постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
07 липня 2022 року
м. Київ
справа № 707/2102/19
провадження № 51-5292км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисників Манзар Т. В. (у режимі відеоконференції),
Мартьянова В. І. (у режимі відеоконференції),
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника Манзар Т. В., а також прокурора та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у кримінальному провадженні №12018250270001275 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з СТзДВ "Глобус" на його користь у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 22 568, 90 та 30 000 грн, а також стягнуто на його користь із засудженого ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 14 345,02 та 40 000 грн і 16 000 грн витрат на правову допомогу.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
2. Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року о 13:27 керуючи автомобілем "Хонда Акорд" д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по захисній дамбі з м. Черкаси у напрямку с. Свидівок поблизу бази відпочинку "Селена" в порушення вимог пунктів 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не стежив за дорожньою обстановкою, був неуважний, не обрав безпечної швидкості руху та не вжив заходів щодо своєчасного застосування екстреного гальмування внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку зліва та порушивши вимоги пунктів 10.1, 11.14 ПДР змінив напрямок руху вправо.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 було завдано тяжких тілесних ушкоджень від яких він помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. При перегляді вироку за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого, цивільного відповідача та сторони захисту Черкаський апеляційний суд 15 вересня 2021 року змінив його в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, збільшив розмір стягнутої з СТзДВ "Глобус" моральної шкоди до 44 676 грн та зменшив розмір стягнутої з цього товариства матеріальної шкоди на 400 грн, а також виключив з вироку рішення про зняття арешту з автомобіля "Хонда Акорд". Урешті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
4. Захисник Манзар Т. В. та засуджений ОСОБА_1 у спільній касаційній скарзі просять скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження.
На обґрунтування своїх вимог зазначають, що в основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції у вироку поклав протокол огляду місця події від 19 жовтня 2018 року, який, на думку сторони захисту, не відповідає вимогам статей 104, 105, 237 КПК, а також протокол слідчого експерименту від 01 березня 2019 року в якому ОСОБА_1 брав участь як свідок, що свідчить про недопустимість цих доказів з урахуванням вимог ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК). З огляду на це сторона захисту вважає, що недопустимими також є і висновки судових експертиз у кримінальному провадженні, оскільки при їх проведенні експертами були узяті до уваги дані отримані під час проведення вказаних слідчих дій.
Вказують, що в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про створення групи слідчих, що зумовлює визнання недопустимими доказів зібраних під час досудового розслідування.
Стверджують, що при вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 судами обох інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки зазначені в ньому позовні вимоги не обґрунтовані належним чином. При цьому звертають увагу на те, що ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у СТзДВ "Глобус", а тому визначена судом у межах суми страхового відшкодування матеріальна шкода підлягала стягненню лише зі страховика.
Крім того вважають, що суд апеляційної інстанції незаконно наклав арешт на автомобіль "Хонда Акорд" д. н.з. НОМЕР_2, який лише перебував у користуванні засудженого і не є його власністю.
Відтак, на думку сторони захисту, оспорювані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК і є незаконними.
5. У касаційній скарзі прокурор Бердник В. П., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в своєму рішенні суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом до засудженого положень ст. 75 КК, що призвело до призначення йому явно несправедливого покарання через м`якість.
Вказує, що цей суд не у повній мірі врахував того, що внаслідок ДТП настала смерть потерпілого, а сам ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнав і завданої шкоди потерпілому ОСОБА_2 не відшкодував. Крім того, звертає увагу на те, що згідно з висновком експерта через неналежний технічний стан автомобіля "Хонда Акорд" його експлуатація заборонялась відповідно до вимог пунктів 31.4.1 та 31.4.2 ПДР.
Тому, на думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
6. Потерпілий ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати вказані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції свого рішення про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства належним чином не обґрунтував та залишив поза увагою тяжкі наслідки спричинені злочином у виді смерті потерпілого, а також того, що засуджений своєї вини у вчиненому не визнав, завданої моральної і матеріальної шкоди не відшкодував та керував автомобілем, який знаходився у технічно несправному стані. У свою чергу, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не дав умотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги щодо неправильного застосування до засудженого вимог ст. 75 КК та м`якості призначеного покарання. Відтак, потерпілий вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
7. Захисники та засуджений вимоги касаційної скарги сторони захисту підтримали, касаційні скарги прокурора та потерпілого просили залишити без задоволення.
8. Прокурор вимоги касаційної скарги сторони обвинувачення та касаційної скарги потерпілого підтримала, у задоволенні касаційної скарги сторони захисту просила відмовити.
9. Потерпілий у судове засідання не прибув і в касаційній скарзі просив розглянути справу без його участі.
Мотиви Суду
10. Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.
11. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
12. При цьому, згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
14. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Висновок місцевого суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суд дав належну правову оцінку.
16. Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі: показань засудженого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_4, експерта ОСОБА_5, а також даних, зазначених у протоколах: огляду місця події від 19 жовтня 2018 року зі схемою ДТП та фототаблицею до неї; слідчих експериментів від 01 та 29 березня 2019 року; у висновках експертів: від 24 жовтня 2018 року № 03-01/888, від 17 грудня 2018 року № 4/894, від 28 грудня 2018 року № 4/910, від 27 лютого 2019 року № 4/112, від 02 квітня 2019 року № 4/158.
