Постанова
Іменем України
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 372/422/19
провадження № 51-6159 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Кахнича В.С.,
захисника Борух С.В.,
засудженого ОСОБА_1,
представника потерпілого Гаврюшенка Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Боруха С.В. на вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110230000674, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Вирішено цивільний позов, а також питання щодо речових доказів у провадженні.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких не оскаржуються.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року вирок в частині звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням змінено.
На підставі ст.75, 104 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного за вироком місцевого суду покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 07 липня 2018 року близько 20 год. 00 хв., спільно з неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи поблизу приміщення Обухівського районного центру культури і дозвілля, по вулиці Київській, 117 в м. Обухів Київської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та виразилося у заподіянні неповнолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів, знаходячись в громадському місці, в присутності сторонніх осіб та пересічних громадян, нахабно демонструючи зневажливе ставлення до загальноприйнятих правил поведінки і норм моралі, підійшли до ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_2 вступив з ним у сварку та умисно, безпричинно, наніс йому не менше п`яти ударів кулаками в обличчя та різні частини тулуба. Потім, до потерпілого підійшов ОСОБА_3 і також умисно, безпричинно, наніс йому невстановлену кількість ударів кулаками в область голови та тулуба. Під час спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до потерпілого підійшов ОСОБА_1 та ступнею правої ноги наніс йому один удар в область черевної порожнини, після чого ОСОБА_3 обійшов ОСОБА_4 ззаду, обхопив його обома руками за тулуб та піднявши кинув через ліве плече на асфальтобетонне покриття, внаслідок чого потерпілому заподіяно тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_1, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у ОСОБА_1 не було мотиву явної неповаги до суспільства, тому в його діях відсутній склад хуліганства, його вина не доведена поза розумним сумнівом.
Судом не дано оцінки поведінці потерпілого ОСОБА_4, який вів себе зухвало та перебував в стані алкогольного спʼяніння.
Вважає, що всупереч ст. 337 КПК України, місцевий суд вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, збільшив його обсяг.
Не розʼяснив обвинуваченим їх права, порушив порядок дослідження доказів, не відреагував на порушення процедури збирання доказів, наявність провокації.
Не розглянув клопотання захисту про визнання недопустимим доказом відеозапису з камер відеоспостереження.
Поклав в основу вироку показання, які безпосередньо не досліджував.
Проігнорував те, що під час допиту свідків прокурор зачитував їх показання дані на досудовому слідстві.
Залишив поза увагою порушення процедури повідомлення про підозру та обвинувачення ОСОБА_1, а також те, що стороні захисту не відкривались докази, що підтверджують внесення відомостей до ЄРДР про злочин та набуття стороною обвинувачення процесуальних повноважень на здійснення досудового розслідування.
Крім того, апеляційний суд всупереч норм ст.404 КПК України відмовив у клопотанні захисту про повторне дослідження усіх доказів у справі.
Вказані порушення залишились без належної реакції з боку суду апеляційної інстанції, ухвала суду не відповідає вимогам ст.370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу захисника від представника потерпілого - адвоката Гаврюшенка Д.В. надійшло заперечення у якому він, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити оскаржувані судові рішення без зміни. Аналогічну позицію представник потерпілого Гаврюшенко Д.В. висловив в суді касаційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Борух С.В. в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор Кахнич В.С., посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони захисту, заперечив проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину через те, що у нього не було хуліганського мотиву, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
З об`єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх віку, стану здоров`я, суттєвості порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин потрібен і для з`ясування наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов`язковими показниками грубого порушення громадського порядку.
Особлива зухвалість - це грубе порушення громадського порядку, поєднане, в тому числі із завданням потерпілій особі побоїв чи іншим насильством, що спричинило тілесні ушкодження.
Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є усвідомлене вчинення діяння з мотиву явної неповаги до суспільства. Такий мотив має важливе значення тому, що він, з одного боку, характеризує хуліганські дії, а з другого - самим законом визнається обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони.
При цьому неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною, тобто очевидною, безсумнівною як для винної особи, так і для очевидців його дій.
Отже, мотивом хуліганства є неповага до суспільства, водночас причини вчинення таких дій можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходячись у громадському місці - біля центрального входу до Обухівського районного центру культури і дозвілля, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та виразилося у заподіянні неповнолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів, в присутності сторонніх осіб, нахабно демонструючи зневажливе ставлення до загальноприйнятих правил поведінки і норм моралі, використовуючи незначний привід, розпочали словесний конфлікт із ОСОБА_4, який переріс у бійку.
При нанесенні ударів потерпілому в різні частини тіла, обвинувачені, показували тим самим свою грубу силу, не висловлювали до нього будь-яких вимог майнового чи особистого характеру. Ці дії вони здійснювали у присутності незнайомих їм громадян, які намагались припинити бійку, однак вони не реагували на зауваження та продовжували бити потерпілого у присутності випадкових перехожих, переважно жінок із дітьми. Наведені обставини беззаперечно вказують на те, що обвинувачені, в тому числі ОСОБА_1, усвідомлювали, що вони грубо порушують громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства і бажають цього.
Таким чином, суди правильно встановили наявність у ОСОБА_1 хуліганського мотиву, так як його дії посягали саме на порушення громадського порядку із особливою зухвалістю, викликаною бажанням показати свою зверхність, пов`язану із неповагою до людської гідності та байдужим ставленням до законів і сталих правил поведінки в суспільстві.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину місцевий суд мотивував показаннями потерпілого ОСОБА_4, які узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були очевидцями вчинення ОСОБА_1 хуліганських дій; даними протоколу перегляду відеозапису з камер відеоспостереження Обухівського районного будинку культури, де повністю зафіксовані події, що відбувались; протоколами предʼявлення особи для впізнання за фотознімками, де всі учасники чітко вказали на обвинувачених, як на осіб, які вчинили відповідні дії; під час слідчого експерименту свідки на місці показали яким чином, де і в якому порядку наносились удари потерпілому; висновоком судово-медичної експертизи про наявність та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого, а також іншими письмовими доказами.
Суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши докази за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК України, а саме кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, доведена поза розумним сумнівом, його дії за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковано вірно.
Щодо неврахування поведінки потерпілого ОСОБА_4, який на думку захисту перебував в стані алкогольного спʼяніння та спровокував конфлікт, то суди вірно зазначили, що згідно прийнятої у всьому світі класифікації, 0,2 проміле - це фактично нульова ступінь сп`яніння (доклінічна, безсимптомна). Така кількість алкоголю жодним чином не впливає на поведінку людини і в зовнішніх ознаках не проявляється. Водночас, як потерпілий, так і свідки-очевидці події підтвердили, що в той день ОСОБА_4 жодних алкогольних напоїв не вживав.
Суди встановили, що троє обвинувачених з компанії в загальній кількості п`ять осіб, розуміючу і усвідомлюючи свою чисельну і фізичну перевагу, прагнучи конфлікту, почали одночасно наносити удари одній особі, при цьому саме вони вчинили всі дії для провокування конфлікту .
Твердження захисника про те, що місцевий суд вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення,чим істотно порушив вимоги КПК, є безпідставними.
За змістом ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Саме частина обвинувального акта, де викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, а також правова кваліфікація правопорушення і встановлює межі судового розгляду кримінального провадження. Тобто ці межі визначаються з урахуванням висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.