Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 495/2794/19
провадження № 61-21413св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Тетяна Юріївна, товариство з обмеженою відповідальністю «САНАФАРМ»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Комлевої О. С., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У квітні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю., товариство з обмеженою відповідальністю «САНАФАРМ» (далі - ТОВ «САНАФАРМ»), про переведення прав та обов`язків покупця за договором, визнання договору частково недійсним, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та визнання права власності.
Позовна заява ФОП ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 грудня 2018 року вона уклала із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) договір оренди нежитлового приміщення № 01/12-18, за умовами якого відповідач ФОП ОСОБА_2 передав їй для використання під аптечний склад у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв. м на АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 01 листопада 2021 року. Всі обов`язки орендаря, передбачені розділом 7 договору оренди, вона виконувала належним чином.
Позивачка зазначала, що за умови належного виконання умов договору оренди, на підставі положень частини другої статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), має переважне право перед іншими особами на придбання предмету оренди у випадку його продажу.
Проте ФОП ОСОБА_2 порушив її право на придбання орендованого приміщення, оскільки 21 березня 2019 року за договором купівлі-продажу (реєстровий № 390), який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю., відчужив його ОСОБА_3
05 серпня 2019 року (під час розгляду справи) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір про розірвання договору купівлі-продажу від 21 березня 2019 року (реєстровий № 1276), який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю.
05 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю., предметом іпотеки якого є спірне нежитлове приміщення.
Посилаючись на зазначені обставини, ФОП ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 березня 2019 року (реєстровий № 390), укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю. 21 березня 2019 року у частині зазначення покупця - ОСОБА_3 та перевести на ФОП ОСОБА_1 права та обов`язки покупця за цим договором;
- визнати недійсним договір про розірвання договору купівлі-продажу від 05 серпня 2019 року (реєстровий № 1276), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю. 05 серпня 2019 року;
- визнати недійсним іпотечний договір (реєстровий № 1278), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю. 05 серпня 2019 року;
- скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48099884 від 05 серпня 2019 року, щодо обтяження, яке виникло внаслідок укладення іпотечного договору від 05 серпня 2019 року, серія та номер: 1278;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення 8, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено переважного права на придбання орендованого майна, а оскаржені правочини не порушують її прав, інтересів та обов`язків.
Суд першої інстанції вказав на те, що на момент вчинення оспорюваного договору від 05 серпня 2019 року про розірвання договору купівлі-продажу, серія та номер: 1276 та іпотечного договору від 05 серпня 2019 року, серія та номер: 1278 право власності відповідача ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомого майна не було скасовано.
Так само об`єкт оскаржуваних договорів не перебував під забороною відчуження (іпотека, арешт, тощо) саме в інтересах позивача. Між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ФОП ОСОБА_1 виникли відносини не на підставі оскаржуваних договорів, а на підставі договору оренди від 01 грудня 2018 року, позовні вимоги щодо якого не заявлялися.
Вимоги ФОП ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 48099884 від 05 серпня 2019 року, щодо обтяження, яке виникло внаслідок укладення іпотечного договору від 05 серпня 2019 року, серія та номер: 1278, та визнання за громадянкою України ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення є похідними від вимог про визнання цих договорів недійсними, у зв`язку із чим також не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог у частині визнання за позивачкою права власності на спірне нежитлове приміщення, то, оскільки суд дійшов до висновку про відсутність у позивачки передбаченого статтею 777 ЦК України переважного права на придбання спірного приміщення, то вказана позовна вимога задоволенню також не підлягає.
Виходячи з цього, на думку суду першої інстанції, обставини, на які посилалася позивачка, документального підтвердження у ході розгляду справи не знайшли, як і доводи про порушення її суб`єктивного права з боку відповідачів.
Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2019 року повернуто ОСОБА_1 внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області кошти в сумі 10 000 грн, які неї сплачені за платіжним дорученням № 587 від 04 квітня 2019 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2019 року в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, викладено мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
В решті рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року залишено без змін.
