Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 704/1145/18
провадження № 61-8257св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 ,
третя особа - Селянське (фермерське) господарство «Еталон»
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року у складі судді Сакун Д. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Черкаській області), ОСОБА_1 , у якому просив визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держземагенства у Черкаській області від 31 грудня 2013 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 34,6322 га з кадастровим номером 7124084000:01:001:0972, площею 31,0199 га з кадастровим номером 7124084000:01:001:0973 та договір оренди землі від 31 грудня 2013 року.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 31 грудня 2013 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 34,6322 га з кадастровим номером 7124084000:01:001:0972 та площею 31,0199 га з кадастровим номером 7124084000:01:001:0973 в оренду фізичній особі ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Відповідно до договору оренди землі від 31 грудня 2013 року зазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності надано в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства.
Відповідно до договорів суборенди від 29 жовтня 2014 року земельні ділянки з кадастровим номером 7124084000:01:001:0972, загальною площею 34,6322 га, та кадастровим номером 7124084000:01:001:0973, загальною площею 31,0199 га ОСОБА_1 передав Селянському (фермерському) господарству «Еталон» (далі - СФГ «Еталон») за плату у строкове платне володіння і користування.
До моменту подання заяви про отримання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 вже отримав в оренду для ведення фермерського господарства шість земельних ділянок загальною площею 233 га (площами 81,0470 га, 25,5759 га, 24 га, 3,5 га, 52,8730 га).
02 грудня 2013 року ОСОБА_1 створив Фермерське господарство «Зерно Життя».
Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області вказував, що ОСОБА_1 , створивши на момент звернення до ГУ Держземагенства у Черкаській області ФГ «Зерно Життя», отримав спірні земельні ділянки в оренду з порушенням приписів статті 124 ЗК України, так як уникнув земельних торгів, які передбачені законом.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити, а також поновити строки позовної давності, так як про факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності прокурору стало відомо 25 травня 2018 року від Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
При новому розгляді справи рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року у задоволенні позову заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області, поданого в інтересах держави, відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що, незважаючи на обґрунтованість позовних вимог прокурора, останнім пропущено позовну давність для їх пред`явлення, про застосування наслідків спливу яких заявлено відповідачем у справі.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 травня 2021 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц, від 03 липня 2018 року в справі № 910/23481/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 913/112/18, від 29 серпня 2018 року в справі № 911/2044/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 28 березня 2018 року в справі № 925/792/17, від 06 листопада 2018 року в справі № 925/473/17, від 14 лютого 2018 року в справі від 920/1077/16 та постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року в справі № 6-2458цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Суди невірно застосували статті 256, 261 ЦК України, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про момент, коли прокурору фактично стало відомо про порушення вимог земельного законодавства при передачі у користування земель державної власності.
Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли стало відомо про порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.
Судами залишено поза увагою доводи прокурора про те, що про порушене право держави або про особу, яка його порушила, прокурору стало відомо лише після збору матеріалів за листом Колодистенської сільської ради від 25 травня 2018 року. Таким чином, початком перебігу позовної давності є не день прийняття ГУ Держгеокадастру оспорених наказів та укладення договорів оренди землі і не день реєстрації відповідного права за ОСОБА_1 , а день, коли прокурору стало чи могло стати відомо про порушення вимог законодавства за результатами перевірки, проведеної після отримання листа Колодистенської сільської ради від 25 травня 2018 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Звенигородського районного суду Черкаської області цивільну справу № 704/1145/18 за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа - Селянське (фермерське) господарство «Еталон», про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди землі недійсними.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу № 704/1145/18 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 31 грудня 2013 року № ЧК/7124084000:01:001/00001802 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 34,6322 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області та надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 34,6322 га з кадастровим № 7124084000:01:001:0972 в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства.
Наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 31 грудня 2013 року № ЧК/7124084000:01:001/00001803 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31,0199 га в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Колодистенської сільської ради Тальнівського району та надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 31,0199 га з кадастровим № 7124084000:01:001:0973 в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства.
На підставі наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області від 31 грудня 2013 року № ЧК/7124084000:01:001/00001802 між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 31 грудня 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 7124084000:01:001:0972 площею 34,6322 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 лютого 2014 року за індексним № 10634549.
Згідно наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області від 31 грудня 2013 року № ЧК/7124084000:01:001/00001803 між ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 31 грудня 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 7124084000:01:001:0973 площею 31,0199 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 лютого 2014 року за індексним № 10633144.
Відповідно до договору суборенди земельної ділянки від 29 жовтня 2014 року, укладеного між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем СФГ «Еталон», орендар ОСОБА_1 передав у суборенду земельну ділянку, що перебуває у державній власності, з кадастровим № 7124084000:01:001:0973 загальною площею 31,0199 га у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення строком на 9 років 2 місяці до 31 грудня 2023 року. Право суборенди СФГ «Еталон» на земельну ділянку площею 31,0199 га зареєстровано державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 жовтня 2014 року за індексним № 16853992.
У цей же день (29 жовтня 2014 року) між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем СФГ «Еталон» укладений договір суборенди, за яким орендар передав у суборенду земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 34,6322 га у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення строком на 9 років 2 місяці до 31 грудня 2023 року. Право суборенди СФГ «Еталон» на земельну ділянку площею 34,6322 з кадастровим № 7124084000:01:001:0972 зареєстровано державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 жовтня 2014 року за індексним номером 16852765.
Рішеннями Тальнівської районної ради Черкаської області від 23 січня 2015 року № 6-8/VI та від 15 вересня 2015 року №41-18/VI районна рада затвердила технічну документацію з розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок площею 34,6322 га з кадастровим №7124084000:01:001:0972 та площею 31,0199 га з кадастровим №7124084000:01001:0973 відповідно, які надаються в оренду ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області Державної фіскальної служби України від 03 вересня 2018 року вищезазначені земельні ділянки протягом 2015-2018 років декларує СФГ «Еталон» та згідно з інформацією Колодистенської сільської ради Тальнівського району сплачує орендну плату відповідно до договорів суборенди від 29 жовтня 2014 року, укладених із ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області від 10 липня 2018 року за ОСОБА_1 у період із 31 грудня 2013 року теперішнього часу сільськогосподарська техніка не зареєстрована.
Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки в оренду з порушенням приписів статті 124 ЗК України, яка регламентує порядок передачі земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності, за результатами проведення земельних торгів, у зв`язку з чим просив визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держземагенства, на підставі яких ці земельні ділянки передані в оренду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 грудня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц, від 03 липня 2018 року в справі № 910/23481/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 913/112/18, від 29 серпня 2018 року в справі № 911/2044/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 28 березня 2018 року в справі № 925/792/17, від 06 листопада 2018 року в справі № 925/473/17, від 14 лютого 2018 року в справі від 920/1077/16 та постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року в справі № 6-2458цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.