ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2340/4482/18
касаційне провадження № К/9901/11683/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року (головуючий суддя - Руденко А.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шурко О.І.; судді - Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)
у справі № 2340/4482/18
за позовом Кам`янської центральної районної лікарні
до Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року Кам`янська центральна районна лікарня (далі - лікарня; позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2018 року № 0140901304.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 08 січня 2019 року позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у Черкаській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на неврахуванні судовими інстанціями тієї обставини, що кошти на рахунок відповідного бюджету, а саме - бюджету м. Кам`янка не надійшли, а відтак сума податкового зобов`язання платника залишилася непогашеною.
Верховний Суд ухвалою від 11 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Черкаській області.
05 липня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку лікарні з питань перевірки інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі неукладення податковим агентом трудових відносин з найманими особами згідно із законодавством за період здійснення господарської діяльності з 01 січня 2018 року по 14 травня 2018 року, за результатами якої складено акт від 26 червня 2018 року № 357/23-00-13-0410/02231376.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 168.4.1, 168.4.2, 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з перерахуванням податку на доходи фізичних осіб не до відповідного бюджету.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2018 року № 0140901304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 720927,60 грн за основним платежем.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За правилами підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.
Частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - БК України) передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.