Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 285/3330/20
провадження № 61-13282св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлаков С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2020 року у складі судді Мозгового В. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулись до Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_4 про вселення у квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову зазначили, що вони з 2005 року були зареєстровані в даній квартирі.
В грудні 2018 року ОСОБА_4 набув зазначену квартиру у власність.
Позивачі вказують, що на час набуття квартири у власність ОСОБА_4 було відомо, що в ній зареєстровані інші особи (позивачі у цій справі), один з яких є неповнолітнім.
Вважають, що мають право проживати у спірному житловому приміщенні.
Також позивачі зазначили, що вони іншого житла не мають.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами не надано доказів на підтвердження їх права на проживання в спірній квартирі і не доведено наявності правових підстав для обмеження ОСОБА_4 у здійсненні ним права власності.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , подали апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , залишено без задоволення, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку з касаційною скаргою на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року.
В касаційній скарзі заявники просили суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року залишено без руху та надано заявникам строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року на підставі статей 185, 393 ЦПК України касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року та витребувано матеріали цивільної справи.
21 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2005 року були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О. 26 жовтня 2007 року, реєстровий № 5205, зареєстрованого в Новоград-Волинському МБТІ 30 жовтня 2007 року, номер запису 6547/2, ОСОБА_5 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської областіз позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (яка виступає у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, а саме - квартирою АДРЕСА_1 , виселити їх з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення, знятись з реєстрації та вселити його.
Позивач обґрунтовував свій позов тим, що він придбав вищезазначену квартиру на прилюдних торгах 01 жовтня 2007 року і на даний час є її власником, а відповідачі створюють йому перешкоди в користуванні його власністю.
Правомірність придбання ОСОБА_6 вказаної квартири встановлена рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 жовтня 2012 року.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 травня 2013 року, ухваленим у справі № 285/486/13-ц та залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 листопада 2013 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та їх неповнолітню дитину ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов`язано Новоград-Волинський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та їх неповнолітню дитину ОСОБА_3 .
04 грудня 2018 року ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження в рахунок погашення боргу перед ним з боку ОСОБА_6 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Так, згідно свідоцтва від 04 грудня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2381, приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Плюйко В. П., відповідно до частини дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі постанови державного виконавця та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, затвердженого начальником Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомірській області Шлапак О. І. 03 грудня 2018 року, посвідчив, що громадянину ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки № 426, виданої 04 березня 2020 року відділом ведення реєстру територіальної громади Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради, в квартирі АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.