Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 219/7768/19
провадження № 61-3152св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач (за зустрічним позовом відповідач) - ОСОБА_1 ,
відповідач (за зустрічним позовом позивач) - ОСОБА_2 ,
третя особа - Друга Бахмутська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Деменкова Євгенія Сергіївна , на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2020 року у складі судді Шевченко Л. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Тимченко О. О., Хейло Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки.
Позов мотивувала тим, що 28 жовтня 2013 року вона і ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку.
За умовами договору продавець ОСОБА_2 та покупець ОСОБА_1 домовилися про те, що продавець продала а покупець купила жилий будинок АДРЕСА_1 .
На земельній ділянці розташований житловий будинок загальною площею 73,90 кв. м, житловою площею 45,10 кв. м, що належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Красненською сільською радою 27 жовтня 2010 року за реєстром № 24 та зареєстрованого у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Артемівська» 02 листопада 2010 року за № 5-1199.
Продаж вчинено за 80 000,00 грн, з яких 5 000,00 грн отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000,00 грн будуть виплачені покупцем до 01 жовтня 2014 року. Також договором визначено, що експертна оцінка жилого будинку, згідно висновку оцінювача, становить - 46 456,00 грн.
Право власності на майно, згідно з частиною першою статті 697 ЦК України, у покупця виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором.
Також 28 жовтня 2013 року позивачка і ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки.
За умовами зазначеного договору продавець ОСОБА_2 і покупець ОСОБА_1 , домовилися про продаж земельної ділянки площею 0,2886 га, що розташована на території на АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства.
Земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія І-ДН № 153945, виданого Красненською сільською радою Артемівського району Донецької області 21 жовтня 1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 579 (кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352).
Зазначений продаж вчинено за 80 000,00 грн, з яких 5 000,00 грн отримала продавець до підписання цього договору, а решта 75 000,00 грн будуть виплачені покупцем до 01 жовтня 2014 року; експертна оцінка земельної ділянки - 38 753,90 грн.
Сторони договору узгодили, що право власності на майно, згідно з частиною першою статті 697 ЦК України, виникає у покупця лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором.
З липня 2013 року і по теперішній час вона постійно проживає у спірному жилому будинку, сплачує відповідні комунальні послуги, доглядає за земельною ділянкою, здійснює певні будівельні та ремонті роботи та сплатила відповідачу зазначені у договорах суми, що підтверджується відповідними розписками.
Враховуючи, що право власності на жилий будинок та земельну ділянку за договорами виникає у неї лише після державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вона декілька разів усно просила ОСОБА_2 звернутися до Другої артемівської державної нотаріальної контори, нотаріусом якої були посвідчені договір купівлі-продажу будинку від 28 жовтня 2013 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року, та підтвердити повну сплату ціни майна за вказаними договорами.
ОСОБА_2 кожного разу погоджувалась та неодноразово усно обіцяла звернутися до нотаріальної контори та підтвердити особисто факт повної оплати ціни майна за вищезазначеними договорами, але свої обіцянки не виконала.
З жовтня 2016 року ОСОБА_2 перестала визнавати факт повної оплати ціни нерухомого майна за вищезазначеними договорами купівлі-продажу та взагалі уникала зустріч з нею.
17 серпня 2017 року вона звернулася до ОСОБА_2 з письмовою заявою про звернення до нотаріальної контори та підтвердження повної сплати ціни майна за вказаними договорами, але до моменту звернення з позовом до суду ОСОБА_2 до нотаріальної контори не звернулась та не підтвердила особисто факт повної оплати ціни майна за вищезазначеними договорами.
У червні 2019 року вона звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, якому подала вказані договори, оригінали розписок ОСОБА_2 , але рішенням державного реєстратора від 24 червня 2019 року № 47467526 їй відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Просила:
- встановити факт оплати нею в повному обсязі ціни майна - будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу будинку від 28 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, яка згідно умов пункту 2 цього договору становить 80 000,00 грн,
- встановити факт оплати у повному обсязі ОСОБА_1 , ціни майна - земельної ділянки площею 0,2886 га (кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, яка згідно умов пункту 3.1 цього договору становить 80 000,00 грн.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.
Позов мотивувала тим, що ОСОБА_1 не виконала умови договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки щодо оплати, після їх укладання, в повному обсязі ціни майна, що встановлена цими договорами.
Вважає, що не повинні враховуватися у повному обсязі суми, сплачені до нотаріального посвідчення договорів, оскільки пунктом 6 договору № 2997 сторони засвідчили, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються продажу жилого будинку та будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього договору і не відображені у його тексті, після підписання не матимуть правового значення.