Скасовано заходи забезпечення позову, накладені постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, знято арешт у вигляді заборони відчуження нежитлового приміщення 8 (реєстраційний номер майна: 1791776251103 ), загальною площею 76,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з боку ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «САНАФАРМ» мало місце зловживанням процесуальними правами, яке полягало у приховуванні сторонами фактів та наявних у них доказів, що унеможливило встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та створило перешкоди для справедливого розгляду справи.
На час звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з цим позовом підстави для зайняття ТОВ «САНАФАРМ» спірного приміщення були достовірно відомі позивачці та ОСОБА_2 , але приховані ними від суду.
Апеляційним судом встановлено, що для ведення господарської діяльності спірне приміщення фактично використовувало ТОВ «САНАФАРМ» на підставі укладеного договору оренди № 01/12 від 01 квітня 2012 року (з додатковими угодами) та акта приймання-передачі від 01 червня 2012 року.
Апеляційним судом також встановлено, що акт приймання-передачі приміщення від 01 грудня 2018 року, підписаний орендодавцем ФОП ОСОБА_2 з орендарем ФОП ОСОБА_1 , не відображає дійсних обставин у правовідносинах цих сторін, що виникають із договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року на день його підписання, виходячи з того, що це приміщення на законних підставах знаходилося у користуванні ТОВ «САНАФАРМ» та не було повернуто законному власнику ОСОБА_2 у спосіб, встановлений пунктом 2.4 акта приймання-передачі майна від 01 червня 2012 року.
Договір оренди нежитлового приміщення № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року, за умовами якого відповідач ФОП ОСОБА_2 передав ФОП ОСОБА_1 для використання під аптечний склад у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв.м. на АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 01 листопада 2021 року, є неукладеним, тобто таким, що не відбувся та не існує як юридичний факт.
Оскільки підписаний ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 договір оренди є неукладеним, то він не породжує права і обов`язки у ФОП ОСОБА_1 , як наймача, який має переважне право перед іншими особами на його придбання згідно з частиною другою статті 777 ЦК України.
Зазначена обставина, на думку апеляційного суду, свідчить про відсутність порушення прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представником ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку договору оренди нежитлового приміщення № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року, дійшов помилкового висновку про його неукладеність через відсутність згоди між сторонами щодо усіх його істотних умов, при цьому не взяв до уваги положення статті 768 ЦК України та статті 284 ГК України, якими умова про передачу майна як істотна для договорів оренди не передбачена. Тому висновки апеляційного суду в цій частині суперечать чинному законодавству.
Заявник, посилаючись як на підставу касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, стверджує, що рішення суду апеляційного у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (положення статей 638, 640 ЦК України, статті 181 ГК України), викладених у постановах Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 906/355/19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 жовтня 2018 року у справі № 922/189/18, від 06 листопада 2018 року у справі № 926/3397/17, від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 29 жовтня 2019 року у справі № 904/3713/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 915/411/19.
При цьому у касаційній скарзі зазначено, що за позицією Верховного Суду, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами повністю або частково виконується, то це виключає кваліфікацію договору як неукладеного.
Посилаючись як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо реальності чи консенсуальності оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
Також у касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правових підстав вважати договір таким, що не відбувся (є не укладеним), з урахуванням змін, унесених до статті 181 ГК України.
Суд апеляційної інстанції оцінив поведінку ФОП ОСОБА_1 як зловживання правом через приховування доказів, оскільки суду першої інстанції не було надано доказів укладання договору оренди № 01/12 від 01 квітня 2012 року (з додатковими угодами) між ОСОБА_2 та ТОВ «САНАФАРМ» щодо того ж спірного нежитлового приміщення. Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що укладені ТОВ «САНАФАРМ» договори офіційно передавалися (надсилалися) ФОП ОСОБА_1 , а тому будь-яка інформація, що не є отриманою ФОП ОСОБА_1 законним способом не може бути доказом у справі.
