Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 357/744/17
провадження № 61-4503св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Орєхова О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Олійника В. І., Кулікової С. В., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором.
Позовну заяву мотивувало тим, що на 10 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50011394, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 203 503, 32 грн, що еквівалентно на дату укладання договору 24 712 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, цільове призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Golf VII, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см, рік випуску 2013, а відповідач зобов`язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредитом та інші платежі, відповідно до умов договору.
За умовами кредитного договору відповідачу надано додатковий кредит у розмірі 12 591, 75 грн, що є еквівалентом 1 529,05 доларів США на дату укладання договору, цільове призначення - сплата страхових платежів відповідно до договору страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання додаткового кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 1.6. Умов кредитування, виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна договором застави транспортного засобу № 50011394, укладеного між сторонами 12 грудня 2013 року, за яким, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, відповідач передала у заставу автомобіль марки VW, модель Golf VII, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 254 379,15 грн.
Позивач вказував, що з березня 2015 року відповідач припинила виконувати свої зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість на загальну суму 47 770,17 грн, що підтверджується зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта - ОСОБА_1 станом на 19 травня 2015 року.
У зв`язку з невиконанням умов договору, 19 травня 2015 року позивач направив позичальнику вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором з вимогою повернути суму кредиту. Відповідач цю вимогу отримала 18 червня 2015 року. Отже, у відповідності до вимог пункту 3.3. кредитного договору останнім днем повернення кредиту та заборгованості було 19 липня 2015 року.
Однак, у встановлені строки відповідач не повернула кредит та не сплатила заборгованість. Тому, позивач звернув стягнення на предмет застави у позасудовий спосіб і 03 вересня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк А. М. вчинив виконавчий напис № 1267 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором від 10 грудня 2013 року № 50011394.
ТОВ "Порше Мобіліті" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості у розмірі 355 146,40 грн, з яких: основна сума заборгованості за кредитним договором - 341 623, 45 грн, 3 % річних -13 522, 95 грн.
11 квітня 2019 року ТОВ "Порше Мобіліті" збільшило позовні вимоги, мотивуючи це тим, що станом на 19 травня 2015 року заборгованість відповідача за кредитним поговором становила несплачені прострочені щомісячні платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту, а також сплата процентів за їх користування, за березень (частково) - травень 2015 року у розмірі 28 929, 04 грн; штрафні санкції відповідно до пункту 8.3 договору - 3 406, 84 грн; компенсація страхових платежів відповідно до пункту 5.6 договору - 11 596, 36 грн; інші витрати, понесені позивачем через невиконання умов договору - 3 837, 93 грн; залишок неповернутої суми кредиту - еквівалент 18 898,33 доларів США, що відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню складання вимоги (курс ПАТ "Креді Агріколь Банк" - 21,6750 доларів США) - 409 621, 0 грн.
ТОВ "Порше Мобіліті" просило суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь 447 025 грн, з яких: основна сума заборгованості за кредитним договором від 10 грудня 2013 року - 220 444, 25 грн, 3% річних - 24 300, 29 грн, інфляційні втрати - 95 612,44 грн, збитки - 106 668, 02 грн та стягнути судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року у задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Порше Мобіліті" залишено без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення основної суми заборгованості за кредитом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між позивачем та відповідачем існують договірні стосунки. На підтвердження заборгованості відповідача кредитор надав у якості доказу облікові виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1, у яких відображені отримані кошти, які сплачені відповідачем та кошти, які були отримані позивачем від звернення стягнення на предмет застави у розмірі 341 100,00 грн, розподілені відповідно до вимог пункту 1.7 договору, що підтверджено позивачем у заяві про збільшення позовних вимог. При цьому у заяві про збільшення позовних вимог від 02 квітня 2019 року ТОВ "Порше Мобіліті" просило стягнути суму неповернутого кредиту у розмірі 220 444, 25 грн. Однак, із сформованої 02 квітня 2019 року зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1, суд встановив, що непогашена заборгованість за виставленим рахунками складає іншу суму, а саме 112 860, 02 грн (602 234, 32 грн (нараховано кредитором) - 489 374, 30 грн (сплачено позичальником) = 112 860,02 грн сума заборгованості).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що у зведеній обліковій виписці з рахунку клієнта станом на 02 квітня 2019 року не міститься сума боргу у розмірі 220 444, 25 грн та виписка не відображає цієї суми.
Врахувавши письмові докази, надані позивачем, а саме зведену облікову виписку з рахунку клієнта ОСОБА_1, висновок судової економічної експертизи, призначеної за клопотанням відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розрахунок вимог позивача, зазначений у Зведеній обліковій виписці з рахунку клієнта, не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Тому зведену облікову виписку з рахунку клієнта суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не прийняв у якості належного та допустимого доказу у справі та вказав, що за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості неможливо, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі.
При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, (провадження № 61св517св18), від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц (провадження № 61-10357св18).
Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що неможливо перевірити розрахунок залишку боргу з наданих позивачем доказів та встановити, яка заборгованість існувала за тілом кредиту, а яка за процентами.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що платежі за кредитним договором у цій справі самостійно коригувались позивачем під час виставлення рахунків позичальнику згідно з курсом долару США, тому у позивача не виникло втрат.
Крім того, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №227/5793/15-ц.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 106 668, 02 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що за правилами цивільного судочинства витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті. Тому витрати ТОВ "Порше Мобіліті", пов`язані з укладанням договору доручення, договору про юридично-консультаційні послуги та витрати, пов`язані з відповідальним зберіганням автомобіля, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 106 668, 02 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ТОВ "Порше Мобіліті" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
21 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 89, 263-264 та 382 ЦПК України не забезпечили повного і всебічного розгляду справи та не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного її вирішення.
Заявник вказує, що у матеріалах справи містяться письмові докази, а саме: первинні документи, надані позивачем, щодо видачі коштів (а.с. 79, том 3), щодо погашення кредитних коштів (а.с. 34-55 том 2), договори страхування (а.с. 80-91 том 2). Тому зазначає про поверхневий розгляд справи та спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи щодо надання та погашення кредиту, коштів на сплату страхових платежів.
Не погоджуючись з висновками судів про те, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним та незрозумілим, заявник вказує, що апеляційний суд не врахував обставини справи та вимоги процесуального законодавства і фактично ухилився від вирішення спору по суті, а згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 206/2012/17, заявник вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою суду. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатись відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору. Вказував, що суд не позбавлений права і зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові та нарахуванні 3 % річних.
Не погоджуючись з висновкам судів попередніх інстанцій у частині відмови у стягненні інфляційних збитків, заявник вказав, що зі змісту кредитного договору та Загальних умов кредитування вбачається, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту у доларах США. Тобто внаслідок виставлення рахунку має місце фіксація гривневого еквіваленту зобов`язання і відповідно, надалі, ця визначена сума не змінюється внаслідок зміни обмінного курсу.
Отже, ТОВ "Порше Мобіліті" виконало умови кредитного договору та пред`явило вимогу про дострокове повернення основної суми кредиту в гривневому еквіваленті згідно з курсом за безготівковими операціями ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на день формування вимоги. І відповідно, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому заявник вважає, що нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.
Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), та у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 401/9687/12 (провадження № 61-14084св18), від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц(провадження № 61-517св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 206/2012/17 (провадження № 61-10905св19).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року- без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Звертає увагу, що позивач не надав детального розрахунку заборгованості суми, яку просить стягнути - 409 621,30 грн. Вважає необґрунтованим розподіл коштів, отриманих від відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 грудня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50011394, відповідно до якого кредитор (далі - товариство, компанія) зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 203 503, 32 грн, що на дату укладання кредитного договору еквівалентно 24 712,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, цільове призначення - для придбання автомобіля марки VW, модель Golf VII, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см, рік випуску 2013, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.
Згідно з умовами кредитного договору кредитор надав позичальнику додатковий кредит, у розмірі 12 591, 75 грн, що є еквівалентом 1 529,05 доларів США на дату укладання договору, цільове призначення - для сплати страхових платежів відповідно до договору страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання додаткового кредиту та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка становить 9,90%, разова комісія 2,50% від суми кредиту.
До кредитного договору був доданий графік погашення кредиту де зазначено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування, які є невід`ємною частиною кредитного договору.
Згідно з пунктом 3.3 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення відповідачем розраховується позивачем і вказується у повідомленні позивача) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем (для фізичних осіб) та протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу відповідачем (для фізичних-осіб-підприємців та юридичних осіб). Якщо з буд-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
20 грудня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу № 50011394.
Згідно з пунктом 1.1. договору застави заставодавець, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, заставляє майно, а саме: автомобіль марки VW, модель Golf VII, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см, рік випуску 2013.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору застави у разі невиконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному у розділі 5 договору застави, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.
Відповідно до пункту 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису.
ОСОБА_1, 1983 року народження, у 2014 році змінила прізвище на ОСОБА_1 .
У зв`язку із систематичним невиконанням ОСОБА_1 умов договору, позивач 19 травня 2015 року направив позичальнику вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. Цю вимогу відповідач отримала 18 червня 2015 року, тому останнім днем повернення кредиту та заборгованості відповідно є 19 липня 2015 року.
Проте, у встановлені строки відповідач не повернула кредит та не сплатила заборгованість.
03 вересня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк А. М. вчинив виконавчий напис № 1267 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором від 10 грудня 2013 року № 50011394.
11 вересня 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження ВП № 48716549 щодо примусового звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса від 03 вересня 2015 року № 1267.
За результатами здійснення виконавчого провадження автомобіль марки VW, модель Golf VII, кузов № НОМЕР_1, об`єм двигуна 1 968 куб. см, рік випуску 2013, розшукано та вилучено у боржника 01 жовтня 2015 року, що підтверджено актом опису й арешту майна.
