Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 666/5924/14-ц
провадження № 61-19337св21
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
треті особи: Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Майданіка В. В., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» (далі - ТОВ «Укрспецторг Групп»), Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Суворовський ВДВС у місті Херсоні), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання незаконними та скасування акта державного виконавця і свідоцтва про право власності, скасування рішення державного реєстратора, посилаючись на те, що 08 серпня 2012 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), було укладено кредитний договір № 2102/0808/98-051 (далі - Кредитний договір), за умовами якого він отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США під 13,5 % річних на строк до 08 серпня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 08 серпня 2012 року між ним та банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля, магазин-бар з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м по АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 23 листопада 2011 року у справі № 2-3151/11 з нього на користь ПАТ «Сведбанк» було стягнуто заборгованість за Кредитним договором в розмірі 562 099,47 грн, пеню в сумі 39 301,52 грн, а також - 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. За заявою стягувача державним виконавцем Суворовського ВДВС у місті Херсоні 06 листопада 2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вищевказаного судового рішення. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») було укладено договір факторингу № 15, за яким ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло статусу нового кредитора за Кредитним договором. Цього ж дня, 28 листопада 2012 року, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило свої права вимоги за Кредитним та іпотечним договорами ТОВ «Кредитні ініціативи». 01 лютого 2013 року він уклав з ТОВ «Кредитні ініціативи» додатковий договір до Кредитного договору про припинення зобов`язання переданням відступного, за умовами якого після сплати ним як відступного грошових коштів у розмірі 559 510 грн припиняються всі та кожне із зобов`язань, визначених Кредитним договором, а сам договір вважається таким, що припинив свою дію. Листом від 01 лютого 2013 року уповноважений представник TOB «Кредитні ініціативи» Стовбчатий O. A. підтвердив, що у зв`язку зі сплатою відступного кредитний та іпотечний договори припинили свою дію з 01 лютого 2013 року, кредитна заборгованість відсутня і в товариства немає будь-яких претензій до позичальника. Разом з тим у процесі здійснення вищезгаданого виконавчого провадження державний виконавець передав нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою, яка була предметом іпотеки, на реалізацію за ціною 282 570 грн. 19 липня 2013 року ТОВ «Укрспецторг Групп» провело прилюдні торги з реалізації належного йому майна. Згідно з протоколом № 22-0294/13 переможцем торгів було визначено ОСОБА_2 , яка була єдиним учасником торгів і запропонувала за майно його стартову ціну. 24 липня 2013 року державний виконавець склав акт про проведення прилюдних торгів, на підставі якого ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою. Вважає, що оспорювані прилюдні торги були проведені з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки реалізація майна відбувалася в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», хоча мала проводитися на підставі Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV)та пункту 4.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення № 68/5), якими визначено, що лот може бути виставлений на торги за наявності не менше двох покупців. Крім того, у зв`язку зі сплатою ним 01 лютого 2013 року відступного іпотечний договір припинив свою дію, що унеможливлювало реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів. На час реалізації майна державному виконавцю мало бути відомо про наявність нового іпотекодержателя, однак виконавець не зупинив ні виконавче провадження до заміни його сторони, ні проведення прилюдних торгів. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсними результати прилюдних торгів щодо реалізації предмета іпотеки - нежитлової будівлі, магазину-бару з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , проведених ТОВ «Укрспецторг Групп» на замовлення Суворовського ВДВС у місті Херсоні 19 липня 2013 року (протокол № 22-0294/13 проведення прилюдних торгів з реалізації майна); визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця Суворовського ВДВС у місті Херсоні Мезенок Ю. Л. від 24 липня 2013 року про проведення прилюдних торгів з реалізації належної йому нежитлової будівлі, магазину-бару з прибудовою; визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на вказану нежитлову будівлю, видане на ім`я ОСОБА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (скасувати державну реєстрацію) згідно із записом в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2013 року № 1802596 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на згадану нежитлову будівлю, припинити речові права ОСОБА_2 на спірне майно; визнати за ним право власності на це майно.