Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 661/3425/19
провадження № 61-3300св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Ідея Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
у справі за позовом акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет застави.
Короткий зміст позовних вимог
18 липня 2019 року акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.
Позов мотивовано тим, що на підставі кредитного договору № 910.22864, який укладений 10 червня 2013 року, ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 185 288,00 грн на купівлю транспортного засобу HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, за встановленими договором умовами щодо сплати коштів за користування кредитом 23,99 % річних та строком повернення коштів до 10 червня 2020 року, шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів згідно з графіком до 10 числа поточного місяця.
Оскільки позичальник порушив умови кредитного договору щодо своєчасного внесення кредиту, останній платіж він здійснив 10 липня 2013 року, а тому станом на 04 липня 2019 року має заборгованість у розмірі 448 905,13 грн, яка підлягає стягненню із позичальника ОСОБА_1 .
В забезпечення виконання основного зобов`язання між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено договір застави від 02 липня 2013 року, за умовами якого останній передав у заставу банку належний заставодавцеві автомобіль HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 продав вказаний автомобіль ОСОБА_2, але про таке відчуження не повідомив заставодержателя АТ "Ідея Банк".
Позивач (із врахуванням поданої 26 вересня 2019 року заяви про зміну предмета позову) просив суд:
- стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 448 905,13 грн;
- вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб, що є предметом застави - автомобіль HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- в рахунок погашення основного зобов`язання на користь АТ "Ідея Банк" у сумі 448 905,13 грн звернути стягнення на предмет застави - автомобіль HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, шляхом реалізації на публічних торгах в порядку виконавчого провадження, за ціною, визначеною за результатами таких торгів;
- стягнути із відповідачів понесені витрати на оплату судового збору 6 733,58 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 березня 2020 року у складі судді Ведяшкіної Ю. В. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що останній платіж за кредитним договором позичальник ОСОБА_1 здійснив 10 липня 2013 року, право вимоги у кредитора виникло із 10 серпня 2013 року. Позов про стягнення із боржника суми боргу в розмірі 448 905,13 грн, розрахованої станом на 04 липня 2019 року, поданий банком у липні 2019 року поза за межами строку позовної давності, перебіг якого почався 10 серпня 2013 року, про застосування якого просив відповідач, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Ідея Банк" задоволено частково.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 березня 2020 року скасовано і постановлено нове. Позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто на користь АТ "Ідея Банк" із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2013 року № 910.22864 у розмірі 233 612,05 грн, із яких: тіло кредиту - 172 528,71 грн; проценти за користування кредитом - 61 083,00 грн, а також стягнуто сплачений позивачем судовий збір у розмірі пропорційному задоволеній частині вимог - 8 754,00 грн.
Для виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 червня 2013 року № 910.22864 у розмірі 233 612,05 грн звернуто стягнення на предмет застави, автомобіль HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_2, шляхом реалізації його на публічних торгах в порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.
Вилучено у ОСОБА_2 предмет застави - автомобіль HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_4 та передано його АТ "Ідея Банк" на період реалізації.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відлік строку позовної давності для вимог щодо виконання основного зобов`язання шляхом стягнення коштів із позичальника розпочався із 03 грудня 2015 року, з часу звернення із позовом про звернення стягнення на предмет застави. Перебіг позовної давності за вимогами банку, які випливають із порушення позичальником графіка погашення кредиту починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення, а саме із 10 серпня 2013 року. Заявлена вимога щодо стягнення щомісячних платежів за графіком погашення у період із 10 серпня 2013 року по 18 липня 2014 року в розмірі 54 851,52 грн заявлена поза межами встановленого договором п`ятирічного строку позовної давності, а тому задоволенню не підлягає з врахуванням частини четвертої статті 267 ЦК України.
У спірних правовідносинах строк кредитування змінений внаслідок пред`явлення вимоги банком 03 грудня 2015 року, отже вимоги про стягнення нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом поза межами цього строку у сумі 160 441,56 грн задоволенню не підлягають.
Придбаний ОСОБА_2 транспортний засіб, що є предметом застави, може бути витребуваний у добросовісного набувача за вимогою позивача, права якого як заставодавця підлягають судовому захисту шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно зі статтею 20 Закону "Про заставу", статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та пункту 2 § 5 договору застави за вибором заставодержателя, у тому числі і за рішенням суду шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Новокаховського міського суду Херсонської області.
