РІШЕННЯ
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа №9901/261/21
адміністративне провадження № П/9901/261/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представників позивача - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В.
представника відповідача - Шевчука А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя «Про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну підстави звільнення з посади судді» №1264/0/15-21 від 08.06.2021; зобов`язати Вищу раду правосуддя вирішити питання про зміну підстави звільнення з посади судді ОСОБА_1 , зокрема щодо зміни підстави із «за власним бажанням» на «у відставку».
2. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Кравця Ростислава Юрійовича - представника ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
3. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВРП №1264/0/15-21 від 08.06.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що висновок ВРП не відповідає правовим засадам щодо реалізації права вибору підстави звільнення, оскільки чинне на той час законодавство не надавало право вибору, а містило єдиний безальтернативний спосіб уникнення сумісництва посад судді (судді суду загальної юрисдикції та судді Конституційного суду України) - звільнення за власним бажанням навіть за відсутності такого бажання; оскаржуваним рішенням ВРП позбавила позивача права на відставку, допустивши прояв непрямої дискримінації з порушенням принципу справедливості, який міг бути відновлений ВРП як уособлення держави.
4. ОСОБА_1 вважає, що ефективним судовим захистом буде не лише скасування протиправного акта, а й захист прав позивача шляхом зобов`язання єдиного компетентного органу ВРП вирішити питання зміни підстави звільнення позивача з посади судді.
5. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що на момент призначення на посаду судді Конституційного Суду України перебував у статусі судді Апеляційного суду Полтавської області, тому в силу чинного в той момент законодавства вимушений був припинити статус судді суду загальної юрисдикції; системний аналіз частини 5 статті 126 Конституції України та статті 139 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» дозволяє зробити висновок про те, що єдиним та безальтернативним способом для позивача припинити статус судді Апеляційного суду Полтавської області було лише подання заяви про звільнення за власним бажанням; в даному випадку, позивач мав вільне волевиявлення на дотримання законодавства та обмежень щодо сумісництва, однак, на жаль, чинне на той час законодавство дозволяло усунути ці обмеження лише шляхом звільнення за власним бажанням, однак звільнення в такий спосіб було вимушеною, а не добровільною ідеєю, яка поруч з тим, що була вчинена в умовах вимушеного волевиявлення, до того ж мала наслідком позбавлення позивача гарантій, які він міг би отримати, звільнившись у відставку.
6. Позивач вважає, що право судді на відставку є непорушним і не може бути втраченим, оскільки це право забезпечує основоположний принцип функціонування судової влади - незалежність судді; при цьому, основний критерій для реалізації вказаного права - стаж роботи, який станом на 17 вересня 2013 року, із урахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарного періоду проходження строкової військової служби, становив: 27 років, 1 місяць 24 дня.
7. Позивач вважає, що саме в результаті загальних формально нейтральних правових норм, а саме - загальні вимоги щодо несумісництва та припинення повноважень, для групи осіб - судді Конституційного Суду України, які були призначені на посаду до 2017 року, в тому числі і позивач, виникло менш сприятливе становище у формі фактичної неможливості реалізації права на відставку за наявності необхідного стажу та як наслідок позбавлення можливості отримання гарантій та утримання як судді у відставці; оскаржуваним рішенням ВРП позбавила позивача права на відставку, допустивши прояв непрямої дискримінації з порушенням принципу справедливості, який міг бути віднодновлений ВРП, як уособленням держави.
8. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог й просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на законність прийнятого рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2021.
9. Відповідач вказує, що законом гарантовано судді, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, право подати заяву про відставку; так само закон надає судді право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
10. Вища рада правосуддя зазначає, що позивач не звертався до Вищої ради юстиції із заявою про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у відставку; натомість, власноруч написаною заявою від 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 підтвердив свій дійсний намір бути звільненим з посади судді за власним бажанням та реалізував своє право на вибір підстави для звільнення відповідно до вимог пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у редакції, чинній на момент ухвалення Вищою радою юстиції рішення від 24.09.2013 № 977/0/15-13.
11. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про звільнення його з посади судді за власним бажанням, повністю розумів вимоги законодавства та вчиняв такі дії свідомо, усвідомлюючи правові наслідки такого рішення, що спростовує доводи позовної заяви щодо унеможливлення скористатись ним права на відставку.
