Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 638/13288/14
провадження № 61-13218св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року в складі колегії суддів Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позову
01 серпня 2014 року заступник прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківської міської ради про поновлення порушеного права власності, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2014 року відкрито провадження у справі за цим позовом.
15 серпня 2014 року ОСОБА_1 уточнив позовну заяву прокурора та просив поновити його порушені права приватної власності на земельні ділянки шляхом передачі у приватну власність; зобов`язати Харківську міську раду побудувати на садовій ділянці АДРЕСА_1 капітальний гараж площею 41,4 м2, або виплатити йому вартість цього гаража в сумі 200 000 грн, або в порядку компенсації виплатити йому вартість за все майно.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2017 року позов заступника прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до Харківської міської ради залишено без розгляду та продовжено розгляд позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 жовтня 1996 року № 1004 йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1189 га по АДРЕСА_1 для ведення садівництва та на підставі вказаного рішення видано державний акт про право приватної власності на землю від 05 грудня 1996 року.
Рішенням виконкому Харківської міської ради від 24 жовтня 2001 року № 1925 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 передана у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва. 29 листопада 2001 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продав цю ділянку ОСОБА_1, який зареєстрував за собою право приватної власності. Позивач зазначав, що зазначені земельні ділянки він із смітника привів у порядок, виростив сад з 155 дерев, кущів та збудував гараж площею 41,4 м2 по АДРЕСА_2 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року визнано недійсними державні акти на право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки та повернуто земельні ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у власність Харківської міської ради. Разом з тим, зазначеним судовим рішенням суд не зобов`язав ОСОБА_1 до певних дій та не надав права відповідачу знищувати чи демонтувати гараж, сад та огорожу. Проте, 20 березня 2013 року виконком Харківської міської ради прийняв рішення про демонтаж гаража і огорожі на двох земельних ділянках. 22 березня 2013 року комунальні служби повністю зруйнували гараж, огорожу та побудували заасфальтовану дорогу через усю ділянку. Внаслідок вказаних неправомірних дій Харківської міської ради позивачу заподіяна майнова шкода, яка підлягає відшкодуванню на його користь.
Також позивач зазначав, що йому внаслідок неправомірних дій відповідача у зв`язку із пошкодженням частини майна завдана моральна шкода. Моральну шкоду обґрунтував тим, що внаслідок незаконних дій посадових осіб відповідача та незаконного рішення Харківської міської ради про демонтаж власності позивача, що встановлено постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2015 року в справі № 638/16188/13-а, внаслідок часткового пошкодження частини належної йому земельної ділянки, гаражу та саду позивачу завдано значних душевних страждань. Захищаючи свої права та інтереси в судах різних інстанцій більше шести років позивач був змушений припинити свої звичні справи, викладацьку та наукову роботу, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнював свої вимоги, остаточно просив:
(1) стягнути з Харківської міської ради на його користь:
6 698 600 грн майнової шкоди в розмірі ринкової вартості усієї земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 площею 1179 м2;
846 792 грн упущеної вигоди від неможливості використання ним його ділянок шляхом здавання їх в оренду;
363 700 грн ринкової вартості незаконно зруйнованого гаража;
221 224 грн ринкової вартості огорожі двох садових ділянок з урахуванням рівня інфляції;
162 750 грн упущеної вигоди від неможливості здавання в оренду гаража з 22 березня 2013 року по 09 серпня 2017 року;
4 000 000 грн моральної шкоди;
(2) визнати недійсним договір від 13 травня 2013 року, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Стройсервіс-плюс" про роботи з капітального ремонту Саржиного Яру, визнавши дії відповідача щодо укладення зазначеного договору неправомірними та такими, що призвели до порушення його права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова в складі судді: Семіряд І. В. від 18 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати, понесені за проведення експертизи у розмірі 11 440 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позовні вимоги про відшкодування вартості земельної ділянки є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки встановлено, що його право власності на спірні земельні ділянки поновлено, на час розгляду справи він є їх власником, добровільно не відмовився у встановленому законом порядку від права на земельні ділянки та вимог про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом приведення їх у первісний стан не пред`являв;
вимоги про стягнення різниці між вартістю огорожі станом на жовтень 2015 року і її вартістю станом на липень 2017 року в зв`язку зі збільшенням цін на будівельно-монтажні роботи з липня 2017 року до часу ухвалення судового рішення, яка становить 26 527 грн, не підлягають задоволенню, оскільки ухвалою апеляційного суду Харківської області в справі № 2-653/11 від 21 червня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 30 березня 2012 року та стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 419 513 грн вартості гаражу та огорожі з урахуванням вартості будівельних матеріалів для їх будівництва. Вказані кошти перераховані на користь позивача 09 серпня 2017 року, а тому повторному стягненню не підлягають;
