Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 545/1692/19
провадження № 61-10999св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави Україна,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2019 року перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави Україна звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису про державну реєстрацію права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 22 серпня 2017 року № 8620-СГ "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва" останньому передана земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072, розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.
На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис від 15 вересня 2017 року за № 22417784 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.
Прокурор наголошував на тому, що наказ від 22 серпня 2017 року №8620-СГ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до статті 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність.
За цим фактом відкрите кримінальне провадження за частиною першою статті 364 КК України, яке внесене в ЄРДР 18 травня 2017 року за № 42017171010000088, досудове розслідування до цього часу триває.
Відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги і водоохоронної зони, а також невизначеність їх меж у натурі не означає відсутності цієї смуги та не підтверджує правомірності передання у приватну власність земельної ділянки, розташованої у межах заплави.
Вважав, що відповідачі, враховуючи видимі природні ознаки спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під сумнів добросовісність їх дій під час набуття землі у власність.
У зв`язку з наведеним прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 22 серпня 2017 року № 8620-СГ "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва";
- скасувати запис від 15 вересня 2017 року № 22417784 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташовану на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2020 року у задоволенні позову першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в особі держави Україна відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності, повернення земельної ділянки, пред`явлені неналежним позивачем, оскільки прокурор не довів той факт, що органи Державної екологічної інспекції України не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження. Крім того, в зв`язку з відсутністю чітких та передбачуваних критеріїв визначення меж водоохоронної зони та земель заплави, які б визначалися нормативно-правовими актами чи спеціальними документами, прийнятими відповідно до закону, та були публічно доступними, відсутні підстави стверджувати про законність втручання держави у право власності особи. Висновком експерта лише констатовано місце розташування земельної ділянки, проте не встановлено недобросовісності дій відповідача щодо набуття земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в особі держави Україна.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва" від 22 серпня 2017 року № 8620-СГ.
Скасовано запис від 15 вересня 2017 року № 22417784 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку державі Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що:
- прокурор вказав, що спірна земельна ділянка розташована в заплаві річки Коломак, тому належить до земель водного фонду, що унеможливлює її виділ у приватну власність, особливо з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва;
- доказом розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 у заплавних землях підтверджується висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/24238 -24272/19-41, відповідно до якого земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, розташована в заплаві річки Коломак. Надання вказаної земельної ділянки для ведення садівництва та особистого селянського господарства суперечить приписам статті 80 ВК України (т. 1, а. с. 203-216). Зазначена експертиза проведена під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017171010000088, зареєстрованого в ЄРДР 18 травня 2017 року, за ознаками частини першої статті 364 КК України. Зазначений висновок комплексної земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі, а відповідач та його представник не заявляли клопотання про проведення експертизи в цивільній справі, тому колегія суддів враховує вказаний експертний висновок та оцінює його разом з іншими доказами у справі;
- ще одним доказом місця розташування спірної земельної ділянки в заплавних землях є лист Полтавського обласного управління водних ресурсів від 29 вересня 2017 року № 01-2/1084, відповідно до якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 розміщена за межами території міста Полтави (мікрорайону селища Лісок) у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (т. 1, а. с. 40-45);
- крім того, відповідно до листа Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21 вересня 2017 року № 868 у матеріалах "Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області/радгосп - технікум ім. Макаренка)" від 1992 року (картографічних матеріалах) земельні ділянки, до яких входить земельна ділянка, виділена ОСОБА_1, відноситься до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (т. 1, а. с. 61-62);
- встановивши, що спірна земельна ділянка розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання вказаної земельної ділянки для ведення садівництва та особистого селянського господарства суперечить приписам статті 80 ВК України, тому є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави;
- посилання відповідачів на правомірність дій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при вирішенні питання про виділ ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, оскільки був відсутній проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, що в свою чергу виключає можливість обізнаності щодо розташування спірної земельної ділянки в заплавних зонах, колегія суддів вважає необґрунтованими. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами ЗК України та ВК України, а проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, установлених законодавством. Водночас відсутність цього проєкту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може розцінюватись як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену зону від урізу вод та водоохоронні зони, такі як заплавні землі;
- колегія суддів не погоджується з доводами відповідача на те, що позбавлення права власності на спірну земельну ділянку є протиправним втручанням держави в право на мирне володіння майном. Відповідно до листа Полтавського обласного управління водних ресурсів від 29 вересня 2017 року № 01-2/1084 проєкти землеустрою щодо відведення чи надання у користування юридичним чи фізичним особам земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072, на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 статті 186-1 ЗК України, до Полтавського облводресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Усі 26 земельних ділянки, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072, розміщені в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак. ОСОБА_1 також не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мав би знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду. За таких обставин зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу;
- колегія суддів вважала за необхідне зазначити, що ОСОБА_1, як учасник бойових дій, наділений правом на пільгове першочергове відведення земельної ділянки. Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог ЗК України та ВК України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави Україна, ОСОБА_1 не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання;
- щодо доводів відповідачів про відсутність у прокурора підстав для представництва держави Україна у вказаній справі, колегія суддів вказала, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 910-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", у якому передбачено, що Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, передбачені Законом України від 19 лютого 2003 року "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені та, враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку колегії суддів, прокурор правомірно пред`явив указаний позов до суду в інтересах держави Україна як позивач.
