Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 132/4437/18
провадження № 61-13187св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" постанову Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Нестерук Марина Іванівна, на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2019 року в складі судді Павленко І. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 12 березня 2010 року між нею та відповідачем укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP").
Відповідно до пункту 1 договору банківського вкладу № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP"), а саме у таблиці 1 (яка є невід`ємною частиною договору) вона передала банку, а банк прийняв грошову суму в розмірі 23 500,00 євро строком розміщення вкладу на 12 місяців з 12 березня 2010 року до 12 березня 2011 року включно зі сплатою відсоткової ставки за договором 12,5 % річних.
16 вересня 2010 року вона поповнила депозитний вклад на 14 339,29 євро.
Строк цього договору неодноразово продовжувався на підставі пункту 7 договору банківського вкладу № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP").
На дату першої пролонгації договору депозитного вкладу (станом на 13 березня 2011 року) сума депозитного вкладу становила 39 103,75 євро.
Сума нарахованих річних відсотків по депозитному вкладу за період з 14 березня 2011 року до 13 березня 2012 року становить 4 887,90 євро.
Друга пролонгація договору депозитного вкладу відбулась 14 березня 2012 року. Сума депозитного вкладу становила 43 991,65 євро.
Сума нарахованих річних відсотків по депозитному вкладу за період з 15 березня 2012 року до 14 березня 2013 року становить 5 483,93 євро.
Третя пролонгація договору депозитного вкладу відбулася 15 березня 2013 року. Сума депозитного вкладу становила 49 475,58 євро.
Сума нарахованих річних відсотків по депозитному вкладу за період з 16 березня 2013 року до 15 березня 2014 року становить 6 167,55 євро.
Із березня 2014 року банк припинив будь-які виплати та нарахування, заблокував її рахунок.
Вона неодноразово зверталася з усними та письмовими заявами до банку, Національного банку України із вимогами розблокувати рахунок та повернути кошти за договором банківського вкладу, проте відповідач ці вимоги залишив поза увагою та в добровільному порядку кошти не повернув.
Сума неповернутого банком депозиту становить 49 475,58 євро станом на 15 березня 2013 року, відсоткова ставка річних, визначена договором і становить 12,5 %, період користування банком депозитом з 16 березня 2013 року до 30 листопада 2018 року. Тому сума нарахованих процентів становить 35 147,27 євро (без врахування податків і зборів).
Враховуючи те, що договір депозитного вкладу неодноразово пролонговувався, оскільки вона як клієнт не зверталась до відповідача з вимогою його повернення до 16 березня 2014 року, то пеня в розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення має бути нарахована з 17 березня 2014 року.
Вважала, що стягненню підлягає 3 % пені по несплаті депозиту в євро за період з 17 березня 2014 року до 30 листопада 2018 року, що становить 2 552 944,40 євро.
Також стягненню підлягає 3 % пені по несплаті відсотків по депозиту в євро за період з 17 березня 2014 року до 30 листопада 2018 року, що становить 1 813 602,40 євро.
ОСОБА_1 просила:
- розірвати договір банківського вкладу № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP"), укладений 12 березня 2010 року між нею та відповідачем,
- стягнути з відповідача 84 622,85 євро, з яких: 49 475,58 євро - сума вкладу, 35 147,27 євро - відсотки за користування коштами за період з 16 березня 2013 року до 30 листопада 2018 року;
- стягнути з відповідача пеню на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу в сумі 2 552 944, 40 євро та сплати відсотків по вкладу в сумі 1 813 602, 40 євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 12 березня 2010 року № SAMDN01000709783980, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 84 622,85 євро, з яких: 49 475,58 євро - сума депозитного вкладу та 35 147,27 євро - сума нарахованих за користування вкладом відсотків.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 185,53 євро.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати відсотків в сумі 131,80 євро.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання. Оскільки внесені позивачкою кошти на вимогу позивачки у визначені договором строки не повернуті, це дає право ОСОБА_1 на отримання відсотків за користування депозитними коштами, а також на отримання пені на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 06 грудня 2017 року до 06 грудня 2018 року, тобто в межах позовної давності в сумі, визначеній у валюті договору.
