Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 686/16230/21
провадження № 61-17431св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Гаражний кооператив "Лісовий"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року у складі судді Чевелюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гаражного кооперативу "Лісовий" (далі - ГК "Лісовий", кооператив) про визнання протиправним та скасування протоколу загальних зборів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивував посилаючись на те, що з 24 вересня 2018 року він працював на посаді голови ГК "Лісовий". Рішенням загальних зборів членів кооперативу, оформленим протоколом від 30 квітня 2021 року, його відсторонено від виконання повноважень голови кооперативу.
Зазначав, що такі дії роботодавця є незаконними, оскільки за змістом частини першої статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, однак він таких дій не вчиняв, а тому відповідач не мав законних підстав для відсторонення його від роботи.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 протоколу чергових загальних зборів членів ГК "Лісовий"
від 30 квітня 2021 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2021 року до дня фактичного допуску до роботи.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 07 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що корпоративні права характеризуються, зокрема тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини його членів з кооперативом, що пов`язані зі створенням, діяльністю, припиненням діяльності такої юридичної особи, а також з управлінням нею є корпоративними. Відсторонення голови кооперативу від виконання повноважень регулюється нормами статті 99 ЦК України. За своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками таке відсторонення голови кооперативу відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постановах від 03 квітня 2019 року (справа № 759/11487/16-ц), від 24 квітня 2019 року (справа № 509/577/18), від 18 грудня 2019 року (справа № 640/1029/18). Отже, між сторонами виник спір, пов`язаний відстороненням загальними зборами членів ГК "Лісовий", як вищим органом управління кооперативу, ОСОБА_1 від виконання повноважень виконавчого органу кооперативу, а отже спір, що виник між сторонами, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна
скарга ОСОБА_1, подана від його імені адвокатом Заїкою В. В., на
ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, не врахував, що ОСОБА_1 не є учасником ГК "Лісовий. Звільнення з посади голови кооперативу, яка відноситься до адміністративної посади органу управління кооперативом, не породжує корпоративного спору і відноситься до трудових спорів, а тому помилковим є висновок судів про те, що між сторонами виник корпоративний спір, який підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що він уже звертався до господарського суду з аналогічним позовом, однак ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23 вересня 2021 року йому відмовлено у відкритті провадження у справі № 924/944/21 з тих підстав, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 2, 3 частини першої цієї статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 25 квітня 2022 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Наказом від 24 вересня 2018 року № 1 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду голови ГК "Лісовий".
Рішенням загальних чергових зборів членів ГК "Лісовий" оформленим протоколом від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень голови кооперативу без виплати заробітної плати до закінчення перевірки фінансово-господарської діяльності кооперативу та прийняття відповідного рішення зборами кооперативу про продовження повноважень керівника або його переобрання.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1, подана адвокатом Заїкою В. В., не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субʼєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до частини першої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.