Аргументи учасників
Доводи касаційної скарги
У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2020 року та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:
- висновок експертів, покладений в основу постанови апеляційного суду про задоволення позову, не містить відповідей (висновків) на питання, які по суті є предметом позову, а тому він є неналежним та недостатнім доказом;
- наданий суду висновок комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 року, проведеної у кримінальному провадженні № 42017171010000088, не спростовує висновків суду, оскільки ніяким чином не свідчить про недобросовісність набувачів, не замінює собою проєкт землеустрою, а лише констатує місце розташування земельної ділянки;
- апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати. Апеляційна скарга подана неналежним позивачем (прокурором), оскільки позовна заява подавалась першим заступником керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, а апеляційна скарга подана заступником прокурора Полтавської області. Заміна позивача на стадії апеляційного провадження ЦПК України не передбачена;
- відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у прокурора не було повноважень звертатися до суду з цим позовом. Прокурор помилково визначив як підставу представництва відсутність у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повноважень щодо звернення до суду з такими позовними вимогами. Про цьому прокурор не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що інший державний орган (крім ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави у цій сфері, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. Суд правильно вважав помилковими твердження прокурора про необов`язковість затвердженого в установленому законом порядку проєкту землеустрою для віднесення спірної земельної ділянки до водоохоронної зони та земель заплави річки Коломак. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень свідків і визнається сторонами, проєкт землеустрою водозахисної смуги річки Коломак відсутній;
- відповідно до відомостей публічно-кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 площею 0,12 га розташована на відстані більш, ніж 25 метрів від урізу води, що не суперечить вимогам чинного законодавства;
- перший заступник прокурора Полтавської місцевої прокуратури не навів та не обґрунтував підстав звернення до суду з позовом в цій справі саме як самостійного позивача, а тому провадження у справі підлягає закриттю;
- відповідач законно набув у власність спірну земельну ділянку, а тому він не може бути позбавлений права власності на неї;
- суд апеляційної інстанції не врахував необхідності визначення у позовній заяві органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державну екологічну інспекцію України.
Короткий зміст пояснення і відзивів на касаційну скаргу, заперечення на відзив
У вересні 2020 року до Верховного Суду від прокурора Полтавської місцевої прокуратури надійшли пояснення, у яких він вказує, що висновок експертів від 04 вересня 2019 року є належним доказом у цій справі. При розгляді справи № 545/1692/19 питання відповідності спеціалізації експертів під сумнів не ставилось та є встановленим, що проведення експертизи доручено експертам КНДІСЕ: Шишову М. А. та Бікусу Ю. Ф., які є судовими експертами першого і другого кваліфікаційного класу, мають відповідну освіту та необхідний стаж у галузі експертної роботи, а також кваліфікацію, і які попереджені про кримінальну відповідальність відповідно до статті 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та статті 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Після повідомлення слідчому у кримінальному провадженні про неможливість надання висновку на поставлені питання експертами ХНДІ судових експертиз імені М. С. Бокаріуса прокурором призначено експертизу повторно, залучивши до її проведення експертів КНДІСЕ.