Позивачка довела факт укладення між сторонами договору банківського вкладу, відповідач належним чином умови договору не виконав та кошти не повернув. Стороною договору є АТ "КБ "ПриватБанк" як юридична особа, а припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" та адвоката Нестерук М. І. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені в розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу та сплати відсотків змінено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення повернення вкладу в сумі 5 892,43 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 4 185,97 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції суд вказав, що:
- при зверненні із позовом позивачка зазначала, що сума нарахованих відсотків за користування банком депозитом за період з 16 березня 2013 року до 30 листопада 2018 року становить 35 147,27 євро, яку й просила стягнути з відповідача на свою користь. Ухвалюючи рішення в частині стягнення з банку на користь позивачки відсотків за користування коштами, суд першої інстанції виходив з того, що така сума підлягає визначенню за період з 16 березня 2013 року до 30 листопада 2018 року, тобто в межах позовних вимог, заявлених позивачем. Матеріали справи відомостей про збільшення позивачем розміру позовних вимог не містить, а тому суд першої інстанції, з урахуванням принципу диспозитивності судового процесу, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми відсотків за користування депозитом за указаний період. Тому доводи апеляційної скарги позивача щодо помилковості стягнення судом першої інстанції суми відсотків не на день ухвалення рішення, у зв`язку з чим підлягає перерахунку також сума пені по невиплаченим відсоткам, колегією суддів до уваги не приймаються;
- правильним є висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про захист прав споживачів". Суд першої інстанції, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, зробив правильний висновок про необхідність стягнення пені за період з 06 грудня 2017 року до 06 грудня 2018 року. Проте не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визначення суми пені в іноземній валюті, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний характер, вона не входить до складу зобов?язання, її сплата та розмір визначені Законом України "Про захист прав позивачів" за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, тому нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19). Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня за період з 06 грудня 2017 року до 06 грудня 2018 року в межах по несплаті депозиту в розмірі 5 892,43 грн та пеня по несплаті відсотків за депозитом в сумі 4 185, 97 грн;
- на спростування позовних вимог ОСОБА_1 банк жодних доказів не надав, а також не надав докази про повернення позивачці коштів;
- не заслуговують на увагу доводи представника банку щодо стягнення на користь позивача суми на відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки позивачкою доведено і в мотивувальній частині рішення встановлено обґрунтованість їх стягнення.
Аргументи учасників
Доводи касаційної скаргиАТ КБ "ПриватБанк"
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду у частині задоволених вимог (окрім задоволеної вимоги щодо стягнення пені у національній валюті) та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди не надали оцінки доводам банку щодо надання позивачкою платіжного доручення від 12 березня 2010 року на суму 23 500 євро, яке не містить печатки банку, що викликає сумніви у достовірності цього документу. Позивачка не надала доказів на підтвердження зарахування суми 14 339,29 євро на депозитний рахунок № НОМЕР_1 ;
- судами не було встановлено, чи був розірваний договір банківського вкладу № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP") від 12 березня 2010 року на вимогу вкладника у 2015 році;
- суд першої інстанції при задоволенні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на депозитний вклад, не врахував умови договору банківського вкладу від 12 березня 2010 року № SAMDN01000709783980 та вимоги законодавства щодо правомірності нарахування відсотків за ставкою, яка діяла на період дії такого договору. Таким чином, при нарахуванні відсотків на депозитні кошти у період з дати розірвання договору (припинення його дії на підставі письмової заяви позивача) повинна застосовуватися відсоткова ставка "на вимогу";
- позивачка не доведела факт надання йому правничої допомоги. Також у суді було не підтверджено факт понесених позивачкою витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. Позивач не надала детального опису наданих адвокатом послуг та підтверджуючих документів, що такі послуги (роботи) були фактично отримані позивачем.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
У липні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій: у частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" 35 147,28 євро нарахованих відсотків за користування вкладом та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення 48 914,78 євро нарахованих відсотків за користування вкладом; у частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" пені у розмірі 3 % вартості за кожен день прострочення сплати відсотків у розмірі 131,80 євро та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення пені у розмірі 3 % вартості за кожен день прострочення сплати відсотків у розмірі 183,43 євро.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 вказує, що:
- якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання за цим договором припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Тому усі відсотки за ще не розірваним судом договором повинні нараховуватися саме до цього часу - до дати прийняття апеляційним судом постанови, яка набрала чинності з моменту проголошення, а саме 20 червня 2019 року. Оскільки сума неповернутого банком депозиту становить 49 475,58 євро, то сума нарахованих відсотків за період з 16 березня 2013 року до 30 листопада 2018 року (момент звернення із позовом) становить 35 147,27 євро. Проте відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України відсотки за користування депозитом повинні бути розраховані судом першої інстанції станом на дату ухвалення рішення, а судом апеляційної інстанції станом на 20 червня 2019 року, а не на дату звернення позивачки із позовом. Тому сума відсотків за користування депозитом за період з 16 березня 2013 року до 20 червня 2019 року (дата прийняття постанови судом апеляційної інстанції) становить 48 914,78 євро;
- на переконання представника банку, сума пені по невиплаченим відсоткам по депозиту становить 183,43 євро.