вимоги про упущену вигоду позивача не підтверджені належним чином, оскільки гараж останній раз здавався в оренду в 2011 році протягом чотирьох місяців, на момент його зносу договір оренди укладено не було. Розмір упущеної вигоди позивачем розрахований виходячи з розміру орендної плати на підставі договору оренди від 2011 року, строк якого сплинув, що свідчить про відсутність доказів того, що зносом гаражу позивачу були спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди;
позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від попередніх вимог, а тому вони також задоволенню не підлягають;
вимоги про визнання недійсним договору від 13 травня 2013 року, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Стройсервіс-плюс", про роботи з капітального ремонту Саржиного Яру та визнання дій відповідача щодо укладення зазначеного договору неправомірними є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження цих вимог.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, яким:
стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди 6 698 600 грн вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 6310136300:11:001:0451;
передано із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 6310136300:11:001:0451;
зобов`язано ОСОБА_1 звільнити зазначену земельну ділянку протягом п`яти днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн відшкодування матеріальної (майнової) шкоди на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки;
стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн;
в іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
стягнуто з Харківської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 18 287,40 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при відмові у задоволенні вимог про стягнення 6 698 600 грн ринкової вартості земельної ділянки по АДРЕСА_2 з наступним поверненням її у комунальну власність територіальної громади міста Харкова з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту не звернув увагу, що фактично позивач просить відшкодувати завдані йому збитки у зв`язку з пошкодженням частини належної йому земельної ділянки (стаття 152 ЗК України, стаття 1192 ЦК України), але шляхом стягнення з відповідача на свою користь ринкової вартості усієї ділянки, на якій велось будівництво для суспільних потреб, з її поверненням у власність територіальній громаді після фактичного отримання такого грошового відшкодування.
Для забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача та справедливого балансу приватних та суспільних інтересів апеляційний суд, врахувавши обставини справи щодо фактично примусового відчуження земельної ділянки та норми Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", вважав за доцільне вирішити вказані вимоги наступним чином: стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 6 698 600 грн вартості земельної ділянки; після отримання вказаної грошової суми позивачу необхідно передати із своєї власності до комунальної власності територіальної громади м. Харкова спірну земельну ділянку; після цього ОСОБА_1 має звільнити зазначену земельну ділянку протягом п`яти днів з дня повної сплати Харківською міською радою стягнутої суми коштів на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 162 750 грн упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю здавати в оренду гараж внаслідок його знищення та 846 792 грн упущеної вигоди від неможливості використання садових ділянок по АДРЕСА_3 для здачі в оренду внаслідок їх незаконного захоплення, апеляційний суд виходив з того, що в цій частині позивач обрав неналежний спосіб захисту, адже норми права, якими такі вимоги врегульовані, передбачають не відшкодування упущеної вигоди, а відшкодування майнової шкоди на підставі пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, проте, таких вимог позивач не заявляв.
Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги про стягнення різниці між вартістю огорожі ділянок з урахуванням зростання цін на будівельно-монтажні роботи також не підлягають задоволенню, оскільки в цій частині між сторонами виник спір про відшкодування збитків, завданих простроченням боржником виконання присудженого судом грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України). Разом з тим вина відповідача у затримці виконання рішення суду про стягнення вказаних збитків не встановлена, що свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин вказаної норми.
Враховуючи протиправний характер дій та рішень виконавчих органів Харківської міської ради, глибину фізичних та душевних страждань позивача, з урахуванням вимоги розумності і справедливості апеляційний суд уважав за доцільне стягнути на користь позивача 100 000 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти (підряду) № 46 від 13 травня 2013 року, укладеного між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради і ТОВ "Стройсервіс-плюс", апеляційний суд уважав недоведеними, а тому відмовив у їх задоволенні саме з цих підстав.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; доповнено резолютивну частину постанови Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року:
абзац перший "Передати із власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 6310136300:11:001:0451" - словосполученням: "після повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 (шість мільйонів шістсот дев`яносто вісім тисяч шістсот) гривень на користь ОСОБА_1";
