Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 473/4520/18
провадження № 61-13722св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінар», фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кузнецовим Анатолієм Ігоровичем, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н.О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ГАЗ» (далі - ТОВ «ЕКО-ГАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінар» (далі - ТОВ «Дінар»), ФОП ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в спільно набутому майні, права на отримання частки вартості внесків до статутних капіталів товариств, стягнення коштів, виділення майна в натурі.
Позовні вимоги позивачкою мотивовані тим, що з 23 червня 1988 року та до дня реєстрації офіційного шлюбу 26 липня 2002 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 , з яким спільно проживала у шлюбі до 02 липня 2013 року. У подальшому сторони шлюб розірвали на підставі рішення суду, але продовжили спільне проживання без реєстрації шлюбу. Спільних дітей не мали.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку за законом прийняла відповідачка ОСОБА_2 , як дочка спадкодавця, подавши заяву щодо прийняття спадщини.
Позивачка вважає, що Ѕ частина майна не може бути успадкована відповідачкою та підлягає виключенню зі спадкової маси, так як на нього має право вона, як особа, що спільно проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, і таке її право оспорюється спадкоємцем.
Вказувала, що під час спільного проживання позивачки з ОСОБА_4 у період з 1988 року і до липня 2002 року вони вели спільне господарство, несли витрати на навчання дітей кожного з них, турбувалися одне про одного та підтримували відносини з родичами.
За час такого проживання, 29 жовтня 1993 року, вони набули у власність за спільні кошти їх сімейного бюджету квартиру АДРЕСА_1 , яку перепланували та об`єднали у 2003 році з набутою у власність у період шлюбу квартирою № 14 за цією ж адресою, внаслідок чого квартира № 13 збільшила загальну площу з 55,8 кв.м до 103,6 кв.м та за змістом статті 23 КпШС і відповідно статті 62 СК України набула режим спільного майна подружжя.
З 1988 року по 2018 рік позивачка спільно з ОСОБА_4 постійно обробляла та насаджувала земельну ділянку, яку ОСОБА_4 приватизував у 1995 році та на якій за сумісні кошти сімейного бюджету в період зареєстрованого шлюбу збудовано садовий будинок з господарськими спорудами до нього та тамбуром, будівництво якого закінчено у 2006 році.
Влітку 1998 року за спільні кошти сімейного бюджету було розпочато будівництво гаражу, площею 32,9 кв.м, в ГБК «Віраж», який закінчено будівництвом у 1999 році.
Позивачка зазначає, що за рахунок спільних сімейних коштів ОСОБА_4 під час шлюбу зроблені грошові внески до статутних фондів ТОВ «Дінар» (19 серпня 2002 року) і ТОВ «ЕКО-ГАЗ» (25 квітня 2005 року), право на які в розмірі Ѕ частки має позивачка.
У період 2010-2011 років, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, подружжям придбано комплекти медичного обладнання, частина якого передана у тимчасове користування ФОП ОСОБА_5 , а частина - у користування ФОП ОСОБА_3 .
Крім того, отримані за рахунок спільної праці подружжя грошові кошти та валютні цінності ОСОБА_4 розміщені у банківських установах, права на частку яких також має позивачка.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд:
1) встановити факт її проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 02 липня 2013 року до 29 червня 2018 року;
2) визнати, що набуте в цей час на ім`я ОСОБА_4 майно, належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме:
- садовий будинок в АДРЕСА_7;
- гараж в ГБК «Віраж», що розташований по АДРЕСА_4 ;
- квартира АДРЕСА_1 ;
- грошові кошти разом з відсотками, які зберігаються на депозитних рахунках ПАТ «Державний ощадний банк України», АТ «ПриватБанк»;
- валютні цінності за договорами відповідального зберігання цінностей (документів) на ім`я ОСОБА_4 ;
- вартість грошових внесків ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ «Дінар» та ТОВ «Еко-Газ»;
- медичне обладнання, загальною вартістю 320 000 грн, що складається з: комплексу діагностичного автоматизованого «Кардио+», ультразвукового діагностичного апарату SSD-5500SV, рентгенівського апарату Planmeca Intra із трубкою Д 0711 SВ №48378;
3) провести поділ цього майна шляхом визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину садового будинку, гаражу та квартири, Ѕ частку сум грошових коштів разом з відсотками, валютних цінностей, а також права на отримання Ѕ частки вартості грошового внеску ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «Дінар» і ТОВ «Еко-Газ», та виділити в її власність в натурі рентгенівський апарат Planmeca Intra із трубкою Д 0711 SВ №48378, який знаходиться у тимчасовому користуванні ФОП ОСОБА_3 .
У лютому 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про зміну позову в частині поділу майна у виді садового будинку та гаражу, та просила замість визнання за нею права власності на Ѕ частку цього майна, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , Ѕ частку вартості будівельних матеріалів та робіт, які використані при будівництві садового будинку та гаражу.
Короткий зміст судових рішень у справі
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2020 року, залишенним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що спірне майно набуто особисто ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу і підстав для визнання його набутим за спільні кошти особами під час їх спільної праці немає. Фактів, які б беззаперечно доводили спільне проживання однією сім`єю жінки з чоловіком без реєстрації шлюбу після розірвання шлюбу і до смерті ОСОБА_4 , суду не надано.