Правова оцінка суду апеляційної інстанції договору оренди нежитлового приміщення № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року як неукладеного, внаслідок чого правочин не породжує прав та обов`язків для ФОП ОСОБА_1 , як наймача, який має переважне право перед іншими особами на його придбання на підставі частини другої статті 777 ЦК України, здійснена без посилання на відповідні норми закону. Наведене унеможливлює реалізацію ФОП ОСОБА_1 як наймача, який сумлінно виконує свої обов`язки за договором оренди, переважного права на придбання об`єкта оренди.
Крім того, укладенням договору купівлі-продажу від 21 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та розірванням між цими сторонами цього договору 05 серпня 2019 року спірного приміщення також стало наслідком порушення переважного права позивачки на придбання об`єкта оренди на підставі частини другої статті 777 ІЦК України.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на незаконність укладених відповідачами угод під час розгляду справи в суді першої інстанції. Сторони за договором купівлі-продажу від 21 березня 2019 року належно виконали визначені цим договором зобов`язання, а тому укладення договору про його розірвання 05 серпня 2019 року суперечить положенням статті 599 ЦК України. Виходячи з цього, договір про розірвання договору купівлі-продажу від 05 серпня 2019 року є недійсним і не породжує будь-яких прав для ОСОБА_2 , а тому і укладений договір іпотеки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 05 серпня 2019 року є недійсним. На цій підставі підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора щодо обтяження спірного майна.
Апеляційний суд помилково дійшов висновку про те, що за обставин, встановлених у справі, право власності на спірне приміщення не підлягає визнанню за громадянкою ОСОБА_1 , не врахувавши при цьому можливість застосування похідних способів захисту порушеного переважного права орендаря (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-107цс16).
Провадження у суді касаційної інстанції
01 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відмовлено у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в частині скасування заходів забезпечення позову до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 уклали договір оренди нежитлового приміщення № 01/12-18, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 передав ФОП ОСОБА_1 для використання під аптечний склад у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв. м, на АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 01 листопада 2021 року.
Цим договором врегульовані питання орендної плати та порядок розрахунків, визначені права та обов`язки орендодавця та орендаря, відповідальність сторін (т. 1, а.с. 9-11).
01 грудня 2018 року сторони договору оренди підписали акт приймання-передачі цього приміщення (т. 1, а.с. 12).
Також встановлено, що у спірному нежитловому приміщенні здійснює свою господарську діяльність ТОВ «САНАФАРМ», тобто в тому приміщенні, яке є предметом договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року, укладеного ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 .
Вказаний факт підтверджується:
листом Держлікслужби № 4462-001.3/004.0/17-20 від 22 червня 2020 року, в якому зазначено про видачу ТОВ «САНАФАРМ» ліцензії від 17 травня 2012 року за місцезнаходження аптечного закладу: Аптека № 11 «Аптека Будьте Здорові» (т. 9, а.с. 125-126);
копією ліцензії від 17 травня 2012 року (т. 3, а.с. 71);
фотофіксацією (т. 9, а.с. 237-245);
актом від 03 вересня 2019 року (т. 2, а.с. 236);
чеком № 13449, виданим ТОВ «САНАФАРМ» покупцю 03 вересня 2019 року (т. 9, а.с. 247);
витягом із сайту ДІАС станом на 27 травня 2019 року (т. 3, а.с. 72; т. 9, а.с. 246);
витягом з Реєстру місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами від 27 травня 2019 року (т. 1, а.с. 73, 114);
копією технічного паспорту, виготовленого 07 листопада 2018 року на замовлення ТОВ «САНАФАРМ» (т. 8, а.с. 82-87).
ФОП ОСОБА_1 заперечувала факт укладення з ТОВ «САНАФАРМ» договорів оренди або суборенди, що підтверджується її заявою від 22 грудня 2020 року (т. 9, а.с. 138), а надання згоди на передання цього приміщення у користування третім особам (суборенду) спростовував і ОСОБА_2 (т. 9, а.с. 235).