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року у складі судді Майдан С. І. позов задоволено. Визнано недійсними результати прилюдних торгів щодо реалізації предмета іпотеки - нежитлової будівлі, магазину-бару з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , проведених ТОВ «Укрспецторг Групп» на замовлення Суворовського ВДВС у місті Херсоні 19 липня 2013 року (протокол № 22-0294/13 проведення прилюдних торгів з реалізації майна). Визнано незаконним та скасовано акт державного виконавця Суворовського ВДВС у місті Херсоні Мезенок Ю. Л. від 24 липня 2013 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нежитлової будівлі, магазину-бару з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 . Визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 . Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (скасовано державну реєстрацію) згідно із записом в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2013 року № 1802596 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено речові права ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою і визнано право власності за ОСОБА_5 на вказане майно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час проведення прилюдних торгів ПАТ «Сведбанк» втратило права кредитора та іпотекодержателя, і у зв`язку зі сплатою відступного відбулося припинення зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним та забезпечувальним договорами, заборгованість перед іпотекодержателем була відсутня, іпотечний договір припинив свою дію з 01 лютого 2013 року, що повністю унеможливлювало реалізацію 19 липня 2013 року іпотечного майна з прилюдних торгів у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку». Крім того, в порушення вимог статті 54 Закону України «Про іпотеку» спірне майно було реалізоване без отримання відповіді іпотекодержателя про надання або ненадання на це згоди, що свідчить про порушення прав позивача оспорюваним правочином та наявність підстав для визнання недійсними прилюдних торгів.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Суворовського ВДВС у місті Херсоні задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, мають бути встановлені й порушення прав та законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Норми Закону № 606-ХІV дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань. При цьому примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», статтею 45 якого передбачено можливість проведення торгів за участі лише одного учасника. Позивач як боржник у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виданого судом виконавчого листа про стягнення з нього на користь банку грошових коштів, не направляв державному виконавцю письмової заяви-повідомлення про виконання ним судового рішення шляхом сплати відступного новому кредитору. Стягувач також не звертався до державного виконавця з цього приводу, до виконавчої служби не надходило відповідних судових рішень, на підставі яких виконавче провадження підлягало обов`язковому зупиненню. Сторонами (боржником та стягувачем) не укладалася мирова угода у процесі виконання судового рішення, а досягнута позивачем з новим кредитором домовленість щодо припинення зобов`язань за Кредитним договором шляхом сплати відступного перебуває поза межами виконавчого провадження і сама по собі, без вчинення боржником та новим кредитором відповідних процесуальних дій, не є підставою для визнання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості виконаним. З огляду на викладене на час проведення прилюдних торгів, дійсність яких оспорена позивачем, були відсутні правові підстави для відкладення чи зупинення державним виконавцем виконавчих дій, в тому числі щодо реалізації майна боржника з прилюдних торгів. Тому посилання позивача на те, що у зв`язку зі сплатою ним 01 лютого 2013 року відступного іпотечний договір припинив свою дію, що повністю виключає наявність правових підстав для реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, не свідчить про порушення правил проведення торгів та не може бути підставою для визнання цих торгів недійсними. Доводи позивача про те, що державний виконавець не отримав згоди іпотекодержателя на передачу майна на реалізацію, не свідчать про порушення процедури проведення прилюдних торгів, а вказують на незгоду позивача саме з діями державного виконавця щодо призначення цих торгів, які ним в установленому законом порядку та у визначені строки не оскаржувалися.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 6-174цс14, від 15 листопада 2017 року у справі № 6-2991цс16, від 29 листопада 2017 року у справах № 668/5633/14-ц, № 6-231цс17, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав та законних інтересів особи, яка їх оспорює. У зв`язку зі сплатою ним 01 лютого 2013 року відступного новому кредитору іпотечний та кредитний договори припинили свою дію, і в нього була відсутнякредитна заборгованість перед іпотекодержателем,що унеможливлювало реалізацію 19 липня 2013 року предмета іпотеки з прилюдних торгів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області.