Доказами розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 в заплаві річки Коломак є:
- інформація з питань законності надання земельних ділянок у приватну власність з Полтавського обласного управління водних ресурсів (від 13 травня 2017 року № 01-2/583; від 29 вересня 2017 року № 01-2/1084) та Полтавського регіонального управління водних ресурсів від 11 квітня 2017 року № 06-28/323;
- робочий проєкт "Визначення зон можливого затоплення водами річки Коломак в межах міста Полтава та Полтавського району" розроблений у 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства "Полтававодгосп", яким визначено, що територія в районі селища Лісок міста Полтави, на якій розташовані земельні ділянки можуть бути затоплені або підтоплені повеневими водами річки Коломак 1, 5, 10, 25 і 50-процентної забезпеченості по водності. Тобто земельні ділянки розташовані в зоні ризику - територія, на якій господарська діяльність пов`язана з можливою небезпекою затоплення та спричинення ним негативних явищ;
- інформація Ковалівської сільської ради від 21 вересня 2017 року № 868, в якій зазначено, що відповідно до матеріалів "Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)" від 1992 року (картографічних матеріалів) вказані земельні ділянки відносяться до заболочених сіножатей та місцями розташовані болота (землі водного фонду);
- документація, підготовлена Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області "Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам "Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області", в якій вказано, що земельні ділянки розташовані між розрахунковими створами НОМЕР_1 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей (за результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення земельних ділянок спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50 % забезпеченості; рівні води певної забезпеченості визначені РОВР відповідності до пункту 4.27 "СНиП 2.01.14-83" від 01 липня 1984 року в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки, а, отже, наведені факти свідчать, що земельні ділянки топляться в середньому раз в 2-4 роки (50 % та 25 % забезпеченості відповідно). Позов першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави Україна до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису про державну реєстрацію, повернення земельної ділянки пред`явлено в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Апеляційну скаргу заступником прокурора Полтавської області підписано в межах наданих законом повноважень.
Органи Держгеокадастру організовують та здійснюють державний нагляд (контроль) проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проєктах землеустрою. У свою чергу Держекоінспекція має повноваження встановлювати наявність на земельній ділянці прибережної захисної смуги після встановлення її меж відповідно до проєкту землеустрою. Таким чином, повноваження Держекоінспекції щодо звернення до суду з позовами щодо реалізації органами Держгеокадастру повноважень відсутні.
Саме ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним наказу, у зв`язку з чим воно не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.
Частина друга статті 80 ВК України встановлює те, що водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення. На заплавних землях встановлено особливий режим та на які поширюється окремий порядок використання. Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність громадянину для садівництва.
У вересні 2020 року до Верховного Суду від прокурора Полтавської місцевої прокуратури надійшов відзив, який за змістом є аналогічним вищезазначеним поясненням прокурора, поданим у вересні 2020 року.
У вересня 2020 року до Верховного Суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій його представник зазначає, що під час надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області ГУ Держгеокадастру у Полтавській області дотрималося вимог чинного законодавства, зокрема, частини дев`ятої статті 118, статей 186, 186-1 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 було подано всі документи, необхідні для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Відповідно до відомостей публічно-кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 площею 0,12 га розташована на відстані більш ніж 25 метрів від урізу води, а тому вона могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 . У прокурора не було повноважень звертатися до суду з цим позовом, про що суд першої інстанції правильного зазначив у своєму рішенні. Апеляційний суд ухвалив рішення про задоволення позову на підставі неналежних і недопустимих доказів. У зв`язку з наведеним представник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а постанову апеляційного суду - скасувати із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
У вересні 2020 року до Верховного Суду від прокурора Полтавської місцевої прокуратури надійшло заперечення на відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у якому він стверджує, що землі заплави законодавцем визнано обмежено оборотоздатними об`єктами, які в силу приписів статті 84 ЗК України та статті 80 ВК України не можуть передаватися у власність для індивідуального садівництва, а тому посилання представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на дотримання ОСОБА_1 порядку отримання земельної ділянки у власність, у тому числі й затвердження проєкту відведення земельної ділянки, є неспроможними. Прокурором надано усі необхідні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, що унеможливлює її передання у приватну власність.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2020 року та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2020 року повернуто.
Ухвалами Верховного Суду від 28 вересня 2020 року продовжено першому заступнику керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області строк на подання відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення скаржник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17 (провадження №К/9901/627/18), від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 (провадження № К/9901/2562/17), від 03 липня 2018 року у справі № 922/484/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 819/198/17 (провадження № К/9901/15728/18) та від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17 (провадження № К/9901/55004/18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).