Постанова
Іменем України
22 липня 2022 року
місто Київ
справа № 522/19731/18
провадження № 61-16019св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_2 ,
треті особи: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року, постановлене суддею Бондарем В. Я., та постанову Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 листопаді 2018 року звернувся до суду із позовом, який у січні 2019 року доповнив та у якому просив суд:
- визнання незаконним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - ПРА ОМР) від 31 липня 2003 року № 1338 (у частині, що стосується ОСОБА_2 );
- визнання недійсним свідоцтва, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради (далі - ВК ОМР) від 17 жовтня 2003 року про право власності на 7/25 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання незаконним рішення ВК ОМР від 20 травня 2003 року № 245 «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої частини двоповерхового житлового будинку з прибудовами, підвалом та мансардою та літньої кухні літ. «Т».
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він є співвласником - власником 1/10 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох окремих житлових будинків. У 2018 році йому стало відомо, що в результаті здійснення прибудови, на підставі спірного розпорядження, ОСОБА_2 отримала спірне свідоцтво, відповідно до якого її частка у домоволодінні збільшилася з 1/10 до 7/25 часток, що, однак, було можливе лише у разі отримання згоди на це інших співвласників домоволодіння, якої відповідач не отримувала.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, стверджувала, що права позивача жодним чином оспорюваними актами не порушуються, на його частку в домоволодінні ніхто не претендує, колишній власник частки позивача - його матір ОСОБА_7 надала згоду на реконструкцію тієї частини домоволодіння, яка належить відповідачеві; інші співвласники ОСОБА_5 та ОСОБА_8 теж надавали свою згоду на реконструкцію домоволодіння, а дія спірних рішень не порушує розрахунок ідеальних часток домоволодіння. Також відповідач зазначила, що позивач звернувся до суду зі спливом позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, Приморський районний суд м. Одеси залишив без задоволення позов ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що реконструкція спірного домоволодіння здійснена з дотриманням вимог статті 119 ЦК Української РСР, тому немає підстав вважати незаконним рішення ВК ОМР від 20 травня 2003 року № 245, яким затверджено акт Міської міжвідомчої комісії від 17 квітня 2003 року про прийняття в експлуатацію споруд та прийнято в експлуатацію реконструйовану частину двоповерхового жилого будинку з прибудовами, підвалом та мансардою, житловою площею 139, 3 кв. м, загальною площею 660, 7 кв. м, літню кухню літ. «Т», за адресою: АДРЕСА_1 .
Суди зазначили, що доводи про те, що ненадання окремої письмової угоди у вигляді договору про зміну часток як підстава для задоволення позову не ґрунтуються на вимогах норм ЦК Української РСР, який діяв на час здійснення реконструкції, оскільки укладення договору про зміну часток між співвласниками та ініціатором реконструкції законом не передбачалася, достатнім виявом погодження співвласників щодо реконструкції була письмова згода.
Посилання позивача на ненадання згоди співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на проведення реконструкції апеляційний суд до уваги не взяв, оскільки ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що будь-яких заперечень щодо введення в експлуатацію реконструйованої будівлі до відповідача не мав. Матеріали справи не місять заперечень ОСОБА_8 щодо дій відповідача, натомість матеріали справи місять письмову згоду, підписану ОСОБА_9 про надання відповідачу згоди на здачу в експлуатацію реконструйованої будівлі. Заперечень щодо прийняття в експлуатацію споруд та прийняття в експлуатацію реконструйованої частини будівлі від ОСОБА_4 , яка є спадкоємицею ОСОБА_8 , матеріали справи не містять.
Виходячи з розрахунку часток всіх співвласників домоволодіння згідно з розпорядженням ПРА ОМР від 21 липня 2003 року № 1338, їх сума становить одиницю, тому посилання позивача на порушення ідеальних часток інших співвласників, які жодних претензій щодо реконструкції та зміни розміру часток на домоволодіння не пред`являли, суди визнали безпідставним.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 27 вересня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цих судових рішень те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частин першої, другої статті 44, частини першої статті 113 ЦК Української РСР, підпункту 6.1 пункту 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5
(далі - Тимчасове положення), щодо необхідності укладення угоди у нотаріальній формі між співвласниками нерухомого майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності, у разі здійснення перерахунку та зміни розміру часток.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відповідач зазначила, що законом, чинним на момент здійснення реконструкції, не було передбачено укладення жодного договору про зміну розміру часток у співвласників, а лише вимагалася згода співвласників, яка і була отримана відповідачем. Заявник помилково ототожнює поняття згоди та угоди у формі договору. Позивач, на переконання ОСОБА_2 , не довів порушення своїх прав, а також звернувся до суду із пропуском позовної давності.
Заявник надав відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому стверджував, що відповідач не спростувала доводів касаційної скарги.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 19 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
За правилами частин першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі свідоцтва про спадщину, серія та номер 835, виданого 31 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганною Олександрівною, ОСОБА_1 є власником 1/10 частки домоволодіння, загальною площею 977, 5 кв. м, житловою площею 278,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до цього свідоцтва про право на спадщину за законом майно успадковане позивачем після смерті його матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право власності на домоволодіння від 17 жовтня 2003 року, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 7/25 часток домоволодіння, яке складається з трьох житлових будинків літ. «А», «Б2», «В», загальною площею 1039, 8 кв. м, житловою площею 280, 9 кв. м, літніх кухонь літ. «Т», «И», «Ж», вбиральні літ. «П», за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідоцтво видане на підставі розпорядження ПРА ОМР від 21 липня 2003 року № 1338 «Про затвердження розрахунку ідеальних часток в домоволодінні АДРЕСА_1 », відповідно до якого у цьому домоволодінні затверджено за ОСОБА_3 8/25 часток домоволодіння; за ОСОБА_2 - 7/25 часток домоволодіння; за ОСОБА_5 - 3/10 часток домоволодіння; за ОСОБА_7 - 2/25 частки домоволодіння; за ОСОБА_8 - 1/50 частку домоволодіння.