25 січня 2022 року справа № 666/5924/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Судами встановлено, що 08 серпня 2012 року між ВАТ «Сведбанк», яке змінило назву на ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США під 13,5 % річних на строк до 08 серпня 2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 08 серпня 2012 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля, магазин-бар з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м по АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 23 листопада 2011 року у справі № 2-3151/11 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 562 099,47 грн, пеню в сумі 39 301,52 грн, а також - 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
За заявою стягувача державним виконавцем Суворовського ВДВС у місті Херсоні 06 листопада 2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вищевказаного судового рішення.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, за яким ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло статусу нового кредитора за Кредитним договором.
Цього ж дня, 28 листопада 2012 року, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило свої права вимоги за Кредитним та забезпечувальним договорами ТОВ «Кредитні ініціативи», про що свідчать відповідний договір факторингу та договір про передачу прав за іпотечним договором.
Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/іпотекодержателя за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_5 .
01 лютого 2013 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено додатковий договір до Кредитного договору про припинення зобов`язання переданням відступного, за умовами якого: після сплати позичальником як відступного грошових коштів у розмірі 559 510 грн припиняються всі та кожне із зобов`язань, визначених Кредитним договором, а сам договір вважається таким, що припинив свою дію (пункт 2.1); з дати отримання кредитором грошових коштів, які передані боржником як відступне на підставі цього додаткового договору, припиняються всі та кожен із договорів, які були укладені в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором (пункт 2.2).
Листом від 01 лютого 2013 року уповноважений представник TOB «Кредитні ініціативи» Стовбчатий O. A. повідомив ОСОБА_3 про те, що у зв`язку зі сплатою відступного кредитний та іпотечний договори припинили свою дію з 01 лютого 2013 року, кредитна заборгованість відсутня і товариство не має до позичальника будь-яких претензій, пов`язаних з укладанням, змінами, виконанням та/чи припиненням дії договору.
Разом з тим у процесі здійснення вищезгаданого виконавчого провадження державний виконавець передав нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою, яка була предметом іпотеки, на реалізацію за ціною 282 570 грн.
19 липня 2013 року на замовлення державного виконавця ТОВ «Укрспецторг Групп» в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», провело прилюдні торги, на яких реалізувало передану позивачем в іпотеку нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою загальною площею 95,2 кв. м по АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом від 19 липня 2013 року № 22-0294/13 переможцем прилюдних торгів було визначено ОСОБА_2 , яка була єдиним учасником торгів і запропонувала за майно його стартову ціну - 282 570 грн.
24 липня 2013 року державний виконавець Суворовського ВДВС у місті Херсоні Мезенок Ю. Л. склав акт про проведення прилюдних торгів, на підставі якого ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на вищезгадану нежитлову будівлю, магазин-бар з прибудовою.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом № 606-XIV.
Згідно зі статтею 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина перша статті 6 Закону № 606-XIV).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 30 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню, в тому числі, у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; зупинення судом реалізації арештованого майна; звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 8 цього Закону; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
Якщо арештоване майно боржника передано для реалізації, копії постанов про зупинення та поновлення виконавчого провадження надсилаються підприємству, установі, організації, які здійснюють таку реалізацію (частина шоста статті 39 Закону № 606-XIV).
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 606-XIV сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Апеляційним судом також встановлено, що позивач як боржник у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виданого судом виконавчого листа про стягнення з нього на користь банку кредитної заборгованості, не повідомляв державного виконавця про самостійне виконання рішення суду шляхом сплати відступного новому кредитору. Стягувач також не звертався до державного виконавця з цього приводу, відповідних судових рішень, на підставі яких виконавче провадження, як і реалізація спірного майна на прилюдних торгах, могли бути зупинені, не надходило. Боржник і новий кредитор не скористалися своїм правом на укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження.
Тимчасовим положенням № 68/5 визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Учасник прилюдних торгів - це фізична або юридична особа, яка сплатила гарантійний внесок і може бути покупцем відповідно до законодавства України.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).
Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його вчинення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.