Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 334/1366/20
провадження № 61-15444св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»,
третя особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Погосян Маргарити Арсенівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2021 року у складі судді Баруліної Т. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у складі колегії суддів : Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та кредит»), за участю третьої особи - Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро)), про зняття арешту з майна.
Позов мотивувала тим, що 15 листопада 2019 року вона дізналась з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 20031165, виданою 25 серпня 2010 старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС ЗМУЮ, реорганізовано на Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро)) Сівакова О. О. наклала арешт на нерухоме майно позивача, а саме: Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , інша Ѕ частина квартири належить ОСОБА_3 , стосовно якої не відкрито виконавче провадження.
У лютому 2020 року позивач звернулася до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту з квартири.
31 лютого 2020 року Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) повідомив її про те, що відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 вересня 2017 року виконавчий лист № 2-2247, виданий 09 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, повернуто стягувачу, виконавче провадження за вказаним листом на теперішній час на виконанні не перебуває. У 2010 році виконавче провадження при подачі виконавчого листа за номером № 2-2247 вперше мало реквізити: ВП № 20031165.
Виконавчий лист № 2-2247 двічі повертався стягувачу, але арешт, який накладений на майно позивача в рамках виконавчого провадження ВП 20031165 постановою від 25 серпня 2010 року, знято не було.
Позивач звернулась до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя Південно-східного МРУ МЮ (м. Дніпро) із заявою про скасування арешту, проте їй було відмовлено.
Просила суд зняти арешт, що був накладений на все її рухоме і нерухоме майно постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ЗМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 серпня 2010 року у виконавчому провадженні № 20031165 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2247, виданого 09 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням від 09 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що положення Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачало зняття арешту лише у випадку закінчення виконавчого провадження виконанням або поверненням виконавчого документу до суду, який його видав. Повернення виконавчого документа стягувачеві не тягне зняття арешту, оскільки залишається невиконаним обов`язок, покладений на боржника судовим рішенням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 11 серпня 2021 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Погосян М. А. задовольнив частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2021 року скасував, провадження у цій справі закрив.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 як боржника за виконавчим документом з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Погосян М. А. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Погосян М. А. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 646/866/20 (провадження № 61-10215св20), постанові Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
Адвокат Погосян М. А. в інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу мотивувала тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що виконавчий лист видано десять років тому, тобто на час розгляду справи строк пред`явлення виконавчого листа до виконання вже минув; суд апеляційної інстанції не конкретизував неможливості розгляду цієї справи у позовному провадженні; суд не роз`яснив позивачу способу захисту її прав.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що на виконанні у Ленінському ВДВС ЗМУЮ, правонаступником якого в порядку реорганізації органів виконавчої служби на теперішній час є Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя Південно-Східного МРУ МЮ (м. Дніпро), двічі перебував на виконанні виконавчий лист № 2-2247, виданий 09 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, де боржником є ОСОБА_1 , з якої на користь АТ «Фінанси та Кредит» в солідарному порядку з ОСОБА_2 було стягнуто борг у розмірі 34 291,02 грн.
Під час виконання ВП № 20031165 постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 20031165, виданою 25 серпня 2010 року старший державний виконавець Ленінського ВДВС ЗМУЮ Сівакова О. О. наклала арешт на нерухоме майно позивача, а саме: Ѕ частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою від 22 березня 2011 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
У подальшому цей виконавчий лист перебував на виконанні Дніпровського ВДВС ЗМУЮ у ВП № 51248463, та постановою від 28 вересня 2017 року державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
Накладений постановою від 25 серпня 2010 року арешт на майно боржника ОСОБА_1 не знято.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).