У договорах купівлі-продажу будинку та земельної ділянки сторони підтвердили факт неповного розрахунку до підписання договорів в загальній сумі 150 000,00 грн.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 просила суд розірвати договір купівлі-продажу будинку від 28 жовтня 2013 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 2997, та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 2999.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Артемівський міськрайонний суд Донецької областірішенням від 18 серпня 2020 року у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами встановлення факту сплати ціни майна за договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, оскільки відповідач не заперечує факт їх отримання, але не вважає їх платою остаточної вартості земельної ділянки та будинку, а вважає їх оплатою за призначенням згідно наданих розписок та заставою.
Також, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.
Звернення особи до суду з позовом про визнання зобов`язання виконаним (припиненим) не є необхідним, оскільки презюмується статтею 599 ЦК України, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в разі невизнання кредитором права боржника на визнання виконаним (припинення) зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, тобто визнання права власності на майно у разі виконання зобов`язань за договорами.
Разом з тим, місцевий суд, встановивши дотримання сторонами форми оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна щодо його нотаріального посвідчення, дотримання сторонами усіх істотних умов договору з умовою про розстрочення платежу, зокрема, ціну товару, чітке визначення порядку, строків і розміри платежів; приймаючи до уваги, що покупцем оплачена вартість будинку за договором, наявність претензії від 01 жовтня 2016 року, а також те, що між сторонами залишилась неузгодженою підстава та призначення платежу за оплатою, проведеною до укладення договорів у розмірі 14 000 доларів США, дійшов висновку про відсутність істотного порушення умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна з розстрочкою платежу від 28 жовтня 2013 року, а тому підстави для розірвання договорів відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та за договором купівлі-продажу земельної ділянки.
Донецький апеляційний суд постановою від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасував та ухвалив в цій частині нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки задовольнив частково.
Визнав зобов`язання по оплаті ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу житлового будинку від 28 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 80 000,00 грн, виконаними.
Визнав зобов`язання по оплаті ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999 земельної ділянки площею 0,2886 га (кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 80 000,00 грн, виконаними.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки залишив без змін.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ОСОБА_1 надано достатньо доказів на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки в частині оплати у повному обсязі у встановлених договором строк.
ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила отримання нею всіх вищезазначених сум за розписками та підтвердила відсутність між нею та ОСОБА_1 будь-яких інших правовідносин, крім тих, що виникли за договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.
Апеляційний суд не погодився з доводом відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в тій частині, що зазначений розрахунок за земельну ділянку не може бути врахований, оскільки частково здійснений до укладання договору, а також не відповідає нормами ЦК України, податкового законодавства, де перелічені документи, які підтверджують факт сплати отриманого товару, оскільки умовами договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки форми оплати за договором взагалі не було визначено, а укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки не містить жодних умов щодо правового значення попередніх домовленостей сторін до укладення цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Деменкова Є. С. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, зупинив дію постанови Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо правомірності визнання судом права власності на нерухомість при запереченні власником майна проведення взаєморозрахунків за договором продажу нерухомості з відстрочкою сплати за своє майно (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивувала тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що після укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_1 не розрахувалася з ОСОБА_2 у передбачені договорами строки.
Сторони у судових засіданнях та у договорі від 28 жовтня 2013 року підтвердили факт того, що всі обіцянки, які давали один одному до укладення договору втратили юридичну силу після укладення спірних договорів від 28 жовтня 2013 року. Доказів проведення повного розрахунку ОСОБА_1 не надала, чим порушені істотні умови договорів.
У жодній розписці не зазначено, що ОСОБА_1 проводить взаєморозрахунки за земельну ділянку.
Апеляційний суд взяв на себе функції зміни домовленості сторін без правових обґрунтувань, чим порушив статті 627, 629 ЦК України.
Оскаржені судові рішення призвели до позбавлення права власності на майно ОСОБА_2 , за яке вона не отримала розрахунку.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Зазначає те, що в судовому засіданні підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт оплати покупцем ОСОБА_1 у повному обсязі ціни майна - жилого будинку та земельної ділянки, за договорами купівлі-продажу від 28 жовтня 2013 року укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у строк визначений умовами договорів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 жовтня 2013 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку.
Умовами договору купівлі-продажу будинку від 28 жовтня 2013 року визначено, зокрема, що продавець ОСОБА_2 та покупець ОСОБА_1 , домовилися про те, що продавець продав, а покупець купив жилий будинок по АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці.