УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року
м. Київ
справа № 0508/736/12
провадження № 51-1588км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Сініченка І.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2013 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Георгіївська Ставропольського краю Російської Федерації, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), раніше судимого на території Російської Федерації,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 4 ст. 358 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 21 жовтня 2011 року вчинив замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Окрім того, він же, приблизно в жовтні 2011 року, точного часу слідством не установлено, будучи у м. Донецьку, придбав у невстановленої слідством особи вогнепальну зброю та патрони, яку носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Також 04 жовтня 2011 року ОСОБА_1 , будучи у м. Донецьку, використав завідомо підроблений документ.
Крім того, 15 жовтня 2011 року, будучи у м. Донецьку, таємно викрав майно потерпілої.
Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 березня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 4 ст. 358 із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Засуджений звернувся в суд касаційної інстанції скаргою в яких поставив питання про скасування судових рішень щодо нього у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 348 КК України та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Короткий зміст оскаржених судових рішення
Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 березня 2013 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
- за ст. 348 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2013 року вирок районного суду залишено без зміни.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів, за наступних обставин.
ОСОБА_1 21 жовтня 2011 року, будучи у м. Донецьку, під час затримання працівниками міліції, діючи з метою умисного вбивства працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків працівника міліції, про що ОСОБА_1 було відомо від лейтенанта міліції ОСОБА_2 , який представився працівником міліції, здійснив два постріли з вогнепальної зброї в життєво важливий орган - живіт сержанта міліції ОСОБА_3 , спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження. При цьому, не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежать від його волі, оскільки був роззброєний працівниками міліції.
Окрім того, він же, приблизно у жовтні 2011 року, точного часу слідством не встановлено, будучи у м. Донецьку, придбав у невстановленої слідством особи вогнепальну зброю та патрони, яку носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Також 04 жовтня 2011 року ОСОБА_1 використав завідомо підроблений документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_4 щоб стати на воєнний облік, а 11 жовтня 2011 року отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 .
Крім того, 15 жовтня 2011 року, будучи у АДРЕСА_2 , таємно викрав з автомобіля потерпілої майно, спричинивши останній шкоду на суму 5777 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанцій в частині засудження його за ст. 348 КК України у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.
Стверджує, що в його діях не було умислу на вбивство працівника правоохоронного органу. Крім того, він взагалі не знав, що потерпілий є працівником міліції. Тому вважає, що судами не встановлено наявність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 348 КК України, а отже неправильно застосовано кримінальний закон.
Істотні порушення кримінально-процесуального закону засуджений вбачає у порушеннях його права на захист як на досудовому слідстві так і в суді апеляційної інстанції. При цьому вказував на застосування до нього незаконних методів слідства, а також про надання слідчими некваліфікованого захисника. Під час апеляційного розгляду зазначає про порушення права на захист, оскільки розгляд був проведений за відсутності захисника. Крім того, вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( далі ВССУ ) від 25 березня 2015 року витребувано кримінальну справу щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до розпорядження ВССУ № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ» та Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у проведенням антитерористичної операції» за Селидівским міським судом Донецької області визначено розгляд справ, що не завершені та перебували у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька. Проте Селидівским міським судом Донецької області повідомлено про неможливість виконання вказаної постанови, оскільки справа щодо засудженого в провадження суду не надходила.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
У відповідності до п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінально процесуального Кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
Відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року, касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок, ухвалу у разі виявлення: істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, однак не вправі втручатись у судові рішення на підставах однобічності або неповноти слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень щодо неповноти й однобічності слідства, а також невідповідності висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Переглядаючи справу, суд виходить із фактичних обставин, установлених у судових рішеннях.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а саме кваліфікацію його дій за ст. 348 КК України та порушення його права на захист і не вказує про недопустимість доказів, покладених в основу судових рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах за касаційною скаргою документи, є достатніми для ухвалення рішення судом касаційної інстанції.
Крім того, касаційний розгляд є можливий за відсутності засудженого ОСОБА_1 , оскільки останній на момент розгляду скарги відбув призначене за оскаржуваним вироком покарання. Крім того, захисник - дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_8 була повідомлена про час і місце касаційного розгляду за скаргою засудженого та вказала про своє небажання брати участь у касаційному розгляді та про втрату зв`язку з засудженим. Засуджений ОСОБА_1 був повідомлений про час і місце касаційного розгляд на адресу зазначену ним для листування, електрону адресу та шляхом розміщення оголошення на сайті Верховного Суду, проте жодних клопотань на адресу суду не надходило.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_1 повідомлений про розгляд його скарги касаційним судом. Тому, з урахуванням зазначеного, а також його заяви від 26 жовтня 2015 року, на думку колегії суддів, розгляд можливо провести за відсутності засудженого.