Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2-1100/2010
провадження № 61-2312св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області,
особи, які не брали участі у справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Волинського апеляційного суду від 10 січня 2022 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , спадкоємцем якого він є за заповітом, складеним батьком за життя 16 травня 2001 року.
Інших спадкоємців за заповітом немає.
Позивач своєчасно подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак нотаріально оформити прийняття спадщини не може, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вказане спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2010 року у складі судді Поліщук С. В. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність належно оформленого на ім`я спадкодавця ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , унеможливлює оформити свої спадкові права на це майно позивачу, як спадкоємцю за заповітом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку особами, які не брали участі у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Постановою Волинського апеляційного суду від 10 січня 2022 року скасовано рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2010 року та ухвалено нове рішення, якимпозовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є помилковими, здійсненими без повного з`ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку встановлено, що у позивача є ще дві сестри ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) і один брат, а спірне домоволодіння побудовано у період перебування їх батьків у зареєстрованому шлюбі.
Матір позивача - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і за життя склала заповіт, відповідно до якого половину належного їй спірного домоволодіння заповіла у рівних частинах обом дочкам - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
У судовому засіданні позивач підтвердив про обізнаність щодо вказаного заповіту ще до звернення до суду з цим позовом.
Місцевий суд, задовольняючи позов, не навів жодного обґрунтування, яким чином Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області порушує, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.
За наявності інших спадкоємців після смерті батьків позов ОСОБА_1 пред`явлено до Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області, як до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 10 січня 2022 року, а справу передати на новий апеляційний розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).
Апеляційним судом не враховано, що рішення місцевого суду оскаржено фактично через 12 років. Апеляційний суд не навів обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку, визначеного ЦПК України, для оскарження судового рішення.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Провадження у суді касаційної інстанції
07 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у відзиві на касаційну скаргу вказують на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 травня 2001 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким спірне майно та усе належне йому майно заповів своєму синові - позивачу ОСОБА_1 . Цей заповіт не змінений і не скасований (а.с. 20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 (а.с. 21).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена на підставі поданої позивачем заяви нотаріусу (а.с. 35).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача є ще дві сестри ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) і один брат.
Спірне домоволодіння, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , побудовано у період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6-17, 51).
Мати позивача - ОСОБА_6 за життя, 29 березня 1988 року, склала заповіт, відповідно до якого половину належного їй спірного домоволодіння заповіла у рівних частинах обом дочкам - ОСОБА_3 і ОСОБА_9 . Примірник цього заповіту зберігається у справах Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49, 73).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.