абзац другий відомостями про анкетні дані учасників справи, а саме: " ОСОБА_1 - ІПН: НОМЕР_1, зареєстрований АДРЕСА_4 ; Харківська міська рада - код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження м. Харків, м-н Конституції 7, 61200"; в іншій частині заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Додаткова постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішивши передати право власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, не зазначив у резолютивній частині постанови про те, що для такої передачі земельної ділянки необхідно спочатку здійснити дію, яку суд апеляційної інстанції визначив у постанові, а саме повністю виконати визначений у постанові суду обов`язок Харківської міської ради сплатити на користь ОСОБА_1 6 698 600 грн. Також апеляційний суд доповнив резолютивну частину постанови анкетними даними учасників справи, як це передбачено пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України. У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 апеляційний суд відмовив через їх безпідставність.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року Харківська міська рада подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
відшкодовуючи на користь позивача збитки за всю земельну ділянку на АДРЕСА_2, не звернув увагу, що внаслідок будівництва пандуса-заасфальтованої прохідної дороги загального користування та бетонного паркану пошкоджено лише частину вказаної земельної ділянки, і на такі обставини посилався позивач в обґрунтування позовних вимог;
безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та не звернув увагу, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки під час розгляду справи суди встановили, що пред`явлення позову ОСОБА_1 обґрунтовано порушенням його права у зв`язку з неможливістю користування та розпоряджання частиною земельної ділянки, а тому на думку відповідача відновити порушене право позивача можливо шляхом подання негаторного позову про усунення перешкод або зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод;
неправильно застосував Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи в мотивів суспільної необхідності", адже ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування. Харківська міська рада з ініціативою щодо викупу земельної ділянки по АДРЕСА_2, що належить позивачу на праві власності, для суспільних потреб не виступала, жодних рішень із зазначеного питання нею не приймалося, і це питання не досліджувалося під час судового розгляду, а тому суд апеляційної інстанції, прийнявши фактично рішення про викуп земельної ділянки по АДРЕСА_2, підмінив собою уповноважений орган місцевого самоврядування на вчинення таких дій. Крім того, під час розгляду справи апеляційний суд не досліджував питання наявності суспільних потреб для викупу Харківською міською радою усієї земельної ділянки на АДРЕСА_2, адже пошкоджено лише частину цієї земельної ділянки;
безпідставно не застосував до спірних правовідносин статтю 1192 ЦК України та частину третю статті 157 ЗК України та, обґрунтовуючи розмір нанесених ОСОБА_1 збитків, не застосував Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу, затверджену Постановою Кабінетом Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963;
в порушення норм процесуального права взяв до уваги висновок судової оціночної експертизи Харківського науково-дослідницького судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 16199, яким визначено ринкову вартість земельної ділянки по АДРЕСА_2, оскільки цей висновок є неналежним доказом для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини спірної земельної ділянки. Відповідач вважає, що такий висновок не гарантує, що спірна земельна ділянка буде продана в подальшому відповідачем за визначену у висновку вартість. Крім того, експертом значно завищена вартість земельної ділянки та не враховано, що вона віднесена до земель сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, на ній заборонено будівництво житлових будинків, а тому проведений порівняльний аналіз її вартості із вартістю сусідніх земельних ділянок із цільовим призначенням для житлової та громадської забудови є неправильним. З приводу вказаних недоліків висновку експерта в апеляційному суді заявлялися клопотання про виклик до суду судового експерта для надання пояснень та клопотання про повторну експертизу, у задоволенні яких безпідставно відмовив суд апеляційної інстанції;
зробив висновок про знищення земельної ділянки позивача, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин;
неправильно застосував статті 22, 23, 1173 ЦК України в частині вирішення позовних вимог про стягнення шкоди, оскільки суди не встановили наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача в її заподіянні;
не звернув увагу, що Харківська міська рада не заперечує, що по краю земельної ділянки по АДРЕСА_2 розміщено пандус та бетонний паркан, що займає незначну площу земельної ділянки - 0,0138 га, проте будівельні роботи на цій земельній ділянці велися на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти (підряду) № 46 від 13 травня 2013 року, укладеного між департаментом комунального господарства Харківської міської ради та ТОВ "Стройсервіс-Плюс". Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що саме Харківська міська рада зайняла спірну земельну ділянку, чим заподіяла шкоду позивачу, а тому на думку відповідача Харківська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі;
не обґрунтував у своєму рішенні підстави визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, адже Харківською міською радою не вчинялися дії щодо пошкодження чи знищення майна позивача. Постанова апеляційного суду не містить мотивів щодо характеру правопорушення саме відповідачем та глибини фізичних і душевних страждань позивача, ступеню вини відповідача;
прийнявши оскаржувану постанову, фактично в односторонньому порядку продав земельну ділянку ОСОБА_1 . Харківській міській раді по завищеній ціні з підстав втрати інтересу позивача до цієї земельної ділянки у зв`язку з досягненням пенсійного віку та неможливістю її продажу за існуючих обмежень, зокрема, охоронної зони електричних мереж, яка проходить крізь всю земельну ділянку і робить її непридатною для забудови. Таким чином, порушено встановлений порядок реалізації земельної ділянки, адже фактично позивач відновив своє право на спірний об`єкт нерухомого майна у 2015 році після реєстрації за ним права власності на нього.