Підстав для виділу у власність позивачки медичного обладнання не доведено.
Відсутні підстави для визнання за позивачкою права на отримання Ѕ частки вартості грошового внеску до статутного фонду товариства внаслідок невірного обрання нею способу захисту порушеного права.
Стосовно поділу садового будинку та гаражу апеляційний суд зазначив, що вимоги про визнання права на компенсацію частини будівельних матеріалів може бути пред`явлено лише щодо незавершеного будівництва, а стосовно завершеного будівництвом садового будинку, який експлуатується за своїм функціональним призначенням та може бути введений до експлуатації у спрощеному порядку, вимоги про визнання права власності на відповідну його частину при поділі цього виду майна повинні пред`являтися лише у випадку розповсюдження на нього режиму спільної сумісної власності. Однак, такий факт судами не встановлено, як і не встановлено таких фактів і стосовно спірного гаражу.
Щодо позовних вимог про поділ квартири АДРЕСА_1 , апеляційний суд зробив висновок про те, що правила статті 25 КпШС УРСР і статті 62 СК України не підлягають до застосування до спірних правовідносин, оскільки вказана квартира набута ОСОБА_4 на праві особистої власності у жовтні 1993 року, і участь позивачки у спільних зусиллях для її набуття у спільну сумісну власність судом не встановлена.
Крім того, згідно рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області № 139 від 23 вересня 2005 року ОСОБА_4 оформлено документи на з`єднання та перепланування двох квартир АДРЕСА_1 . Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 липня 2013 року за наявності у матеріалах цивільної справи витягу з прав власності на переобладнану квартиру № 13 з двох квартир № 13 і 14 , лише квартира АДРЕСА_6 визнана об`єктом права спільної сумісної власності та поділена між подружжям шляхом залишення її у власності ОСОБА_4 з виплатою грошової компенсації на користь колишньої дружини ОСОБА_1 . Тому та частина об`єднаної квартири № 13 , що складала квартиру № 14 , та була об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділена, а інша частина, що була набута особисто, до реєстрації шлюбу суттєво не змінилася, оскільки загальна площа об`єднаної квартири є на 7 кв. м більшою (103,6 кв. м), ніж площі двох окремих квартир (55,8 кв. м і 40,8 кв. м), і лише за рахунок приєднання площі місця загального користування будинком.
Також суди зробили висновок про те, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушеного права у виді визнання за нею права на отримання Ѕ частки вартості грошового внеску до статутного фонду ТОВ «Дінар» і ТОВ «Еко-Газ» та вважали, що згідно статуту як ТОВ «ЕКО ГАЗ», так і статуту ТОВ «Дінар» при реорганізації товариства, виході учасника товариства, або у зв`язку із смертю учасника товариства правонаступники (спадкоємці) мають право на вступ до товариства за згодою інших учасників товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмові у прийнятті до товариства правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка майна, що належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкоємцю), вартість її визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. Право вибору способу повернення частки належить загальним зборам учасників товариства.
Не погодившись з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх до суду касаційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «ЕКО-ГАЗ», ТОВ «Дінар», ФОП ОСОБА_3 , про визнання за позивачем права на отримання Ѕ частки вартості грошового внеску ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «Дінар» та ТОВ «ЕКО-ГАЗ» скасовано. Справу в цій частині позовних вимог передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що у разі, коли один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу грошові кошти подружжя чи майно, набуте за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя виникає право вимоги, сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Після повернення справи з Верховного Суду Миколаївський апеляційний суд з огляду на постанову суду касаційної інстанції переглядав рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2020 року лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «ЕКО-ГАЗ», ТОВ «Дінар», ФОП ОСОБА_3 , про визнання за позивачем права на отримання Ѕ частки вартості грошового внеску ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «Дінар» та ТОВ «ЕКО-ГАЗ».
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права на отримання Ѕ частки вартості грошового/майнового внеску ОСОБА_4 до статутних капіталів ТОВ«Дінар» та ТОВ «ЕКО-ГАЗ» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право на отримання Ѕ частки вартості грошового/майнового внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу (фонду) ТОВ «Дінар» у період шлюбу в розмірі 2 722,50 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право на отримання Ѕ частки вартості грошового/майнового внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу (фонду) ТОВ «ЕКО-ГАЗ» у період шлюбу в розмірі 4 828,50 грн.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 набула право на отримання Ѕ частки грошових внесків ОСОБА_4 до статутних капіталів ТОВ «Дінар» та ТОВ «ЕКО-ГАЗ», які були зроблені за спільні кошти у період перебування подружжя у зареєстрованому шлюбі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11 серпня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кузнецова А. І. звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у вищевказаній справі.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення в частині визнання права на отримання Ѕ частки вартості грошового/майнового внеску ОСОБА_4 до статутних капіталів ТОВ «Дінар» та ТОВ «ЕКО-ГАЗ», а саме: визнати за ОСОБА_1 право на отримання Ѕ частки вартості грошового/майнового внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу (фонду) ТОВ «Дінар» у період шлюбу в розмірі 54 510,50 грн, визнати за ОСОБА_1 право на отримання Ѕ частки вартості грошового/майнового внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу (фонду) ТОВ «ЕКО-ГАЗ» у період шлюбу в розмірі 107 192,48 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи