Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 394/1020/20
Провадження № 51-980 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Єременка М.В.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника (в режимі відеоконференції) Урсаленка Б.О.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020120200000203, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Пантазіївка Знам?янського району Кіровоградської області, проживає по АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 10 лютого 2021 року вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України на 4 місяці арешту,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 152, ч. 3 ст.187 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року у кримінальному провадженні щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч.1 ст.152 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2021 року у виді 4 місяців арешту більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишений у вигляді тримання під вартою, до виконання вироку в порядку ст. ст. 534, 535 КПК України.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні, тобто з 04 червня 2020 року (з урахуванням ухвали Голованівського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2021 року про виправлення описки).
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджений за те, що він вчинив дії сексуального характеру, пов?язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), та скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло, за таких обставин.
04 червня 2020 року, приблизно о 14:00 ОСОБА_1 перебував на території домоволодіння по АДРЕСА_2, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи на меті вчинити дії сексуального характеру щодо господарки будинку ОСОБА_2, проник у вітальну кімнату її житлового будинку, де силоміць кинув на ліжко останню. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 силою стягнув з ОСОБА_2 нижній одяг та використовуючи безпорадний стан потерпілої, вступив з останньою у статеві зносини проти її волі шляхом вагінального проникнення, із застосуванням фізичного насильства.
Крім того, 04 червня 2020 року, приблизно о 14:15, ОСОБА_1 незаконно перебуваючи у вітальній кімнаті житлового будинку за вищевказаною адресою, маючи на меті особисте збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливий мотив та мету, направлену на заволодіння чужим майном, вхопив рукою за ліве плече ОСОБА_2 та наказав останній видати зі схованки наявні грошові кошти, погрожуючи їй в усній формі застосуванням протиправних дій небезпечних для життя. У такий спосіб ОСОБА_1 подолав у подальшому можливий опір потерпілої та викликав своїми діями і словами страх за своє життя та здоров?я, та зухвало висловлюючи погрози, які потерпіла ОСОБА_2 сприймала як реальні. Виконуючи злочинний примус ОСОБА_1, який тримав ОСОБА_2, остання дістала з полиці гаманець та віддала звідти грошові кошти в сумі 95 грн. ОСОБА_1 . Після чого, ОСОБА_1 разом із викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 95,00 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 152 КК України не підтверджується належними доказами. Стверджує, що судом неправильно кваліфіковано його дії за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), оскільки відсутня кваліфікуюча ознака "проникнення у житло", у потерпілої відсутні тілесні ушкодження, і при затриманні у нього не було виявлено грошових коштів, які, як вказує засуджений, потерпіла сама винесла з будинку та віддала йому. Вказує на фальсифікацію справи, здійснення на нього психологічного тиску прокурором, що із кімнати зберігання відділу поліції зникли речові докази. Зазначає про те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги, мотивованих відповідей не надав.
Позиції учасників судового провадження
Від потерпілої ОСОБА_2 до початку касаційного розгляду надійшла заява про касаційний розгляд без її участі.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Урсаленко Б.О. просили задовольнити касаційну скаргу.
Прокурор Єременко М.В. вважав, що доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, є частково обґрунтованими. Просив змінити судові рішення, виключивши із них кваліфікуючу ознаку розбою "поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу", замінивши на кваліфікуючу ознаку "з погрозою застосування такого насильства".
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, за наведених у вироку обставин достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, отриманих в порядку, визначеному КПК України, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, а саме: показаннях потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 щодо обставин події, письмових доказах, зокрема протоколі огляду місця події від 04 червня 2020 року, висновку експерта № 53 від 04 - 30 червня 2020 року, згідно якого на тілі потерпілої ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження, висновків експертиз № 430 від 08 - 28 липня 2020 року, № 483 від 20 липня 2020 року, № 893 від 11 листопада 2020 року та інших письмових доказах, зміст яких детально викладений у вироку.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи сторони захисту, обґрунтовано в ухвалі зазначив, що зібрані докази в сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 152 КК України, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Разом з тим, доводи касаційної скарги засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 187 КК України є обґрунтованими.
Статтею 433 КПК України передбачені межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень. Втім, частиною 2 цієї статті передбачено, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого. Суд касаційної інстанції не втручається в оцінку доказів, надану судами, а виходить з фактичних обставин, встановлених ними.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 04 червня 2020 року, приблизно о 14:15, ОСОБА_1 незаконно перебуваючи у вітальній кімнаті житлового будинку по АДРЕСА_2, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_2, маючи на меті особисте збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливий мотив та мету, направлену на заволодіння чужим майном, вхопив рукою за ліве плече ОСОБА_2 та наказав останній видати зі схованки наявні грошові кошти, погрожуючи їй в усній формі застосуванням протиправних дій небезпечних для життя. У такий спосіб ОСОБА_1 подолав у подальшому можливий опір потерпілої та викликав своїми діями і словами страх за своє життя та здоров?я, та зухвало висловлюючи погрози, які потерпіла ОСОБА_2 сприймала як реальні. Виконуючи злочинний примус ОСОБА_1, який тримав ОСОБА_2, остання дістала з полиці гаманець та віддала звідти грошові кошти в сумі 95 грн. ОСОБА_1 .
За змістом частин 1 та 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.