ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1661/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представників: ОСОБА_1 - адвоката Максимишин І. Б (в режимі відеоконференції), ТДВ "Львівбудкомплектація" - адвоката Станька Т. Р. (в режимі відеоконференції), фізичної особи ОСОБА_2 - адвоката Демідонта Б. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Шевченківський районний суд міста Львова та поза межами приміщення суду касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 щодо ухвали Господарського суду Львівської області від 18.03.2021
у справі № 914/1661/20
за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Львівбудкомплектація"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 відкрито провадження у справі № 914/1661/20 про банкрутство ТДВ "Львівбудкомплектація"; введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пурія Р. П.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 у справі №914/1661/20 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання вимог забезпеченого кредитора та внесення до реєстру відомостей про майно ТДВ "Львівбудкомплектація", яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16.06.2016 - відмовлено; припинено обтяження - іпотеку нерухомого майна боржника та заборону його відчуження, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТДВ "Львівбудкомплектація" (іпотекодавець), а саме: земельна ділянка та будівлі загальною площею 3095 кв. м.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03. 2021 у справі № 914/1661/20 скасовано. Справу №914/1661/20 повернено до Господарського суду Львівської області для розгляду заяви кредитора ОСОБА_1 про визнання її вимог, як забезпеченого кредитора. Стягнуто з ТДВ "Львівбудкомплектація" на користь ОСОБА_1 2 270,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ТДВ "Львівбудкомплектація" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2021 у справі №914/1661/20.
Підставою касаційного оскарження зазначено п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме застосування судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 559 ЦК України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 490/5224/14-ц, від 09.06.2020 у справі № 910/1088/13 та від 17.02.2020 у справі № 924/502/19.
В обґрунтування підстави, передбаченої??п. 3? ?ч. 2 ст. 287 ГПК України, заявник касаційної скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 44 КУзПБ.
ТДВ "Львівбудкомплектація" вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності ініціативи розгляду спору про припинення іпотеки з боку учасників справи, оскільки в ході розгляду справи арбітражний керуючий не лише заперечував проти визнання грошових вимог ОСОБА_1 , але й усно заявив про необхідність скасування іпотеки нерухомого майна боржника.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки факту звернення ОСОБА_1 до арбітражного керуючого щодо інформування суду про вимоги, забезпечені заставою, та внесення окремо до реєстру майна, що є предметом забезпечення.
У відзиві ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ТДВ "Львівбудкомплектація" залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
ОСОБА_1 стверджує, що вона в порядку вимог ч. 8 ст. 45 КУзПБ просила розпорядника майна боржника окремо повідомити суд про її вимоги як забезпеченого кредитора. У зв`язку з чим вважає необґрунтованими доводи боржника про відсутність факту її звернення до арбітражного керуючого.
ОСОБА_1 також зазначає про безпідставність посилань заявника касаційної скарги на не правильне застосування апеляційний судом ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки, на її думку, зазначена норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.06.2016 між фізичними особами ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а позичальник зобов`язується повернути суму позики у повному обсязі у строк, передбачений цим договором (п. 1.1 договору позики).
Загальна сума позики за цим договором, що підлягає переданню позичальнику, становить 12 500 000,00 грн, що на день укладання цього договору по курсу Національного банку України еквівалентно 500 000,00 доларів США (п. 2.2.).
Встановлений строк, за яким позичальник має право отримати позику, три місяці (п. 2.4. договору позики).
На підтвердження отримання грошових коштів (їх частини) за цим договором позичальник надає позикодавцю власноручно написану та підписану розписку (розписки) (п. 2.7. договору позики).
Загальна сума позики, що фактично буде надана за цим договором, підлягає поверненню позикодавцю у строк до 01.06.2017 в повному розмірі (п. 4.1. договору позики).
Згідно з п. 8.2. договору позики, забезпеченням виконання зобов`язання за цим договором перед позикодавцем є:
-договір застави майнових прав на належну йому частку 50% в статутному капіталі ТДВ "Львівбудкомплектація", укладений між позичальником і позикодавцем;
-договір іпотеки нерухомого майна, укладений між позикодавцем та майновим поручителем ТДВ "Львівбудкомплектація".
Між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТДВ "Львівбудкомплектація" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір 16.06.2016, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А., зареєстрований в реєстрі за № 5158, відповідно до умов якого боржник (іпотекодавець), з метою повного та своєчасного виконання договору позики від 07.06.2016, передало в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку, кадастровий № 4623686900:03:000:0031; будівлі загальною площею 3 095 кв. м, які складаються з: виробничо-лабораторного комплексу, А-2 загальною площею 400,7 кв. м.; ваги, Б-1 загальною площею 74,3 кв. м.; складу допоміжних матеріалів, В-1 загальною площею 1980,6 кв. м.; складу-навісу, Г-1 загальною площею 6 39,4 кв.м.
Крім того, 17.06.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору позики від 07.06.2016, в якій сторони узгодили можливість зменшення розміру позики, яка могла бути передана позикодавцем позичальнику.
Відмовляючи у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 та припиняючи іпотеку нерухомого майна боржника, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надала належних доказів, які б свідчили про надання позичальнику коштів, що визначені у п. 2.2 договору позики та на підтвердження виконання нею п. 4.4. та п. 4.5. договору позики від 07.06.2016.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання боржника як майнового поручителя за договором іпотеки від 16.06.2016 припинені на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Звідси суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не є забезпеченим кредитором ТДВ "Львівбудкомплектація", а відомості про майно боржника, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16.06.2016 не підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів ТДВ "Львівбудкомплектація", оскільки зобов`язання ТДВ "Львівбудкомплектація" за іпотечним договором від 16.06.2016 припинені на підставах, встановлених договором та законом.
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд ухвали місцевого господарського суду, дійшов висновку, що правомірним у даному разі було б вирішення спору щодо реального стану заборгованості за договором позики на підставі окремого судового рішення з дотриманням принципів територіальної та предметної підсудності з урахуванням вимог ч. 2 ст. 7 КУзПБ з огляду на те, що сторонами такого договору є фізичні особи, а боржник є лише майновим поручителем таких зобов`язань фізичної особи.
Крім того, апеляційним судом зазначено про наявність провадження у Сокальському районному суді Львівської області у справі №454/1620/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ТДВ "Львівбудкомплектація" про стягнення заборгованості за договором позики від 07.06.2016 та зустрічним позовом про визнання цього договору і розписок про отримання коштів недійсними.
За таких обставин, зважаючи на наявність судового спору у межах іншої справи позовного провадження, а також те, що позичальник за договором позики не є стороною у даному спорі (позивачем чи відповідачем), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він позбавлений процесуальної можливості вирішити питання про розмір грошових вимог забезпеченого кредитора ОСОБА_1 до позичальника ОСОБА_2 , який міг би стати підставою визначення розміру вимог для окремого внесення до реєстру вимог кредиторів боржника як забезпеченого кредитора та повернув справу №914/1661/20 до Господарського суду Львівської області для розгляду заяви кредитора ОСОБА_1 про визнання її вимог, як забезпеченого кредитора.
Разом з тим, скасовуючи ухвалу Господарського суду Львівської області про припинення іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки спір про припинення іпотеки не був ініційований боржником чи іншою особою у процесуально правильному порядку в межах доводів та підстав такого ініціювання.
Але з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на таке.
Згідно з ч. ч. 2, 6, 8 ст. 45 КУзПБ забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за результатами розгляду таких заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.