Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 654/2895/19
провадження № 61-7838св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні спілкування та визначенні способу участі
у вихованні онука.
Позов мотивовано тим, що малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є онуком позивача, який після розірвання шлюбу її сина ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (відповідача) до лютого 2019 року проживав разом з батьком.
З лютого до травня 2019 року онук позивача два місяці проживав як з батьком, так і з матір`ю. Проте, з червня 2019 року та до моменту звернення з позовом до суду відповідач приховує місце проживання онука ОСОБА_1 .
Позивач зазначала, що має теплі стосунки з онуком, міцний психоемоційний зв`язок, у неї є бажання брати участь у його вихованні. Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає їй у спілкуванні з онуком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона не надає можливості бачитись та проводити час з онуком. Крім того, між сторонами не досягнуто згоди щодо визначення способу її участі як бабусі у вихованні онука.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила
усунути їй перешкоди у спілкуванні з онуком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визначити спосіб участі у вихованні онука шляхом встановлення з ним систематичних побачень щосуботи з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв без обмеження місць спілкування, з можливістю відвідування її місця проживання та без присутності матері - ОСОБА_2 ;
передавати позивачу онука щосуботи о 09 год 00 хв за її місцем проживання або місцем проживання ОСОБА_2 .
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2019 року до участі у справі залучено Білозерську районну державну адміністрацію Херсонської області як третю особу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від
25 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено для ОСОБА_1 порядок побачення з онуком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв кожної другої та четвертої суботи кожного місяця без обмежень місця спілкування, без присутності матері ОСОБА_2 .
Обов`язок передавати дитину ОСОБА_1 за місцем проживання останньої покладено на ОСОБА_2 ; обов`язок повертати дитину ОСОБА_2 за місцем проживання останньої покладено на ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 468,40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при визначенні способу участі бабусі у вихованні онука, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_1, враховуючи малолітній вік дитини, стосунки між родинами, щотижневий розпорядок дня дитини, його психічний стан, а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини, обговоривши варіанти можливого спілкування дитини з бабою, враховуючи баланс інтересів дитини та її матері, суд вважав за необхідне визначити участь ОСОБА_1 у вихованні онука саме шляхом особистих зустрічей з онуком з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв кожної другої та четвертої суботи кожного місяця без обмежень місця спілкування, без присутності матері.
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні онука залишено без задоволення.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2020 року змінено шляхом встановлення для ОСОБА_1 способу участі у вихованні онука ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної другої та четвертої суботи кожного місяця, протягом трьох годин, за місцем проживання дитини ОСОБА_1, у присутності його матері ОСОБА_2 . У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 576,30 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що бабуся має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
При розгляді позовних вимог про визначення способу участі бабусі у вихованні онука обов`язковим є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, який підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення, крім випадків, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
На виконання вимог частини п`ятої статті 19 СК України органом опіки та піклування Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області надано письмовий висновок від 05 лютого 2020 року
№ 01-10-68/0/20/601-18 про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_1 . Згідно з указаним висновком орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у такий спосіб: за місцем проживання дитини, один раз на місяць, кожної другої суботи, у присутності матері протягом трьох годин. Суд першої інстанції у рішенні, яке є предметом оскарження, зазначив про наявність вказаного висновку органу опіки та піклування, але не погодився з ним. Разом з цим всупереч нормі частини шостої статті 19 СК України суд не надав належної правової оцінки вказаному висновку на предмет його обґрунтованості та відповідності інтересам дитини.
Апеляційний суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування, врахував, що питання визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні онука було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 23 січня 2020 року, на якому ОСОБА_2 пояснила, що не заперечує проти побачень ОСОБА_1 з онуком. Органом опіки та піклування враховано, що малолітній ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, у той час як його бабуся (позивач у справі) ОСОБА_1 - за адресою:
АДРЕСА_2 . З огляду на малолітній вік дитини ОСОБА_1, а також враховуючи віддаленість місця його проживання від місця проживання бабусі ОСОБА_1, апеляційний суд вважав, що визначений органом опіки та піклування у висновку від 05 лютого 2020 року № 01-10-68/0/20/601-18 спосіб участі позивача у вихованні онука шляхом побачень один раз на місяць, за місцем проживання дитини,
у присутності матері, є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.
