Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 201/6130/19
провадження № 61-9966св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Ворона Артема Ігоровича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Відділ державної реєстрації актів), ОСОБА_3 , про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Позов обґрунтований тим, що з 03 лютого 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, за час якого народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння та постійні сварки, внаслідок яких йому стало відомо, що біологічним батьком ОСОБА_4 є інший чоловік, з яким у ОСОБА_2 були стосунки до реєстрації шлюбу.
Оскільки на момент реєстрації народження дитини він не знав про те, що біологічним батьком ОСОБА_4 є інша особа, він звернувся із заявою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про внесення змін до актового запису, проте отримав відмову з посиланням на необхідність звернення до суду з метою вирішення цього спору.
Просив виключити з актового запису від 21 червня 2017 року № 1001, вчиненого Соборним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про ОСОБА_1 як батька цієї дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не заперечує того, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_4 . Докази у справі та показання свідка підтверджують, що на момент реєстрації шлюбу з відповідачем та на момент народження дитини позивач був обізнаний про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , жодних заперечень щодо реєстрації себе батьком дитини, народженої у шлюбі, не висловлював, суд першої інстанції, керуючись частиною п`ятою статті 136 СК України, дійшов висновку про відмову в позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Виключено з актового запису від 21 червня 2017 року № 1001, вчиненого Соборним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про ОСОБА_1 як батька цієї дитини.
Задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції, з урахуванням того, що відповідач не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обізнаності позивача під час реєстрації народження дитини про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною, виходив з того, що сторони визнали факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2.
Докази (скріншоти листування у соціальній мережі), надані відповідачем на підтвердження обізнаності позивача, що він не є біологічним батьком дитини, не є допустимими та достовірними, оскільки здійснити реєстрацію в соціальній мережі може будь-яка людина під будь-яким іменем, сервери з інформацією соціальної мережі «Вконтакте» недоступні, що унеможливлює встановити факт та час поширення інформації. Ухвала суду першої інстанції про призначення у справі судової медичної молекулярно-генетичної експертизи залишилась без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною на експертизу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ворон А. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, диск з листуванням сторін та показання свідків.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій ОСОБА_1 видалив свою сторінку з соціальної мережі «Вконтакте», що підтверджують належність вказаного профілю саме позивачу.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що на початку спільного проживання сторін відповідач перебувала на четвертому місяці вагітності, тому на момент реєстрації шлюбу позивач не міг не мати обґрунтованих сумнівів щодо батьківства іншої особи.
Оскаржуване судове рішення не відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки позивач добровільно надав свою згоду на батьківство, а знайомство з біологічним батьком, який не цікавиться життям ОСОБА_4 , не забезпечить права та інтереси останнього. Рішення про виключення відомостей з актового стану про батьківство ОСОБА_1 негативно вплине на психо - емоційний стан дитини.
Суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 318/2458/15, провадження № 61-916св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1584/18, провадження № 61-12342св19, від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19, провадження № 61-10977св20, від 21 серпня 2019 року у справі № 265/597/17, провадження № 61-36366св18.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забродіна С. І. мотивований тим, що з метою доведення того, що позивач не є батьком дитини, ухвалою суду першої інстанції призначалась судова медична молекулярно-генетична експертиза, від проведення якої відповідач відмовилась та визнала, що позивач не є біологічним батьком її сина. Отже, цей факт є доведеним і позивачу не було необхідності його доводити.
Водночас саме відповідачка мала довести, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або не міг про це не знати.
Посилання в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду є безпідставними, оскільки правовідносини не є подібними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 03 лютого 2017 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 03 лютого 2017 року Центральним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 35.
Від спільного шлюбу сторін, ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 21 червня 2017 року Соборним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1001.
У свідоцтві про народження ОСОБА_4 у графі «батько» зроблено запис про ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції встановив, що сторони шлюб розірвали.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2020 року призначено у справі судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». На вирішення експертів поставлено таке питання: «Чи є рідним біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме позивач ОСОБА_1 .?». Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та дачу завідомо неправдивого висновку. Зобов`язано сторони, у разі необхідності третю особу, з`явитися на запрошення з метою проведення вказаного дослідження і надавати необхідні матеріали.
22 вересня 2020 року ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2020 року повернена до суду першої інстанції у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною 25 серпня 2020 року та 21 вересня 2020 року на експертизу.
Повідомлення про дату та умови проведення експертизи на 25 серпня 2020 року отримав представник ОСОБА_2 - адвокат Ворон А. І. 04 серпня 2020 року, а на 21 вересня 2020 року - 31 серпня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 318/2458/15, провадження № 61-916св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1584/18, провадження № 61-12342св19, від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19, провадження № 61-10977св20, від 21 серпня 2019 року у справі № 265/597/17, провадження № 61-36366св18, не дослідив зібрані у справі докази.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у цій справі є оспорювання батьківства ОСОБА_1 , який записаний батьком дитини.
У такій категорії справ важливим є правильне визначення розподілу обов`язків із доказування.
Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).
Верховний Суд зазначає, що сімейне законодавство України встановлює презумпцію батьківства, а саме: батьком дитини вважається визначена законом особа, зокрема, чоловік матері дитини, з яким вона перебуває у шлюбі. Презумпція батьківства може бути спростована за позовом заінтересованої особи.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (частина п`ята статті 136 СК України).