Факт передачі ФОП ОСОБА_1 спірного приміщення в суборенду ТОВ «САНАФАРМ» не знайшов свого документального підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції.
21 березня 2019 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірного приміщення (реєстровий № 390), посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю. (т. 1, а.с. 97). У пункті 4 цього договору зазначено, що ОСОБА_2 як продавець свідчить про те, що права у третіх осіб, які мають право користуватися відчужуваним майном, відсутні.
05 серпня 2019 року (під час розгляду справи у суді першої інстанції) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір про розірвання договору купівлі-продажу (реєстровий № 1276), укладеного 21 березня 2019 року між цими сторонами (т. 1, а.с. 210-211). За умовами цього договору ОСОБА_2 повертає ОСОБА_3 отримані від неї кошти у розмірі 225 948,00 грн, а ОСОБА_3 повертає йому приміщення АДРЕСА_2 , одержане за договором купівлі-продажу. Пунктом 5 цього договору передбачено, що у ОСОБА_2 виникає право власності на повернуте приміщення з моменту державної власності нотаріусом цього права.
05 серпня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з цього реєстру № 176331264, сформованим приватним нотаріусом Білгород-Дністровським міським нотаріальним округом Чухрай Т. Ю. (т. 1, а.с. 212-213).
05 серпня 2019 року на забезпечення грошового зобов`язання, що виникло у ОСОБА_2 за договором позики коштів на суму 2 900 000,00 грн, ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_4 іпотечний договір (реєстровий № 1278), предметом якого було зазначене спірне нежитлове приміщення (т. 3, а.с. 56-61; т. 9, а.с. 80-82).
Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що ОСОБА_1 є кінцевим беніфіціаром та власником статутного капіталу ТОВ «САНАФАРМ» (100 %) (т. 10 а.с. 159).
Відповідно до договору оренди нежилого приміщення № 6/12 від 01 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «САНАФАРМ» (орендар), ОСОБА_2 передав товариству для використання під аптечний склад - аптеку у платне користування нежитлове приміщення № 8, загальною площею 76,5 кв. м на АДРЕСА_1 , строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 28 лютого 2012 року (т. 10 а.с. 108-110).
01 червня 2012 року за актом приймання-передачі ОСОБА_2 передав, а ТОВ «САНАФАРМ» прийняв це приміщення відповідно до умов договору оренди. У пункті 2.4 цього акта сторони встановили, що майно вважаться поверненим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі (повернення) майна (т. 10, а.с. 111).
Додатковою угодою № 02-03-15 від 02 березня 2015 року продовжено строк дії договору оренди до 28 січня 2018 року, а додатковою угодою № 26-01-18 від 26 січня 2018 строк дії договору оренди продовжено до 28 грудня 2020 року (т. 10, а.с. 112, 113).
У квітні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову та просила в порядку забезпечення позову накласти арешт на нежитлове приміщення № 8 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76, 5 кв.м, та, за необхідності, якщо суд прийде до такого висновку, застосувати заходи зустрічного забезпечення шляхом надання гарантії банку, поруки, або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2019 року заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт у вигляді заборони відчуження нежитлового приміщення № 8 (реєстраційний номер майна: 1791776251103) загальною площею 76, 5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Застосовано зустрічне забезпечення позову по цій справі. Визначено позивачу ФОП ОСОБА_1 розмір зустрічного забезпечення у сумі 10 000 грн та зобов`язано ОСОБА_1 сплатити вказану суму на депозитний рахунок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов`язано позивача у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2019 року про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У серпні 2019 року від представника ФОП ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив накласти арешт на нежитлове приміщення № 8, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,5 кв. м.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2019 року у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нежитлове приміщення № 8, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,5 кв. м.
У справі № 916/3461/19 рішенням Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року, позов ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляю самостійних вимог на стороні відповідача, ТОВ «САНАФАРМ», про визнання договору оренди № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року недійсним залишено без задоволення.
Ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2020 року касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року у справі № 916/3461/19 закрито.