12. Вища рада правосуддя зазначає, що чинне законодавство України не надає повноважень Вищій раді правосуддя вносити зміни до актів, прийнятих Верховною Радою України; так само чинним законодавством не передбачено порядку та підстав вирішення заяви про зміну підстави звільнення з посади судді.
13. Таким чином, як вважає відповідач, оскаржуване рішення ВРП прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, є обґрунтованим та пропорційним; підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя відсутні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
14. Судом встановлено, що рішенням Голови обласної ради народних депутатів від 26.01.1993 № 139 ОСОБА_1 обрано народним суддею Диканського районного народного суду.
15. Постановою Верховної Ради України від 15.07.1999 №949-XIV ОСОБА_1 призначено суддею Апеляційного суду Полтавської області безстроково. З травня 2006 року по березень 2011 року позивач обіймав посаду заступника голови цього суду, рішенням Вищої ради юстиції від 24.03.2011 призначений головою цього суду.
16. Указом Президента України від 17.09.2013 № 513/2013 ОСОБА_1 було призначено суддею Конституційного Суду України.
17. 18 вересня 2013 року до Вищої ради юстиції надійшла власноруч написана суддею Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 заява про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Полтавської області за власним бажанням у зв`язку із призначенням Указом Президента України від 17.09.2013 року № 513/2013 суддею Конституційного Суду України.
18. На підставі подання Вищої ради юстиції від 24.09.2013 Постановою Верховної Ради України від 08.10.2013 № 622-VII «Про звільнення судді» відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
19. Наказом Апеляційного суду Полтавської області від 08.10.2013 № 07-10/33 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.10.2013 «Про звільнення судді», статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддю Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням 8 жовтня 2013 року, в зв`язку з призначенням на посаду судді Конституційного Суду України.
20. 14 травня 2021 року ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя подано заяву про зміну підстави звільнення з посади судді, в якій заявник просив змінити підставу його звільнення з посади судді Апеляційного суду Полтавської області згідно постанови Верховної Ради України від 08.10.2013 № 622-VII та вважати його звільненим у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
21. Вказана заява обґрунтовувалась тим, що на момент звільнення з посади судді за власним бажанням він мав стаж роботи на посаді судді понад двадцять років, що відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у чинній на той час редакції давало йому право подати заяву про відставку; проте, у зв`язку з тим, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 139 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» відставка судді припинялась у разі повторного його обрання на посаду судді, при призначенні суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 не міг скористатись своїм правом на відставку, а змушений був подати заяву про звільнення за власним бажанням.
22. На підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 зазначав, що станом на 17 вересня 2013 року (дата призначення на посаду судді Конституційного Суду України) стаж становив 27 років 1 місяць 24 дня:
з 25 квітня 1984 року по 30 травня 1986 року - 2 р. 1 м. 6 д. (строкова військова служба);
з 1 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року - 1 р. 11 м. 0. (половина навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського);
з 1 серпня 1990 року по 21 січня 1993 року - 2 р. 5 м. 21 д. (помічник прокурора);
з 22 січня 1993 року по 31 серпня 1999 року - 6 р. 7 м. 10 д. (народний суддя);
з 1 вересня 1999 року по 18 вересня 2013 року - 14 р. 0 м. 18 д. (суддя).
23. Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.06.2021 № 1264/0/15-21 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну підстави звільнення з посади судді.
24. Вища Рада правосуддя виходила з того, що власноруч написаною заявою від 17.09.2013 ОСОБА_1 підтвердив свій дійсний намір бути звільненим з посади судді за власним бажанням та реалізував своє право на вибір підстави для звільнення відповідно до вимог пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України у редакції, чинній на момент ухвалення Вищої ради юстиції рішення від 24.09.2013 № 977/0/15-13.
25. Вища рада правосуддя зазначала, що чинне законодавство України не надає повноважень Вищій раді правосуддя вносити зміни до актів, прийнятих Верховною Радою України.
26. Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 08.06.2021 № 1264/0/15-21 позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із даною позовною заявою.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
(в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
27. Конституція України.
27.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27.2. Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Суддя обіймає посаду безстроково.
Підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
27.3. Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.