Крім того, враховуючи факт розповсюдження коронавірусної інфекції, який є загальновідомим та згідно з частиною третьою статті 82 ЦПК України не потребує доведення, апеляційний суд дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції обов`язок ОСОБА_2 передавати дитину ОСОБА_1 за місцем її проживання передбачає тривалий проїзд дитини громадським транспортом, що ставитиме під загрозу здоров`я дитини.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції також не врахував те, що згідно
з частиною першою статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. З огляду на п`ятиденний робочий тиждень ОСОБА_2, визначений судом першої інстанції спосіб участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні онука без присутності матері дитини, кожної другої та четвертої суботи з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв фактично мінімізує участь матері у вихованні її сина у вихідні дні, що призведе до порушення переважного права відповідача на особисте виховання дитини, а зазначений спосіб не буде відповідати першоосновам розвитку особистості ОСОБА_1 .
Беручи до уваги інтереси дитини, які мають вирішальне значення при вирішенні цього спору, переважне право відповідача на особисте виховання дитини, а також висновок органу опіки та піклування від 05 лютого 2020 року
№ 01-10-68/0/20/601-18, апеляційний суд вважав за доцільне змінити порядок участі бабусі у вихованні внука. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для визначення способу спілкування позивача з онуком саме з 09 год 00 хв до 12 год 00 хв та за місцем проживання ОСОБА_2 як це просить скаржник немає, оскільки такі вимоги не відповідають інтересам дитини.
Аргументи учасників справи
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
висновок органу опіки і піклування, який суд апеляційної інстанції поклав
у основу оскаржуваного судового рішення, не містить належних обґрунтувань щодо рекомендованого порядку побачень позивача та онука, зокрема з нього не
є зрозуміло, яким чином побачення позивача з онуком виключно за місцем проживання дитини, і присутність при цьому відповідача (матері), сприятиме захисту інтересів дитини. Суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину шосту статті 19 СК України, оскільки саме ця норма права встановлює обов`язок суду перевіряти висновок органу опіки та піклування на предмет його обґрунтованості;
відповідач не довела, що у зв`язку з коронавірусною інфекцією малолітній ОСОБА_1 ізольований від відвідування громадських місць (школи, гуртків тощо) та контактів з особами, які перебували у громадських місцях (матір`ю, родичами по лінії матері тощо). Також не доведено відповідачем і те, що переміщення малолітнього ОСОБА_1 громадським транспортом, в тому числі і для побачень
з іншими родичами відповідача, не здійснюється. Крім того, враховуючи тимчасовий характер розповсюдження інфекцій, переміщення онука між населеними пунктами у період карантину можливе за допомогою приватного транспорту, яким може забезпечити і позивач. Переміщення дитини для побачення з позивачем поза місцем проживання відповідача і без її присутності жодним чином не може погіршувати інтереси дитини;
побачення дитини з бабою кожної другої та четвертої суботи кожного місяця протягом восьми годин, відповідає як принципу пропорційності, так і принципу розумності. Протягом календарного місяця налічується щонайменше вісім вихідних днів, тоді як з них позивачеві для побачення з онуком визначається лише два неповні дні. Визначений судом першої інстанції час побачень позивача з онуком, жодним чином не позбавляє переважного права відповідача на виховання нею дитини у вихідні дні. Більш того, аналіз визначених судами способів участі у вихованні дитини з урахуванням принципів пропорційності та розумності, забезпечення якнайкращих інтересів дитини відповідає спосіб участі у вихованні дитини, визначений судом першої інстанції;
факти розірвання шлюбу між сином позивача та відповідачем, а також чинення відповідачем перешкод позивачу у вихованні онука, вказують на те, що між сторонами існують напружені, несприятливі для контактів стосунки. Оскаржуване рішення апеляційного суду хоч і встановлює позивачеві можливість побачень з онуком за місцем проживання відповідача, проте не наділяє її правом проникати до житла відповідача, яке одночасно є житлом онука. Ураховуючи поведінку відповідача, яка за тривалий період розгляду справи жодного разу не сприяла побаченню онука та баби (позивача), слід дійти висновку про те, що відповідач не зацікавлена у контактах дитини з позивачем. Оскільки визначений судом апеляційної інстанції порядок побачень позивача з онуком передбачають постійні контакти сторін за місцем проживання відповідача, а допуск позивача у житло відповідача залежить виключно від волі останньої, висока ймовірність того, що відповідач буде зловживати таким порядком. Крім того, у присутності відповідача між позивачем та онуком не зможе відбутися повноцінний психоемоційний контакт, що не забезпечуватиме якнайкращих інтересів дитини. Водночас встановлений рішенням суду першої інстанції порядок побачень позивача з онуком ОСОБА_1 без обмежень місць спілкування та без присутності відповідача, а також обов`язок відповідача передавати онука позивачеві за її місцем проживання, і обов`язок позивача повертати онука відповідачеві за її місцем проживання, повного мірою відповідає вимозі ефективності захисту порушених прав, оскільки зводить до мінімуму контакти сторін, та панівне становище позивача у своєму помешканні, є гарантією поновлення та дотримання прав позивача.