У ході здійснення виконавчих дій у ВП № 48716549, за сприяння спеціалізованих організацій, на предмет застави звернуто стягнення та 31 серпня 2016 року на рахунок позивача перераховано 341 100 грн.
Позивач, звертаючись до суду 11 квітня 2019 року із заявою про збільшення позовних вимог, зазначив, що з урахуванням отриманих коштів від звернення стягнення на предмет застави, станом на дату складання заяви, тобто 02 квітня 2019 року, залишок неповернутої суми кредиту становить 220 444, 25 грн, 3% річних - 24 300, 29 грн, інфляційні втрати - 95 612, 44 грн та збитки - 106 668,02 грн, а всього - 447 025,00 грн.
Встановлено, що кошти, які були отримані ТОВ "Порше Мобіліті" від продажу заставного майна у розмірі 341 100,00 грн, розподіленні відповідно до вимог пункту 1.7 кредитного договору, що підтверджено зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта ОСОБА_1 станом на 02 квітня 2019 року.
Зі зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1, яка сформована 02 квітня 2019 року та долучена позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, встановлено, що ТОВ "Порше Мобіліті" нарахувало заборгованість всього на суму 602 234,32 грн, з яких позичальником сплачено 489 374, 30 грн. Сума непогашеного боргу перед кредитором позичальника ОСОБА_1 становить 112 860, 02 грн.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2019 року задоволено клопотання відповідача та призначено економічну експертизу, виконання якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експертам були поставлені наступні питання:
"1.Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок загальної заборгованості відповідача - ОСОБА_1 (за кредитом, процентами, комісіями) умовам кредитного договору від 10 грудня 2013 року № 50011394, укладеному між ТОВ "Порше Мобіліті" і ОСОБА_1, та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту ОСОБА_1";
"2.Чи відповідають методи нарахування позивачем - ТОВ "Порше Мобіліті" (процентів, комісій та основної заборгованості за кредитом умовам кредитного договору від 10 грудня 2013 року № 50011394, укладеного між ТОВ "Порше Мобіліті" і ОСОБА_1 вимогам положення про кредитування ТОВ "Порше Мобіліті", умовам договору та чинного законодавства?".
Висновком експерта за результатами проведеної економічної експертизи № 20780/19-72, складеним 27 листопада 2019 року, встановлено, що матеріали справи не містять первинних документів щодо надання та погашення кредиту, коштів на сплату страхових платежів, тому підтвердити, чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок загальної заборгованості відповідача - ОСОБА_1 (за кредитом, за процентами, за комісіями) умовам кредитного договору від 10 грудня 2013 року № 50011394, укладеним між ТОВ "Порше Мобіліті" і ОСОБА_1, та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту ОСОБА_1, не видається за можливе.
Згідно з наданих на дослідження документів, визначити, чи відповідають методи нарахування ТОВ "Порше Мобіліті" процентів, комісій та основної заборгованості за кредитним договором від 10 грудня 2013 року № 50011394, укладеним між ТОВ "Порше Мобіліті" і ОСОБА_1, вимогам положення про кредитування ТОВ "Порше Мобіліті", не видається за можливе.
Крім того, експерт звернув увагу на те, що у зазначених Зведених облікових виписках з рахунку клієнта враховані суми "інші витрати відповідно до договору".
У матеріалах справи містяться рахунки-фактури за призначенням: "інші витрати (послуги) згідно пункту 8.5. кредитного договору". При цьому у кредитному договорі такий пункт відсутній.
У пункті 8.5. Загальних умов кредитування зазначено: збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені санкції. Проте розрахунку таких "збитків (інших витрат (послуг)" матеріали справи не містять.
У вище вказаних Зведених облікових виписках з рахунку клієнта враховано суми відшкодування страхових платежів. Проте, як зазначалося, договір страхування позивачем не надано, а тому неможливо встановити вірність розрахунку позивача.
З урахуванням викладеного та того, що в матеріалах справи відсутні первинні документи щодо надання та погашення кредиту, коштів на сплату страхових платежів, підтвердити, чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок загальної заборгованості відповідача умовам кредитного договору від 10 грудня 2013 року № 50011394, укладеному між ТОВ "Порше Мобіліті" і ОСОБА_1, та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту ОСОБА_1, не є можливим.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2018 року задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання йому додаткових матеріалів і зразків та витребувано, серед іншого, виписки за всіма балансовими аналітичними рахунками з обліку заборгованості, первинні бухгалтерські документи або їх копії, що підтверджують надання та погашення кредиту, сплату позичальником процентів, в тому числі прострочених та пені у розрізі кожного місяця, розгорнуті розрахунки процентів, а також інших платежів (комісія, пеня тощо).
Витребувані судом документи позивач не надав і вимоги ухвали суду від 17 жовтня 2018 року не виконав.