Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 756/6179/14-ц
провадження № 61-4623св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») про визнання недійсним кредитного договору.
Позов обґрунтований тим, що 27 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») укладено кредитний договір № 066-2008-2228. У додатку № 2 «Графік платежів» до вказаного кредитного договору встановлено умови кредитування та строки сплати.
10 червня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору, за якою змінено розмір процентної ставки з визначенням строку її дії.
16 червня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено наступну додаткову угоду б/н до кредитного договору, за якою встановлені нові умови порядку зміни процентної ставки.
Позивач зазначає, що кредитний договір і додаткові угоди до нього вчинені під впливом обману з використанням нечесної підприємницької практики, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для визнання їх недійсними.
Тому, позивач просив суд:
- визнати недійсним кредитний договір від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228;
- визнати недійсними додаткову угоду б/н від 10 червня 2011 року до кредитного договору від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228 та додаткову угоду б/н від 16 червня 2011 року до кредитного договору від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року у складі судді Шевчука А. В. позов задоволено.
Визнано кредитний договір (на придбання майна) від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228, який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», додаткову угоду б/н від 10 червня 2011 року до кредитного договору від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228 та додаткову угоду б/н від 16 червня 2011 року до кредитного договору від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228 недійсними.
Проведено розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що висновком експертного економічного дослідження від 07 квітня 2017 року № 19 встановлено факт недотримання банком в кредитному договорі вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 рокуапеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження введення його в оману щодо обставин, які впливали на вчинення ним оспорюваного правочину та не надано доказів на підтвердження нечесної підприємницької практики. Посилання суду першої інстанції на висновок експертного економічного дослідження від 07 квітня 2017 року № 19, як на підставу для визнання договору недійсним, є необґрунтованим, оскільки вказаний висновок експертизи свідчить лише про можливі розбіжності щодо розміру кредитної заборгованості позичальника і не може бути в силу вимог закону правовою підставою для визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Оболонського районного суду м. Києваі.
30 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що системність порушень в істотних умовах кредитного договору та його складових додаткових угодах є свідченням його недійсності, недобросовісності сторони банку, яка визначає умови за договором, і не може виконання таких умов вважатися законним. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач вважає, що існує необхідність у відступленні від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 509/5303/15-ц.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року АТ «Універсал Банк» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 27 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 066-2008-2228 (т. 1 а. с. 14-19).
Сума кредиту - 111 060,00 швейцарських франків, що еквівалентно 523 445,33 грн за курсом НБУ на день укладення договору. Проценти за користування кредитом - 10,95 % річних. Строк кредитування по 10 червня 2038 року. Цільове призначення - придбання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.1 договору сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору.
Згідно положень пункту 8.5 договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що до укладення ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у кредитора, а саме: 1) найменування та місцезнаходження кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу; 2) умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої, тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування); 3) орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: (а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів, тощо); (б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; (в) можливості та умови дострокового повернення кредиту) тощо.
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 9.1 договору).
Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін (пункт 9.2 договору).
Додаткові угоди до цього договору, які можуть бути укладені в майбутньому, є його невід`ємною частиною (пункт 9.4 договору).
Сторони підписали додаток № 1 до кредитного договору «Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третім особам і пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту» (т. 1 а. с. 20, 21).
Сторонами погоджено та підписано Графік платежів, який є додатком № 2 до кредитного договору (т. 1 а. с. 22-25).
10 червня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228, згідно якої сторони внесли зміни до договору, виклавши пункти 1.1, 1.1.1, 1.1.2 договору у новій редакції та доповнили пунктом 1.1.3 (т. 1 а. с. 26, 27).
16 червня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору від 27 червня 2008 року № 066-2008-2228, згідно якої сторони домовилися внести зміни до договору, виклавши текст договору у новій редакції (т. 1 а. с. 28-42).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).