Постанова
Іменем України
20 липня2022 року
м. Київ
справа № 523/10698/17
провадження № 61-1678 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_2 - адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
представника ОСОБА_2 - адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О. від 30 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним.
Позов обґрунтований тим, що їй на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , вона є інвалідом першої групи, за станом здоров`я не мала можливості самостійно себе утримувати і вести господарство, тобто є такою, що потребує постійного стороннього догляду.
Вказувала, що ОСОБА_3 є її дочкою, обіцяла їй допомагати, утримувати та доглядати за нею довічно, однак з однією умовою, що частина належної їй квартири дістанеться їй, а не іншим членам родини.
01 квітня 2004 року між нею та відповідачем було укладено договір дарування на 45/100 частину квартири АДРЕСА_1 . Однак з моменту укладання договору відповідачка до неї не приходила, ніякої матеріальної допомоги не надавала, веденням господарства не займалася.
Зазначала, що за станом здоров`я вона неодноразово перебувала у лікарнях, однак ОСОБА_3 ніколи її не відвідувала, станом здоров`я не цікавилася, допомоги не надавала.
Стверджувала, що відповідач з 2013 року взагалі вибула у невідомому напрямку, відомості про її місце проживання невідоме, що підтверджується актом про непроживання від 12 квітня 2017 року, складеним головою ЖБК «Центральний-22» та мешканцями будинку.
Крім того, позивачка вказувала, що при підписанні договору дарування вона не мала наміру передавати приналежну їй частину квартири у власність відповідачки і вважала укладений договір дарування саме договором довічного утримання.
У зв`язку з тим, що при укладенні 01 квітня 2004 року договору дарування вона не розуміла правових наслідків укладеного правочину та мала намір передати належну їй частину квартири у власність відповідачці за умови отримання від неї допомоги, що передбачає договір довічного утримання, тому вона вважала що укладений договір повинен бути визнаний недійсним, як вчинений під впливом помилки.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 203, 229 ЦК України просила суд визнати недійсним договір дарування від 01 квітня 2004 року на 45/100 частину квартири АДРЕСА_1 , укладеного між нею та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С. Б., зареєстрований в реєстрі за № 2101.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Кисельова В. К. від 09 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування від 01 квітня 2004 року, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дарунок 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С. Б., у реєстрі № 2101. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
У травні 2019 року ОСОБА_3 подано до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 09 липня 2018 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2019 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року скасовано, призначено підготовче судове засідання.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді
Кисельова В. К. від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування від 01 квітня 2004 року, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дарунок 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Русских С. Б., у реєстрі № 2101. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 840,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що, укладаючи договір дарування позивачка помилялася щодо правової природи правочину, що вплинуло на її волевиявлення, а саме, позивач уклала договір дарування замість договору довічного утримання, який фактично бажала укласти.
При цьому суд взяв до уваги вік позивача та стан її здоров`я, потреби в сторонньому догляді, наявність домовленості щодо такого догляду, та відсутність фактичного здійснення обов`язку утримання майна.
Крім того, суд встановив, що надані позивачкою докази підтверджують обставини того, що фактично про порушення своїх прав вона дізналася лише у 2016 році, тому строк позовної давності, про застосування якого заявив представник відповідача, не сплив.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року зупинено апеляційне провадження у справі до залучення правонаступників
ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року залучено до участі у цій справі ОСОБА_2 у якості правонаступника
ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Залучено до участі у справі ОСОБА_4 в якості третьої особи.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення спірного договору дарування, ОСОБА_1 не втратила належне їй житло, а залишилася його співвласником. При цьому, згідно з наданих до суду документів потреба у сторонній допомозі через стан здоров`я виникла у ОСОБА_1 у 2017 році або принаймні у наближених до 2017 року періоді. Позивачем не надано до суду підтверджуючих доказів, що саме на момент укладення договору дарування у 2004 році ОСОБА_1 мала хронічні чи інші тяжкі захворювання, які б давали підстави для її утримання, а також те, що сторони, укладаючи договір дарування частки квартири, дійсно домовлялися про утримання ОСОБА_1 , і що за наведених обставин через поведінку відповідача позивач помилилася щодо правової природи укладеного правочину. Позивачка після укладення договору дарування продовжувала проживати у квартирі, тобто житло не втратила.
