Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 593/98/21
провадження № 61-1444св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів
та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дарморіс Оксаною Маркіянівною, на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року у складі судді Музики Я. М.
та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський архітектурний інститут» (далі - ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут», інститут) про поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно з наказом від 28 серпня 2003 року № 409 її прийнято на роботу до ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» на посаду асистента кафедри.
У зв`язку із внесенням змін до законодавства, що регулює трудові відносини
у закладах вищої освіти, між нею і відповідачем неодноразово укладались контракти про роботу, у тому числі 29 грудня 2017 року строком на три роки
на посаді старшого викладача кафедри енергетики і автоматики.
23 грудня 2020 року директор ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» Жибак М. М. через упереджене ставлення до неї підписав наказ
№ 378-к про припинення з нею трудового договору та звільнення з 29 грудня 2020 року з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
23 грудня 2020 року, до закінчення дії контракту, вона отримала копію наказу
№ 378-к про припинення трудового контракту, в якій не було зазначено дати підписання наказу директором, дати реєстрації наказу. Також наказ не містив посилання на належну норму закону, на підставі якої вона могла бути звільнена
з роботи.
Копію зазначеного наказу у день звільнення з роботи їй не вручено.
Вважаючи, що вона була призначена на посаду за згодою сторін договору, а тому могла бути звільнена лише у разі згоди обох сторін, однак вона такої згоди не давала, наказ про її звільнення всупереч пункту 5.11 контракту було видано до закінчення контракту, ОСОБА_1 просила суд:
1) скасувати наказ № 378-к ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» про припинення з нею трудового договору та її звільнення
з 29 грудня 2020 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту
на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України;
2) скасувати підписаний нею останній контракт із директором ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» в частині строку дії трудового договору;
3) поновити її на роботі у вказаному навчальному закладі з 30 грудня
2020 року на займаній до звільнення посаді;
4) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що трудовий договір
з визначеним строком дії договору між сторонами був укладений за згодою сторін.
Про припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України позивач була вчасно попереджена, і наказ № 378-к виданий згідно з чинним законодавством про працю та не порушує прав позивача.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дарморіс О. М., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що відповідач не довів правомірність її звільнення, а суди залишили
це поза увагою.
На думку особи, яка подає касаційну скаргу, причиною її звільнення стали неприязні стосунки з деканом факультету енергетики та електротехніки
ОСОБА_2 , тому при її звільненні мала місце непряма дискримінація, адже
з іншими працівниками закладу освіти контракти були продовжені.
У касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права
і посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме законності звільнення у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору при наявності упередженого ставлення з боку роботодавця.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» зазначає, що її доводи є надуманими, а постановлені у справі судові рішення - законними і обґрунтованими.
Позивач знала про те, що з нею укладено строковий трудовий договір і строк його дії закінчується 29 грудня 2020 року, рішення про припинення з нею трудового договору було прийнято на засіданні кадрової комісії від 21 грудня 2020 року, до того ж дію контракту не продовжено через відсутність у позивача наукового ступеня чи звання.
Доводи касаційної скарги про упередженість та дискримінацію є надуманими, такі доводи належним чином не підтверджені.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 593/98/21, витребувано справу з Бережанського районного суду Тернопільської області.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» відповідно до наказу від 28 серпня
2003 року № 409 на посаду асистента кафедри.
29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 як особою, обраною за конкурсом,
та ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» укладено контракт № 15, згідно з яким її призначено на посаду старшого викладача кафедри енергетики і автоматики на строк до 29 грудня 2020 року.
23 грудня 2020 року директор ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» видав наказ № 378-к, згідно з яким з 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку із закінченням контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року
№ 434 «Про утворення Бережанського агротехнічного інституту» за пропозицією Міністерства аграрної політики та Національного аграрного університету, погодженою з Міністерством освіти і науки, Міністерством економіки, Міністерством фінансів та Тернопільською обласною державною адміністрацією і Тернопільською обласною радою, утворено Бережанський агротехнічний інститут на базі Бережанського агротехнічного коледжу, який ліквідується.
Цією ж постановою визначено, що Бережанський агротехнічний інститут входить до складу Національного аграрного університету.
Згідно із затвердженим Міністерством освіти і науки України 24 листопада
2015 року Положенням про ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» (далі - Положення), цей заклад створений наказом ректора НУБІП України від 19 червня 2006 року № 390.
Згідно з пунктом 1.6 Положення інститут є відокремленим підрозділом НУБІП України, веде самостійний баланс, наділений частиною майна НУБІП України, має реєстраційні рахунки в Державній казначейській службі України, з питань діяльності Інституту від імені НУБІП України може бути стороною у суді, має гербову печатку, штампи, власні знаки, логотип тощо.
Відповідно до пункту 4.1 Положення директор здійснює безпосереднє управління діяльністю Інститутом відповідно до чинного законодавства України, статуту НУБіП України. Директор призначається на посаду та звільняється
з посади наказом ректора НУБіП України відповідно до статуту НУБІП України, Закону України «Про вищу освіту». Директор інституту діє на підставі довіреності та укладеного з ним контракту.
Пунктом 4.2.8 Положення визначено, що директор приймає на роботу та звільняє з роботи науково-педагогічних та інших працівників інституту.
Згідно з пунктом 6.4 Положення права та обов`язки науково-педагогічних працівників інституту визначаються відповідно до Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту», статуту НУБІП України та цього Положення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;