17. Дослідивши надані докази цей суд дійшов умотивованого висновку, що саме невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 12.3 ПДР у вказаній ситуації призвело до дорожньо-транспортної пригоди та загибелі потерпілого. Ці докази були зібрані у встановленому законом порядку, є послідовними, співпадають між собою в деталях, не містять істотних відмінностей та узгоджуються з висновками експертів у справі, тож підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність цих доказів у суду не було.
18. При цьому в своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості як доказів протоколів огляду місця події від 19 жовтня 2018 року та проведення слідчого експерименту від 01 березня 2019 року, а також похідних від них висновків судових автотехнічних експертиз у кримінальному провадженні, які обґрунтовано відхилили з посиланням на конкретні мотиви зазначені у цих рішеннях, із правильністю яких погоджується і суд касаційної інстанції.
19. Так, за правилами ч. 3 ст. 214 КПК огляд місця події може проводитися до внесення відомостей до ЄРДР і вимагає негайного внесення відомостей до ЄРДР після його завершення. За наявності ознак, передбачених ст. 233 КПК, щодо огляду житла чи іншого володіння особи, необхідно дотримуватися як певних правил, передбачених статтями 233, 234, 237 КПК так і підстав, визначених зазначеними статтями, що за відсутності добровільної згоди володільця до внесення відомостей до ЄРДР неможливо.
20. Протокол огляду місця події від 19 жовтня 2018 року в справі складений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства з метою фіксування слідів дорожньо-транспортної пригоди, шляхом візуального обстеження обох транспортних засобів як предметів, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.
21. Під час проведення огляду місця події слідчим було виявлено зовнішні пошкодження автомобіля та велосипеда. Крім того, автомобіль "Хонда Акорд" являється знаряддям вчинення злочину у кримінальному провадженні, а тому необхідність його огляду з метою визначення технічного стану відразу після ДТП, до переміщення з місця події та отримання доступу до його органів керування будь-якою особою, була зумовлена потребою у фіксації слідів кримінального правопорушення та зберігання доказів у кримінальному провадженні. Як убачається з протоколу огляду, огляд автомобіля на місці був проведений слідчим саме з метою встановлення та фіксації його технічного стану, виявлення пошкоджень, іншої слідової інформації та ознак характерних для ДТП, а також стану окремих вузлів, агрегатів та органів керування, без мети відшукати і вилучити будь-які предмети, а тому ці дії слідчого не містять у собі ознак які вимагають виконання вимог, передбачених статтями 233, 234, 237 КПК.
22. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що якщо свідок або інший учасник процесу дає в суді показання, які співпадають з його показаннями, наданими під час досудового розслідування, або посилається на ці показання, то саме по собі посилання суду в рішенні на такі позасудові показання не є порушенням процесуального закону, оскільки у такому випадку позасудові показання інкорпоруються з тими, що були надані ними в суді.
23. Протокол слідчого експерименту за участю засудженого ОСОБА_1 від 01 березня 2019 року в матеріалах справи відповідає вимогам статей 104, 105 КПК. Ця слідча дія була проведена за участю засудженого, захисника Юрченка Б. М. і понятих ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Як убачається зі змісту протоколу, при її проведенні ОСОБА_1 не давав визнавальних показань щодо обставин вчинення ДТП, зі слів останнього слідчим лише було встановлено напрямок руху транспортних засобів, їх розташування на дорозі та приблизна швидкість руху кожного, а також проводились заміри, фотографування і складено схему. При цьому Суд зауважує на тому, що зміст показань наданих ОСОБА_1 під час слідчого експерименту не відрізняється від тих, що були надані ним у суді.
24. Під час касаційної перевірки колегією суддів встановлено, що всупереч доводів касаційної скарги сторони захисту керівником слідчого підрозділу на стадії досудового розслідування було прийнято ряд постанов про доручення здійснення досудового розслідування групі слідчих, а саме: 22 жовтня 2018 року - Павловському С. Ю. (старший групи), Бойку М. В. та Демиденку В. А.; 28 лютого 2019 року - Демиденку В. А. (старший групи), Пителю С. М., Черниченку Є. М., Морозу Ю. В., Вознюку І. О., Сироті П. П., Бойку М. В.; 02 серпня 2019 року - Морозу Ю. В. (старший групи), Пителю С. М., Черниченку Є. М., Вознюку І. О., Сироті П. П., які підтверджують їхні повноваження на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні (т. 3, а. к. п. 152-159).
25. З огляду на зазначене доводи сторони захисту в касаційній скарзі про недопустимість доказів у кримінальному провадженні через їх збирання неуповноваженими слідчими є неприйнятними.
26. Дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і в силу людських помилок, необережності, необачності, в тому числі і порушення ПДР. Тому на всіх учасників дорожнього руху покладається обв`язок дотримуватися не лише чітко визначених вимог ПДР, як то, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, яка склалася.