ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 621/3334/20
провадження № 51-339 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора СингаївськоїА.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень
Зміївський районний суд Харківської області ухвалою від 14 грудня 2020 року звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 309 КК на підставі частини 4 статті 309 цього Кодексу та закрив кримінальне провадження стосовно нього.
Харківський апеляційний суд 21 жовтня 2021 року залишив без змін вищезазначену ухвалу стосовно ОСОБА_1 .
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор убачає в тому, що суд першої інстанції не встановив винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого проступку, а апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора в апеляційній скарзі про необхідність її встановлення та відображення в судовому рішенні.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку прокурора, полягає в тому, що на час звернення ОСОБА_1 до лікувального закладу та під час проходження курсу лікування йому не було встановлено діагнозу «наркоманія», а тому цей факт виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі частини 4 статті 309 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримала вимоги касаційної скарги, просила скаргу задовольнити з підстав, зазначених у ній.
ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання він не з`явився. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин його неприбуття до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається з касаційної скарги, прокурор оспорює неправомірне звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, при цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, розглядаючи письмове клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від кримінальної відповідальності, належним чином дослідив показання останнього, який пояснив, що вперше спробував наркотичні речовини у 2000 році, з того часу лише періодично вживав наркотики, страждав від алкогольної залежності. В останній рік у нього виникла залежність від наркотичних речовин, усвідомлюючи наслідки цього для себе та родини, добровільно пройшов курс лікування.
Також суд дослідив довідку КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 09 листопада 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні медичної установи за напрямком «наркоманія» з 28 жовтня по 09 листопада 2020 року, з діагнозом Б 12.2. Виписаний по закінченні лікування у задовільному стані (а. п. 24).
Згідно з епікрізом КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до наркологічного відділення за направленням сімейного лікаря Зміївської ЦРЛ з метою профілактичного лікування. Йому було призначено лікування від наркозалежності, при цьому встановлено діагноз «синдром залежності від канабіноїдів. Активне вживання F 12.24» (а. п. 26).
З таких даних та на підставі показань ОСОБА_1 суд установив, що останній виявив бажання позбутися наркотичної залежності, адже добровільно пройшов курс лікування від наркоманії у спеціалізованому закладі ще на стадії досудового розслідування кримінального провадження.