30 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 квітня 2007 року у справі № 6-12873кс05, від 11 липня 2007 року у справі № 6-5603св07 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності щодо останнього щомісячного платежу. Позивач не був позбавлений можливості дізнатися про порушення свого цивільного права раніше та про особу, яка його порушила, зокрема з урахуванням наявної можливості у позивача перевірити наявність заставного майна та відомості про його власника. Позивач знав про порушення свого права ще з дня прострочення наступного щомісячного платежу відповідно до кредитного договору. Станом на день здійснення операції по зняттю транспортного засобу з реєстрації заборони відчуження автомобіля не існувало.
Доводи інших учасників справи
У травні 2021 року АТ "Ідея Банк" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 10 червня 2013 року на підставі кредитного договору, який укладений між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 185 288,00 грн на купівлю транспортного засобу HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Сторони погодили умови кредитування щодо сплати коштів за користування кредитом 23,99 % річних та кінцевим строком повернення кредиту до 10 червня 2020 року, шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів в розмірі 4 570,96 грн згідно з графіком до 10 числа поточного місяця. Також сторони встановили право банку вимагати від позичальника достроково повернути кредит у разі настання умов, зазначених у підпункті "а" пункту 1 § 5 договору, зокрема у випадку відчуження та іншого розпорядження транспортним засобом, що є предметом застави без згоди банку та у разі прострочення чергового ануїтетного платежу (його частини) більше ніж на один календарний місяць. У пункті 9 § 10 кредитного договору, сторони погодили тривалість строку позовної давності - п`ять років (а. с. 13-23).
В забезпечення виконання кредитного зобов`язання, між сторонами укладено договір застави від 02 липня 2013 року, згідно якого ОСОБА_1 передав у заставу належний йому автомобіль HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Реєстрація обтяження предмета застави здійснена 04 липня 2013 року (а. с. 31-37).
Умовами вказаного договору застави сторони визначили, що предмет застави залишається у користуванні заставодавця, однак останній може здійснювати відчуження заставленого майна тільки за письмовою згодою заставодержателя (пункти 2, 3 § 2 договору застави). У пункті 5 § 5 договору застави встановлено, що сам по собі факт звернення стягнення на предмет застави не припиняє основного зобов`язання.
Договір застави набуває чинності із моменту його підписання і нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за кредитним договором (пункти 1, 2 § 6).
03 грудня 2015 року АТ "Ідея Банк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно для дострокового погашення кредитної заборгованості, розрахованої станом на час звернення банку за судовим захистом у розмірі 288 463,57 грн.
За результатом розгляду цих позовних вимог постановлено заочне рішення Новокаховського районного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року, згідно якого звернуто стягнення на транспортний засіб, що є предметом застави, автомобіль HYUNDAI Elantra, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний заставодавцеві ОСОБА_1, для погашення заборгованості за його ж кредитним зобов`язанням згідно з договором від 10 червня 2013 року № 910.22864, в сумі 288 463,57 грн, яка складається із тіла кредиту 184 370,51 грн та відсотків за користування ним - 104 093,06 грн, шляхом надання АТ "Ідея Банк" повноважень на відчуження транспортного засобу будь-якій третій особі - покупцю від імені власника. Вказане судове рішення набрало законної сили 01 лютого 2016 року (а. с. 74-76).
Судове рішення в частині вилучення у ОСОБА_1 транспортного засобу звернуто до примусового виконання за виконавчим листом, який виданий 15 лютого 2016 року. Проте, вказаний лист повернуто стягувачу на підставі постанови державного виконавця Новокаховського міського ВДВС ГТУЮ у Херсонській області від 30 червня 2016 року з підстав пункту 6 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" через відсутність у боржника вказаного майна. Про зазначені обставини стягувачу АТ "Ідея Банк" стало відомо з часу отримання вказаного документа 26 липня 2016 року (а. с. 169-171).
Вказаним судовим рішенням також встановлено, що кредитор визначив суму заборгованості за кредитним договором станом на 17 листопада 2015 року в розмірі 288 463,57 грн, із яких: 184 370,51 грн - тіло кредиту та 104 093,06 грн - відсотки за весь час користування ним до дня зміни строку виконання основного зобов`язання.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.