Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 206/362/20
провадження № 61-4305св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс»,
третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (далі - ТОВ «Схід Фінанс»), третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова О. О. (далі - державний реєстратор Колтунова О. О.), про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису в реєстрі права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 28 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 66 000,00 дол. США, що складає 333 300,00 грн за курсом Національного банку України на момент укладення цього договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором.
29 лютого 2008 року між сторонами також було укладено договір іпотеки, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 лютого 2008 року в іпотеку передано домоволодіння на АДРЕСА_1 та земельна ділянка, яка знаходиться за цією же адресою, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009.
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконував, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року у справі № 2-201/11 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року в сумі 483 395 грн, відсотки за користування кредитом - 81 447,18 грн, штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом - 19 947,52 грн, заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 1 392,33 грн. Рішення набрало законної сили 25 січня 2011 року.
На підставі зазначеного рішення суду Самарським відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 52320905.
Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження № 52320905 від 02 травня 2019 року виконавчий документ, стягувач - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», боржник - ОСОБА_1 , виконано у повному обсязі, стягнуто за виконавчим документом 529 327,00 грн.
29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням виключити з реєстру іпотек і заборон відчуження запис про іпотеку і заборону відчуження майна домоволодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009, на АДРЕСА_1 , які є предметом договору іпотеки від 29 лютого 2008 року, у зв`язку з фактичним виконанням кредитного договору від 28 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ним.
ОСОБА_1 зазначав, що відповіді на це від банку не отримав, тому звернувся до суду з позовом про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, виключення з Реєстру іпотек і заборон відчуження запису про іпотеку і заборону відчуження майна щодо спірного майна.
Позивач вказував, що згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 грудня 2019 року йому стало відомо, що 14 листопада 2019 року державним реєстратором Колтуновою О. О. зареєстровано право власності на предмет іпотеки: домоволодіння та земельну ділянку на АДРЕСА_1 , власником якого стало ТОВ «Схід Фінанс».
Підставою внесення запису № 34210800 про право власності на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 19 листопада 2019 року, прийнятого на підставі договору іпотеки від 29 лютого 2008 року та договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами № 3718 від 19 липня 2019 року.
Позивач вказує, що не отримував жодних повідомлень щодо відступлення права вимоги, до того ж зазначене відступлення відбулось після фактичного виконання рішення суду про стягнення боргу.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення від 19 листопада 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме - домоволодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009, що знаходиться на АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Колтуновою О. О.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 34210800 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Схід Фінанс» на нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009 на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано рішення, індексний номер 49747889 від 19 листопада 2019 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009 на АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Колтуновою О. О.
Скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис № 34210800 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Схід Фінанс» на нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009 на АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано. У зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 всієї суми заборгованості за кредитним договором, таке зобов`язання припинилось на підставі статті 593 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).
Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ТОВ «Схід Фінанс» не надано належних доказів щодо направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення, на виконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Схід Фінанс» залишено без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, зауваживши, що визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в цьому випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Отже, дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпечене за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Схід Фінанс», у якій заявник просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу оскарження судових рішень, та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14?711цс19), постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц (провадження № 61-155св17).
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Схід Фінанс» надало суду належні та допустимі докази щодо надіслання ОСОБА_1 письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, заяви (вимоги) про порушення основного зобов`язання (усунення порушень), в якій позивачу запропоновано протягом 30-денного строку з дати її отримання сплатити в повному обсязі заборгованість за кредитним договором, а також підтвердження про їх отримання боржником.
Також заявник вказує, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачає відчуження заставного майна в примусовому порядку, тоді як реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження є добровільною, оскільки, підписуючи договір, сторони погодили таку можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пашніна А. В., надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відхилити доводи заявника через їх необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позивач вказує, що рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 19 листопада 2019 року, зареєстрованого державним реєстратором Колтуновою О. О., прийнято з порушенням вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду у березні 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
12 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 28 лютого 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 36/в, відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 66 000,00 дол. США, що складає 333 300,00 грн за курсом Національного банку України на момент укладення цього договору.
29 лютого 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки № 11, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку передано домоволодіння на АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка знаходиться за цією ж адресою, кадастровий номер 1210100000:09:374:0009.
Встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2011 року у справі № 2-201/11 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року в сумі 483 395,00 грн, відсотки за користування кредитом - 81 447,18 грн, штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом - 19 947,52 грн, заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 1 392,33 грн. Рішення набрало законної сили 25 січня 2011 року.
На підставі зазначеного рішення суду Самарським відділом державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 52320905.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № 52320905 від 02 травня 2019 року, виконавчий документ, за яким стягувачем є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», боржником ОСОБА_1 , виконано фактично у повному обсязі, та стягнуто за виконавчим документом 529 327 грн.
Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 14 листопада 2019 року державним реєстратором Колтуновою О. О. зареєстровано право власності на предмет іпотеки: домоволодіння та земельну ділянку на АДРЕСА_1 , власником якого стало ТОВ «Схід Фінанс». Підставою внесення запису № 34210800 про право власності на предмет іпотеки є рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 19 листопада 2019 року, прийнятого на підставі договору іпотеки від 29 лютого 2008 року та договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 19 липня 2019 року № 3718.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення.
Касаційна скарга підлягає залишенню задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.