ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 759/17922/19
провадження № 51-5252 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Сеник В. Г.,
захисника Вознюка В. А.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Вознюка В. А. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019100080005203, за обвинуваченням,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав-Хмельницького Київської області, раніше судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ст. 71 КК України до призначеногопокарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від
24 квітня 2019 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано у виді тримання під вартою та взято під варту у залі суду.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 20 травня 2021 року.
Зараховано у строк відбування покарання строк його затримання 19.07.2019 року.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин встановлених судом у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 18 липня 2019 року, приблизно о 13 год, він отримав на мобільний телефон повідомлення з місцем розміщення основного пакунку з особливо небезпечною психотропною речовиною РVР, а саме за адресою: м. Київ, пр. Л. Курбаса, б. 9-В. Після чого, використовуючи велосипед, направився за вищевказаною адресою, де забрав з відділення ТОВ «Нова Пошта» поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого знаходилася кристалоподібна речовина.
В цей же день, приблизно о 19 год 45 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою:
м. Київ, пр. Л. Курбаса, б. 9-В, був викритий працівниками поліції, які виявили та в подальшому вилучили поліетиленовий пакет з пазовим замком з кристалоподібною речовиною в середині масою 49,82 г, в якій виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, масою 41,85 г. Вказану особливо небезпечну психотропну речовину у особливо великих розмірах ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.
Вимоги касаційних скарги і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Вознюк В. А., що діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку недоведеністю винуватості його підзахисного, через надання неправильної оцінки доказам з їх неналежним дослідженням.
Зазначає, що протокол огляду місця події від 18 липня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки огляд проведений до внесення відомостей до ЄРДР, а дані, які могли стати підставою для здійснення вказаної процесуальної дії, в письмових доказах та матеріалах кримінального провадження відсутні. Водночас, як зазначено у вказаному протоколі, огляд проводився за участі спеціаліста ОСОБА_2 , однак його підпис у протоколі відсутній, як відсутні і відомості про належне упакування вилучених під час огляду речей (бирка, написи, печатка). Також звертає увагу, що додаток до протоколу огляду місця події складено слідчим Мамаєвським В. О., тоді як сам протокол слідчим Часовенком Н. А.
Вказує й про недопустимість висновку експерта № 11-2/4144 від 24 липня 2019 року, як похідного доказу від наведеного вище протоколу огляду місця події. Крім цього, у висновку експерта містяться відомості з описом щодо вилученого, яке було обв`язаним і прошитим ниткою білого кольору, кінці якої опечатані за допомогою двох склеєних паперових смужок з відтиском печатки та пояснювальним написом, на відміну від протоколу огляду місця події, який такої інформації не містить.
Також вважає, що було надано неправильну оцінку постанові про визнання речовими доказами і передачу їх на зберігання від 26 липня 2019 року та квитанції
№ 364, тому що речовим доказом по справі слідчий визнає наркотичний засіб метадон та димедрол. Водночас, в квитанції зазначено, що датою вилучення є 19 липня 2019 року та що передається чиста маса PVP 41,85 г, хоча відсутні докази про її виділення з загальної маси речовини.
Згідно протоколу затримання ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року, останнього було затримано за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, не зважаючи на те, що 18 липня 2019 року в ЄРДР були внесені відомості за
ч. 3 ст. 307 КК України.
Не враховано судами і відсутність постанов про призначення та зміну групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, які не були відкриті стороні захисту.
Обґрунтовуючи свої доводи, захисник також зазначає й про те, що згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, однак судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зазначено про те, що іспитовий строк складає 3 роки, тому на день ухвалення вироку, в силу ст. 89 КК України, судимість була погашена. Вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що окрім його показань, матеріали кримінального провадження не містять належних, допустимих та достовірних доказів доведеності його винуватості, а судами першої та апеляційної інстанцій здійснено судовий розгляд без урахування та належної перевірки усіх обставин, фактів і доказів наявних у кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Вознюк В. А. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційні скарги.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував:
показання обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину визнав частково та зазначив, що вказану психотропну речовину придбав для власного вживання;
розписку ОСОБА_1 від 18 липня 2019 року щодо добровільної згоди на вилучення психотропної речовини та мобільного телефону;
протокол огляду місця події від 18 липня 2019 року, згідно якого за участю
ОСОБА_1 було оглянуто ділянку місцевості в дворі будинку
№ 9-В по просп. Л. Курбаса в м. Києві та вилучено мобільний телефон і поліетиленовий пакет з пазовим замком з кристалоподібною речовиною;
висновок експерта № 11-2/4144 від 24 липня 2019 року, з якого слідує, що у наданій на дослідження кристалічній речовині світло-коричневого кольору масою 49,82 г виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, масою 41,85 г;
протокол огляду предметів від 23 вересня 2019 року, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон та у месенджері «Телеграм» виявлено переписку з невідомою особою.
Дослідивши та проаналізувавши зібрані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 доведена, однак вважав, що в даному випадку з урахуванням встановлених фактичних обставин справи розмір психотропної речовини справи не є достатнім доказом для кваліфікації за ч. 3 ст. 307 КК України, та кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання без мети збуту психотропної речовини в особливо великих розмірах.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.