ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2022 року
м. Київ
справа №320/650/21
адміністративне провадження № К/990/537/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вищого антикорупційного суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року (суддя Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (судді: Чаку Є.В., Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду, третя особа: Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Вищого антикорупційного суду (далі - відповідач, ВАКС), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України (далі - третя особа, ГУ ДКС України) про:
визнання протиправними дії ВАКС щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застуванням положень статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року;
зобов`язання ВАКС здійснити їй перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та здійснити виплату суддівської винагороди з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що дії відповідача, які полягають у невиплаті їй суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є протиправними та вважає протиправним здійснення відповідачем у вказаний період нарахування та виплати суддівської винагороди на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її конституційних прав та гарантій незалежності як судді.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застуванням положень статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року.
Зобов`язано Вищий антикорупційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та здійснити виплату суддівської винагороди з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року змінено рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року в адміністративній справі № 320/650/21, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: "Зобов`язати Вищий антикорупційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та здійснити виплату суддівської винагороди у розмірі 479 073,39 грн".
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що відповідач діяв всупереч статті 130 Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
З огляду на те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, проте не визначив позивачу суму суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, яка підлягає виплаті, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність змінити судове рішення, зазначивши в резолютивній частині рішення суму суддівської винагороди, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивачки.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ВАКС указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що на цей час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у правовідносинах, які виникли в цій справі та стосуються здійснення нарахування й виплати суддівської винагороди вищим спеціалізованим судом, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності; зобов`язаний у відповідних бюджетних відносинах застосовувати бюджетне законодавство і забезпечувати ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, таких норм права:
частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України,
частини другої статті 4, пункту 7 частини п`ятої статті 22, статей 23 і 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК України),
статті 135 Закону № 1402-VIII,
статті 29 Закону № 294-ІХ (із змінами, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-ІХ) у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції.
Позиція інших учасників справи
Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Від ГУ ДКС України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить задовольнити касаційну скаргу відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ВАКС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 липня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 28/2019 позивачку призначено на посаду судді Вищого антикорупційного суду .
Наказом Вищого антикорупційного суду від 25 квітня 2019 №43/к позивачку зараховано до штату Вищого антикорупційного суду з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
За період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно позивачці нарахована та виплачена суддівська винагорода, розрахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо нарахування та виплати у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року суддівської винагороди із застосуванням обмеження згідно з статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", позивачка звернулася до суду.
Нормативне регулювання
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частин першої та другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно із пунктами 1 та 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частинами п`ятою, восьмою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553-IX), яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 такого змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
Статтею 148 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.