Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 738/429/21
провадження № 51-608 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
представник потерпілого Дубовик Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270000000043, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 29 січня 2021 року до 31 січня 2021 року.
Вирішено питання цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 28 січня 2021 року о 19:15 год., рухаючись автомобілем Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Р12 "Чернігів-Мена-Сосниця-Грем`яч", за межами населеного пункту, за 300 м до АЗС "Манго", розташованої по вулиці Гагаріна, 2Е в селищі Березна Менського району Чернігівської області, на неосвітлювальній ділянці дороги, в порушення пункту 12.3 ПДР України, під час виникнення небезпеки для руху у вигляді велосипедистки ОСОБА_3, що рухалася у попутному напрямку, яку об`єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на ОСОБА_3, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці.
Порушення ОСОБА_2 пункту 12.3. ПДР України знаходиться в прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що застосування до ОСОБА_2 апеляційним судом норм ст.75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Вважає, що суд в повній мірі не врахував: відсутність доказів, які б підтверджували, що на утриманні обвинуваченого знаходиться двоє дітей; того, що потерпіла на момент ДТП була вагітною; позицію потерпілого, який наполягав на призначенні реального покарання; не відшкодування засудженим у повному обсязі моральної шкоди.
Вказує на невідповідність ухвали вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_1 та його представник адвокат Дубовик Н.М. вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор Чабанюк Т.В. вважала, що підстав для задоволення скарги потерпілого немає.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюється.
Мотиви Суду
Єдиним доводом скарги потерпілого ОСОБА_1 є те, що апеляційний суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України. Це довід заслуговує на увагу з огляду на таке.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.