що зазначені боржником обставини свідчать про загрозу його неплатоспроможності, у зв`язку з чим наявні достатні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Відтак однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник та кредитор (ч. 2 ст. 8 КУзПБ).
Частиною 1 ст. 39 КУзПБ визначено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 39 КУзПБ).
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі, приписами ч. 6 ст. 39 КУзПБ, визначено те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.