Межі касаційного оскарження
Аналіз касаційних скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються:
- банком - у частині задоволених вимог про стягнення тіла депозиту, відсотків за користування вкладом, судових витрат;
- представником ОСОБА_1 - у частині збільшення нарахованих відсотків за користування вкладом (з 35 147,28 євро до 48 914,78 євро, тобто в частині відмови у стягненні 13 767,50 євро), пені у розмірі 3 % вартості за кожен день прострочення сплати відсотків (з 131,80 євро до 183,43 євро, тобто в частині відмови у стягненні 51,63 євро).
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції станом на 07 лютого 2020 року) в касаційному порядку не переглядаються.
У серпні 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено:
- суд першої інстанції дослідив усі оригінали документів, наданих позивачкою;
- банк припускає розірвання договору у 2015 році, однак при цьому коштів позивачці не повернув. За таких умов договір не розірваний і є діючим до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
- позивачкою надано всі необхідні докази, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу.
Рух справи
Ухвалами Верховного Суду від 29 липня 2019 року та від 31 липня 2019 року за касаційними скаргами АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" постанову Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року та касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Нестерук М. І., на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2019 року у справі № 132/4437/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та справи № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 132/4437/18.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 12 березня 2010 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP"), за умовами якого ОСОБА_1 передала, а банк прийняв грошову суму в розмірі 23 500,00 євро строком розміщення вкладу на 12 місяців з 12 березня 2010 року до 12 березня 2011 року включно, зі сплатою 12,5 % річних.
Відповідно до пункту 3 цього договору 16 вересня 2010 року ОСОБА_1 поповнила депозитний вклад на суму 14 339,29 євро.
Судом першої інстанції у судовому засіданні оглянуто оригінал депозитного договору, квитанції та клієнтської виписки по договору.
Відповідно до пункту 6 договору виплата суми вкладу проводиться банком, починаючи з першого робочого дня банку по закінченні строку вкладу, вказаного у таблиці 1, тобто по закінченні 366 днів з дня укладення договору.
За змістом пункту 7 договору у випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, даний договір продовжується ще на один строк, зазначений в таблиці № 1 цього договору. Договір продовжується неодноразово без явки клієнта. Обчислення нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.
ОСОБА_1 у день закінчення строку договору за вкладом не заявляла банку про свій намір повернути вклад, тому договір неодноразово продовжувався з 13 березня 2011 року до 13 березня 2012 року, з 14 березня 2012 року до 14 березня 2013 року, з 15 березня 2013 року до 15 березня 2014 року.
Із березня 2014 року банк припинив виплачувати позивачці відсотки за користування вкладом та заблокував її рахунок.
Відповідно до пункту 16 договору сторони мають право достроково розірвати зазначений договір, повідомивши про це другу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.
Останнім днем роботи відділень ПАТ КБ "Приватбанк" на території АР Крим було 14 травня 2014 року.
Позивачка неодноразово зверталася до банку з письмовими заявами про повернення їй суми вкладу та нарахованих відсотків, а саме 14 лютого 2015 року, 05 серпня 2015 року, 25 лютого 2016 року, 07 червня 2016 року, 08 червня 2016 року, 18 січня 2017 року, 24 квітня 2017 року, проте вимоги вкладника банком виконані не були.
Відповідно до клієнтської виписки від 12 квітня 2011 року за період з 12 березня 2010 року до 12 квітня 2011 року баланс на початок періоду становив 23 500,00 євро, баланс на кінець періоду становив 39 347, 90 євро.
Позивачкою надано розрахунок заборгованості відповідача за спірним договором станом на 30 листопада 2018 року, а саме 49 475,58 євро - сума вкладу, 35 147,27 євро - відсотки за користування коштами, 2 552 944,40 євро - пеня на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 17 березня 2014 року до 30 листопада 2018 року по несплаті депозиту та 1 813 602,40 євро - на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" за період із 17 березня 2014 року до 30 листопада 2018 року по несплаті відсотків по депозиту.
У суді першої інстанції банк заявив про застосування позовної давності (а. с. 56-66).
Позиція Верховного Суду
Щодо розірвання договору банківського вкладу № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP")
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (частини перша, друга статті 1060 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) зазначено, що "у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків".
У справі, що переглядається:
- у пункті 16 договору від 12 березня 2010 року № SAMDN01000709783980 (вклад "Депозит VIP"), укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", сторони домовились, що "сторони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору";
- суд першої інстанції встановив, що вимога щодо розблокування депозитних рахунків та повернення суми вкладів і нарахованих відсотків за період березень 2014 року - лютий 2015 року, тобто вимога щодо розірвання договору від 12 березня 2010 року № SAMDN01000709783980, була заявлена позивачкою в претензії від 14 лютого 2015 року, яку банк отримав 24 лютого 2015 року;