Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 354/657/15-ц
провадження № 61-3185св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»,
відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», товариство з обмеженою відповідальністю «Буковель»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»
(далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (далі - ТОВ «Скорзонера»), товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» (далі - ТОВ «Буковель») в якому просив:
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091810 від 19 вересня 2003 року, площею
0,1500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0072
- витребувати у ТОВ «Буковель» земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0072, яка розташована в урочищі «Вишня» с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2015 року відкрито провадження в справі № 354/657/15-ц за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки. Справу призначено до судового розгляду
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 09 листопада 2015 року залучено до участі в справі співвідповідачем
ТОВ «Скорзонера» і третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, ОСОБА_2 .
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 19 січня 2021 року залучено до участі у в якості співвідповідача ТОВ «Буковель».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 22 листопада 2021 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,
ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», третя особа -
ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Позов в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України подано з порушенням вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду прокуратурою не направлено до Держлісагентства, як компетентного органу держави, повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення.
Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 22 листопада 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 березня 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, а справу направити на розгляд до суд першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та є формальними, оскільки визначальним при зверненні до суду є саме факт обізнаності позивача із фактами порушень, які стали підставою для подальшого звернення до суду на фоні неналежного захисту інтересів держави з його боку. Заявник зазначає, що при зверненні до суду у цій справі прокурором обґрунтовувались підстави представництва інтересів держави у зв?язку із протиправним вибуттям із державної власності спірної земельної ділянки та не належним захистом державних інтересів позивачами.
Додаткові аргументи заявника
02 червня 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду додаткові пояснення, де заявник вказує, що компетентні органи державної влади протягом 2015-2021 років не вживали жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка вибула із володіння держави незаконно, за відсутності її належної волі.
Доводи інших учасників справи
14 червня 2022 року ТОВ «Буковель» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у кому просить у задоволенні касаційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури відмовити та залишити без змін ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року поновлено заступнику керівника Івано-Франківської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.
31 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, зокрема, цивільних.
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі
№ 761/3884/18).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень. З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.