У вересні 2021 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив та 10 травня 2022 року доповнення до відзиву на касаційну скаргу Харківської міської ради, в яких позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Вказує, що апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення його позову, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 02 липня 2021 року в справі № 925/642/19, від 02 червня 2021 року в справі № 910/14524/19, від 13 травня 2021 року в справі № 559/3597/13-ц, від 31 березня 2021 року в справі № 686/20396/15-ц, від 18 січня 2021 року в справі № 264/7200/18, від 02 березня 2021 року в справі № 911/2371/19, від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, від 17 жовтня 2019 року в справі № 908/2202/18, від 02 березня 2020 року в справі № 910/434/19, від 09 квітня 2020 року в справі № 908/690/19, від 19 жовтня 2020 року в справі № 354/392/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 648/533/16-ц, від 15 липня 2021 року в справі № 520/4080/16, від 29 липня 2020 року в справі № 436/4776/112. Крім цього, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Аналіз змісту та вимог касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про:
стягнення 6 698 600 грн майнової шкоди в розмірі ринкової вартості земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11792 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер 6310136300:11:001:0451;
передачу з власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Харкова цієї земельної ділянки;
зобов`язання ОСОБА_1 звільнити цю земельну ділянку протягом п`яти днів з дня повної сплати Харківською міською радою 6 698 600 грн на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки
стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 100 000 грн моральної шкоди.
В частині відмови у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 постанова апеляційного суду не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини
Суди встановили, що позивач є власником земельної ділянки на АДРЕСА_2 (далі - земельна ділянка) на підставі акта про право приватної власності на землю, серія та номер Р1 № 692696, виданого 19 грудня 2001 року.
Харківська міська рада з 2011 року заперечувала та оспорювала право ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, а позивач захищав його в порядку цивільного, адміністративного та кримінального судочинства.
Рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 27 серпня 2015 року в справі № 2-6533/11 відновлено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:11:001:0451 загальною площею 0,11792 га на АДРЕСА_2 .
Під час розгляду справ № 2-653/11 та № 638/16188/13-а встановлено, що в результаті протиправних рішень виконавчого органу Харківської міської ради, її посадових осіб та комунальних служб, які мали місце 22 березня 2013 року при виконанні рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 березня 2013 року № 152 "Про відновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", земельна ділянка по АДРЕСА_2 була протиправно звільнена від розміщених на ній об`єктів.
Садові ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 межують між собою; на земельній ділянці АДРЕСА_2 існує дорога-пандус, яка з обох сторін огороджена парканом, з однієї сторони цей паркан межує з церквою, а з іншої - встановлений на цій земельній ділянці. Для облаштування пандусу земельна ділянка по АДРЕСА_2 зрізана на ширину дороги у формі траншеї на глибину 2 м, на ній велися земляні роботи з використанням екскаватора, яким пересувався ґрунт на значну глибину, зберігалися будівельні матеріали. Дорога (пандус), яка має підпірну стінку з природнього каменю та заглиблена по відношенню до рівня земельної ділянки позивача по АДРЕСА_2, закінчена будівництвом та відгороджена від земельної ділянки бетонним парканом.
Висновком комплексної оціночно-земельної та економічної експертизи № 10138/10139 від 04 травня 2016 року за матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 12013220480002046 від 24 березня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 КК України, встановлено, що:
ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 1179 м2 по АДРЕСА_2 станом на березень 2013 року складає 2 403 920 грн, станом на жовтень 2015 року - 2 988 410 грн;
ринкова вартість земельної ділянки площею 160 м2, що входила до площі земельної ділянки 1179 м2 по АДРЕСА_2, на якій були проведені будівельні роботи та збудовано капітально заасфальтований пандус біля храму в честь ікони Божої матері "Утєшеніє", що розташований у будівельній композиції "Саржин Яр", станом на березень 2013 року складає 326 230 грн, станом на жовтень 2015 року - 405 550 грн.
З висновку судової оціночно-земельної та будівельно-технічної експертизи № 16199 від 27 листопада 2019 року встановлено, що:
ринкова вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва загальною площею 0,1179 га по АДРЕСА_2 станом на листопад 2019 року складає 6 698 600 грн;
відповідно до результатів проведеного під час експертизи натурного обстеження встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 наявний бетонний паркан загальною довжиною 44 м. Згідно зроблених експертом фототаблиць частина земельної ділянки перебуває під пандусом та бетонним парканом, який відгороджує частину земельної ділянки, що наразі залишилась у користуванні позивача.
Позиція Верховного Суду
Щодо відшкодування шкоди
У справі, що переглядається, позивач просив відшкодувати йому як власнику земельної ділянки шкоду в розмірі її ринкової вартості, заподіяну Харківською міською радою внаслідок часткового пошкодження земельної ділянки по АДРЕСА_2 під час будівництва дороги (пандусу) та бетонного паркану.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - шкодою.