Також суд зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 після скасування на підставі заочного рішення від 09 липня 2018 року (до його перегляду районним судом 15 серпня 2019 року) державної реєстрації права власності за відповідачем на 45/100 частину спірної квартири, дана квартира була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та його дружини
ОСОБА_4 у рівних частках за договором купівлі-продажу від 26 квітня 2019 року. При цьому ОСОБА_1 до цього, 20 вересня 2018 року, заповіла ОСОБА_2 на випадок її смерті все належне їй майно та майно, на яке вона матиме право на день смерті, тому фактично вона змінила наміри щодо відчуження належного їй майна (зокрема на користь сина та невістки) вже після укладення договору дарування, що не може свідчити про помилку щодо правової природи договору під час укладення такого правочину.
Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги заяви ОСОБА_3 до правоохоронних органів та прокуратури щодо відмови її брата
ОСОБА_2 допустити її у квартиру у лютому 2019 року, перешкоджання у спілкуванні з матір`ю, що свідчить про неприязні стосунки і заінтересованість ОСОБА_2 у нерухомому майні, тому у суду першої інстанції не було правових підстав вважати, що позивачем укладено договір дарування під впливом помилки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Хижняк А. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Хижняк А. В., про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
№ 523/10698/17 із Суворовського районного суду м. Одеси та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Хижняк А. В., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України: від 18 червня 2014 року у справі № 6-69 цс 14; від 21 жовтня 2015 року у справі № 6- 202 цс 15; від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1124 цс 15;
від 02 грудня 2015 року у справі № 6- 2087 цс 15; від 16 березня 2016 року
у справі № 6-93 цс 16; від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372 цс 16,
та у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі
№ 645/10160/15-ц; від 20 вересня 2018 року у справі № 369/11060/16-ц;
від 05 лютого 2020 року у справі № 563/927/16-ц; від 24 лютого 2020 року
у справі № 487/2184/18-ц; від 08 квітня 2020 року у справі № 727/2751/16-ц;
від 18 травня 2020 року у справі № 742/2011/17; від 28 травня 2020 року у справі № 310/8530/17.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, вказавши, що потреба у сторонній допомозі через стан здоров`я, відповідно до наданих доказів, виникла
у ОСОБА_1 у 2017 році, а спірний договір було укладено у 2004 році, дійшов помилкового висновку, оскільки ОСОБА_1 з 2000 року уже мала захворювання, з 2004 року мала хворобу щитовидної залози, потребувала у проведенні операції, тому з урахуванням віку потребувала сторонньої допомоги, яку планувала отримати від своєї дочки, що і стало підставою для укладення договору, на її думку, довічного утримання, за яким дочка зобов`язувалась довічно утримувати її, надавати матеріальне забезпечення, допомагати по господарству, та в подальшому отримала б частину квартири.
При цьому вказує, що договір дарування покладає певні обов`язки на дарувальника, основним є передача дарунка обдаровуваному, проте неправильне сприйняття з боку позивачки фактичних обставин вплинуло на її волевиявлення, інакше би правочин не був вчинений, так як ця квартира є єдиною власністю та місцем проживання її, вона продовжувала проживати та самостійно оплачувала комунальні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є матір`ю ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та свекрухою ОСОБА_4 , яка знаходиться у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 15 травня 2013 року.
ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 21 березня 1992 року (т.1,а. с. 20).
Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 січня 2004 року, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості;
Згідно з договором дарування від 01 квітня 2004 року ОСОБА_1 подарувала,а ОСОБА_3 прийняла у дарунок 45/100 частинуквартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б., у реєстрі № 2101 (т. 1,а. с. 13).
Згідно з довідкисерії 12 ААА № 301398 до акта МСЕК ОСОБА_1 на підставі проведеного первинного огляду від 12 квітня 2017 рокуприсвоєно першу «А» групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково з висновком, що ОСОБА_1 потребує стороннього догляду (т. 1,а. с. 18).
Відповідно доакту, підписаного сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підписи яких завірено головою ЖБК «Центральний -22» 12 квітня 2017 року, ОСОБА_3 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 01січня 2013 року (т. 1, а. с. 23).