Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 336/3088/20
провадження № 61-5750св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21 грудня 2020 року у складі судді Дацюк О. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14 серпня 2014 року між нею та АТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір банківського вкладу, за яким ОСОБА_1 розмістила на депозитному рахунку грошові кошти на визначений договором строк за умови нарахування та сплати процентів.
У передбачений договором строк банк грошовий вклад їй не повернув.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 24 квітня
2018 року у справі № 336/7573/17 задоволено її позов до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення банківського вкладу за договором банківського вкладу від 14 серпня 2014 року № SAMDNWFD0070223661900 на загальну суму 152 555,97 грн.
Станом на дату подання позову у цій справі рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 24 квітня 2018 року банком не виконано.
На думку позивача, банк повинен сплатити їй три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України, а також пеню у розмірі трьох відсотків від суми утримуваних коштів на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з моменту спливу семиденного строку від дня пред`явлення АТ КБ "ПриватБанк" вимоги про повернення вкладу
(28 листопада 2020 року) до дати подання позову у цій справі.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь інфляційні втрати у розмірі 25395,66 грн, три відсотки річних у розмірі 11 286,66 грн та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання
у розмірі 1 635 188,57 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21 грудня
2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 1 671 871,33 грн.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 10 510,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 28 листопада 2017 року (дата спливу семиденного строку від дня отримання вимоги про повернення вкладу) до 09 червня 2020 року (день звернення з позовом), а також трьох процентів річних від простроченої суми, підлягають задоволенню. Перевіряючи правильність наданого представником позивача розрахунку, суд першої інстанції погодився із сумою нарахованих трьох відсотків річних, що становить 11 286,10 грн. Щодо розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то її розмір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 25 395,66 грн
(148 518,49 грн (сума боргу за договором) * 1,171 (індекс інфляції з грудня
2017 року по квітень 2020 року) - 148 518,49 грн). Правильність вказаних розрахунків позивача не оспорювалась відповідачем.
Щодо стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені суд першої інстанції виходив з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення. Позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення за період з 28 листопада 2017 року до 09 червня 2020 року, її розмір становить 1 635 188,57 грн. Відповідачем правильність розрахунку позивача не оспорювалась.
Відповідач не навів будь-яких обставин. які б мали істотне значення та слугували б передумовою для зменшення розміру неустойки відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 21 грудня
2020 року змінено, зменшено розмір коштів, який підлягає стягненню
з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 з 1 671 871,33 грн до 185 200,25 грн.
У іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від
21 грудня 2020 року залишено без змін.
Стосовно розміру інфляційних витрат та трьох відсотків річних, стягнутих судом першої інстанції відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції погодився з їх розміром та періодом нарахування.
Суд апеляційної інстанції вважав, що висновок суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 1 635 18857 грн, який більше ніж у 10 разів перевищує розмір заборгованості за депозитом та відсотками, не відповідає завданню цивільного судочинства, у зв`язку з чим зменшив її розмір відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України до розміру заборгованості за депозитом у сумі 148 518,49 грн.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга, з урахування її уточнення, мотивована тим, що:
суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обставини укладення договору банківського вкладу встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 24 квітня 2018 року. Проте договір банківського вкладу в частині його умов під час судового розгляду справи не досліджувався;
суди не визначили розмір зобов`язання банку за договором банківського вкладу та безпідставно здійснювали нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені не від суми зобов`язання, передбаченої договором банківського вкладу, а від суми, визначеної судовим рішенням. Згідно з договором банківського вкладу розмір вкладу становив 100 000,00 грн, тому розмір інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені має визначатись саме з розміру основного зобов`язання, передбаченого договором;
згідно з розрахунком, який відповідає засадам розумності, добросовісності, справедливості та узгоджується із практикою Верховного Суду, пеня, на переконання банку, повинна становити 270,00 грн;
норми законодавства визначають неустойку як засіб забезпечення виконання зобовʼязань та як міру майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовʼязання, а суд, з метою усунення явної її неспіврозмірності понесеним особою збиткам, має право на помʼякшення такої міри відповідальності та на зменшення розміру неустойки. Зменшуючи розмір пені відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України до розміру заборгованості, встановленої судовим рішенням щодо стягнення заборгованості за депозитом, апеляційний суд вважав такий розмір співрозмірним для відновлення порушеного права позивача. Проте визначений судом апеляційної інстанції розмір пені є явно завищеним та порушує розумний баланс інтересів позивача та відповідача;
для застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України у частині стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, необхідно довести усі складові цивільно-правової відповідальності боржника. При цьому обов`язок доказування покладається виключно на кредитора. Виконавчий лист за судовим рішенням про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу отримано стягувачем лише 27 травня 2020 року, після чого його виконано у липні 2020 року. Таким чином, тривале невиконання судового рішення відбулось саме з вини позивача, яка свідомо не вчиняла дій щодо звернення рішення суду до виконання.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржується в касаційному порядку в частині задоволених позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних у розмірі 11 286,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 25 395,66 грн на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пені у розмірі 148 518,49 грн відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
У червні 2021 року від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України, а також пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з моменту спливу семиденного строку від дня пред`явлення АТ КБ "ПриватБанк" вимоги про повернення вкладу до дати подання позову у цій справі.
У січні 2022 року від АТ КБ "Приватбанк" надійшли письмові пояснення до касаційної скарги. У письмових поясненнях банк просить врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі
№ 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), від 01 грудня 2021 року у справі
№ 321/404/19 (провадження № 61-19237св20), від 08 грудня 2021 року у справі
№ 757/26746/17-ц (провадження № 61-2733св20), від 14 грудня 2021 року у справі № 572/3074/20 (провадження № 61-17395св21).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі
№ 759/13827/15, від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18, від 20 грудня 2019 року у справі
№ 757/18977/18-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та постановах Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16, від 04 листопада 2015 року у справі
№ 6-1120цс15.
Фактичні обставини справи
14 серпня 2014 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу "Депозит плюс"
№ SAMDNWFD0070223661900 строком на 3 місяці. На підставі договору банківського вкладу відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1, на який позивач внесла грошові кошти. Станом на 11 квітня 2018 року на вказаному рахунку знаходилось 152 555,97 грн.
10 листопада 2017 року представник ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ КБ "ПриватБанк" вимогу про повернення банківського вкладу. Відправка вказаного листа підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 10 листопада 2017 року № 0469. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Укрпошти, поштове відправлення № 6910501078814 було вручено відповідачу 20 листопада 2017 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 24 квітня
2018 року у справі № 336/7573/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року, стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 банківський вклад у розмірі 152 555,97 грн згідно
з договором банківського вкладу від 14 серпня 2014 року
№ SAMDNWFD0070223661900.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С. В. від 16 липня 2020 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 336/7573/17, виданого 27 травня 2020 року,
у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги
з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (частини перша, третя статті 1058 ЦК України).
Відповідно до частин першої - другої статті 1060 ЦК України (у редакції станом на 2014 рік, коли укладався договір банківського вкладу) договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Щодо позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті
10 Закону України "Про захист прав споживачів"
Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.