Постанова
Іменем України
18 липня 2022 року
м. Київ
справа № 201/10946/16
провадження № 61-1994св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальний заклад «Дніпровський обласний госпіталь ветеранів війни», правонаступником якого є комунальне підприємство «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради,
третя особа - начальник комунального закладу «Дніпровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дудник Сергій Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» (далі - КЗ «ДОГВВ») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і заробітку за час затримки поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з липня 1998 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи лікарем хірургом, а з жовтня 1998 року його було переведено на посаду завідуючого хірургічним відділенням. Наказом від
01 липня 2016 року № 102 його було вчетверте звільнено з займаної посади та скорочено посаду завідуючого хірургічним відділенням.
Вказував, що даний наказ містить посилання на те, що станом на 01 серпня
2014 року хірургічного відділення госпіталю та посади завідуючого хірургічним відділенням не існувало згідно із штатним розписом, наказом від 08 липня
2016 року № 106 було внесено виправлення до наказу № 102 від 01 липня
2016 року, зокрема у частині пункту 2.
Вважав його звільнення є незаконним, оскільки наказ про звільнення прийнятий з численними порушеннями норм законодавства та без згоди первинної профспілкової організації, членом якої він є. Усі дії відповідача мають очевидно дискримінаційний характер, незаконними і упередженими діями якого йому була завдана ще й моральна шкода, яка виразилась в тому, що ним втрачені нормальні життєві зв`язки та він залишився без засобів існування.
Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати накази КЗ «ДОГВВ» від
01 липня 2016 року № 102 та від 08 липня 2016 року № 106; поновити його на посаді завідуючого хірургічним відділенням КЗ «ДОГВВ» з 01 липня 2016 року; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду у сумі 54 889,67 грн; стягнути з КЗ «ДОГВВ» середній заробіток за час затримки поновлення на роботі відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 18 січня 2016 року у розмірі
1 842,72 грн; стягнути 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня
2017 року у складі судді Антонюка О. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення відбулося законно, оскільки документально підтверджено реорганізацію підприємства та відсутність посади, яку займав позивач
ОСОБА_1 . При цьому він належним чином був попереджений про майбутнє звільнення. На підприємстві діє одна легалізована профспілка, однак позивач не є її членом, тому відсутні підстави запитувати її згоду на звільнення ОСОБА_1 . Підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди суд першої інстанції не вбачав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали цього суду від 04 грудня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з КЗ «ДОГВВ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 158 628,52 грн та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 500 грн, а усього стягнуто 159 128,52 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивача було звільнено без отримання згоди профспілкової організації, членом якої він є та яка є легалізованою. Суд першої інстанції під час розгляду справи не зупинив провадження по справі та не направив запит до профспілкового органу, членом якого є ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони категорично заперечували проти зупинення провадження у справі та направлення запиту до профспілкової організації, а тому суд вважав за неможливе здійснити таку процесуальну дію із власної ініціативи. Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства, однак у зв`язку з тим, що відділення, в якому працював позивач, перепрофільоване, він позбавлений можливості визнати незаконними накази про звільнення та поновити його на посаді завідуючого хірургічним відділенням у зв`язку з відсутністю відділення та посади. При цьому стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2021 року касаційні скарги
ОСОБА_1 та КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів погодилася із висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем були виконані вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 492 КЗпП України, а тому доводи касаційної скарги щодо невчасного повідомлення його про майбутнє звільнення та порушення роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування працівника Верховний Суд визнав помилковими.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про неправомірність звільнення позивача за відсутності згоди профспілки, членом якої є позивач, оскільки законодавець зобов`язує суд, у разі з`ясування того, що немає згоди профспілкового органу на звільнення, зупинити розгляд справи та звернутися до такого профспілкового органу.
Повторний апеляційний розгляд справи
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення відбулося законно. При цьому апеляційний суд визнав необґрунтованим рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
31 січня 2022 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких заявники просять скасувати рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовано тим, що висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на виконанні обов?язку судів щодо всебічності, повноти й об?єктивності з?ясування обставин справи та оцінки доказів.
Доводи інших учасників справи
16 червня 2022 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду пояснення, в яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
09 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 з липня 1998 року перебував у трудових відносинах з відповідачем КЗ «ДОГВВ», працюючи лікарем хірургом.
Наказом від 14 серпня 1998 року ОСОБА_1 було переведено на посаду завідуючого хірургічним відділенням КЗ «ДОГВВ».
Вироком Жовтневого районного суду від 11 грудня 2013 року
ОСОБА_1 було засуджено за частиною першою статті 140 КК України до одного року позбавлення волі за несумлінне ставлення до своїх професійних обов`язків.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня
2014 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2013 року в частині покарання змінено з призначенням додаткового покарання в вигляді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з наданням медичних послуг строком на два роки, в решті вирок районного суду залишено без змін.
Наказом КЗ «ДОГВВ» від 08 травня 2014 року позивача було звільнено з роботи на підставі вказаного вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області за пунктом 7 частини першої статті 36 КЗпП України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2014 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2014 року було скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з різними позовами стосовно його роботи, порушення його трудових прав, звільнень та застосування дисциплінарних стягнень, судами виносилися численні рішення.
Згідно з наказом Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації від 28 липня 2014 року КЗ Обласного госпіталю інвалідів вітчизняної війни наказом від 31 липня 2014 року перепрофілював хірургічне відділення госпіталю на 50 ліжок в терапевтичне відділення №3 на 50 ліжок для лікування учасників АТО.
Терапевтичне відділення госпіталю для лікування учасників АТО на підставі наказу Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації від
19 січня 2016 року було реорганізовано у «Центр медичної реабілітації учасників бойових дій, зокрема учасників АТО».