Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 461/7438/19
провадження № 61-19085св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Громадська організація «Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема»,
відповідачі: Львівська міська рада, ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська обласна державна адміністрація, Представництво американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Громадська організація «Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом Алейхема» (далі - ГО «ЛТЄК ім. Шолом Алейхема», громадська організація) звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська обласна державна адміністрація, Представництво американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі - Представництво), про визнання незаконними та скасування ухвал та договорів оренди.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до генерального плану територія на АДРЕСА_1 входить у межі історичного ареалу м. Львова.
Містобудівна документація для розроблення проєкту землеустрою вже виготовлена, земельні ділянки, виділені відповідачу ОСОБА_1 спірними рішеннями, розташовані в межах історичного ареалу м. Львова, а також в межах охоронної зони об`єкта Організації Об`єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (далі - ЮНЕСКО).
Отже, функціональне використання земельної ділянки, визначене в оскаржуваних ухвалах, не відповідає генеральному плану м. Львова. Та обставина, що територія, в межах якої надано земельну ділянку ОСОБА_1 , знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, віднесена до земель історико-культурного призначення, вказує на необхідність зміни цільового призначення, однак, така зміна не здійснена, що є порушенням статті 20 ЗК України та, відповідно, підставами для відмови в затвердженні проєкту землеустрою і скасування оскаржуваних рішень Львівської міської ради та договорів оренди земель.
Про порушення своїх прав та охоронюваних інтересів громадська організація дізналася у серпні 2019 року, коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи.
12 вересня 2019 року власник земельної ділянки частково надав документи та повідомив про право користування земельними ділянками. Вказане підтверджується протоколом зборів мешканців будинку АДРЕСА_2 від 12 вересня 2019 року, актом технічного стану споруди - будинку АДРЕСА_3 від 16 вересня 2019 року, актом візуального огляду будинку від 16 вересня 2019 року.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила визнати незаконними та скасувати ухвалу від 31 липня 2014 року № 3788 «Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 »; ухвалу від 29 січня 2015 року № 4299 «Про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 »; договір оренди землі № Г-1349, укладений 25 лютого 2015 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 , на право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136600:03:001:0065, площею 0,0029 га в межах червоних ліній строком до 29 січня 2020 року; договір оренди № Г-1348, укладений 25 лютого 2015 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136600:03:001:0064 строком на 10 років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2020 року в позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанцій виходив з того, що позивач звернувся за захистом своїх прав з пропуском позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційні скарги Представництва, ГО «ЛТЄК ім. Шолом Алейхема» задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконними та скасовано ухвалу від 31 липня 2014 року № 3788 «Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 »; ухвалу від 29 січня 2015 року № 4299 «Про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 ; договір оренди землі, укладений 25 лютого 2015 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 № Г-1349 на право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136600:03:001:0065, площею 0,0029 га, в межах червоних ліній строком до 29 січня 2020 року; договір оренди № Г-1348, укладений 25 лютого 2015 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136600:03:001:0064, строком на 10 років
Задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, щосуд першої інстанції взяв до уваги та надав правову оцінку прийнятим Львівською міською радоюухвалам щодо земельних ділянок, які розташовані в межах історичного ареалу м. Львова, а також в межах охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку, що Львівська міська радане мала повноважень на передання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 . Функціональне використання земельної ділянки в оскаржуваних ухвалах не відповідає генеральному плану м. Львова.
Представники позивача та третьої особи стверджували, що про порушення прав дізналися у серпні 2019 року, коли на земельній ділянці на АДРЕСА_1 почались будівельні роботи. Зазначене підтверджується протоколом зборів від 12 вересня 2019 року, актом технічного нагляду споруди будинку АДРЕСА_3 від 16 вересня 2019 року та актом візуального огляду будинку від 16 вересня 2019 року.
31 липня 2014 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 3788 «Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ». 29 січня 2015 року Львівська міська радаприйняла ухвалу № 4299 «Про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 ». Ці ухвали опубліковано на сайті ради за відповідною інтернет - адресою. Відповідач на жодній із інтернет-адрес не зазначив, коли саме ухвали були опубліковані, чи є дані інтернет-сторінки офіційними.
Суд першої інстанції, відмовивши у позові у зв`язку з пропуском позовної давності, не зазначив, у який спосіб і коли позивач міг дізнатися про існування договорів оренди на спірні земельні ділянки та їх умови.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням частини третьої статті 261 ЦК України, дійшов висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав у вересні 2019 року, тому позовна давність не пропущена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції помилково визначив початковий момент перебігу позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права.
Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, провадження № 61-35779св18, від 10 липня 2019 року у справі № 321/1702/16-ц, провадження № 61-24616св18, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, провадження № 61-4313св19.
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 724/1721/17, провадження № 61-41822 св 18, від 08 жовтня 2020 року № 918/333/13-г, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, адміністративне провадження №К/9901/44726/18, від 12 червня 2020 року у справі № 709/2117/16-ц, провадження № 61-20168св18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 523/1993/18, провадження № 61-3749св20, від 21 жовтня 2020 року у справі № 401/971/19, провадження № 61-23300 св 19, від 31 жовтня 2018 року у справі № 703/805/16-ц, провадження № 61-3765св18, Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року, провадження № 6-2407цс15, від 01 липня 2015 року, провадження № 6-178гс15.
У постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 472/1428/15-ц, провадження № 61-22682св18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 362/2875/13-ц, провадження № 61-35631св18, від 11 грудня 2019 року № 201/13098/16-ц, провадження № 61-39496св18, викладено правовий висновок про те, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати до нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка має ознаки об`єкта культурної спадщини, суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 826/5755/17, адміністративне провадження № К/9901/53036/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 826/4485/18, адміністративне провадження № К/9901/17313/19, К/9901/17321/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 813/4456/16, адміністративне провадження №К/9901/5518/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 640/21505/18, адміністративне провадження №К/9901/30517/19, від 26 червня 2018 року у справі № 910/22867/15, від 07 лютого 2019 року у справі № 462/1002/17, адміністративне провадження №К/9901/44992/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/5755/17, адміністративне провадження № К/9901/53036/18, Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 813/4993/15, провадження № 11-1201апп18, (щодо ненабуття об`єктом ознак культурної спадщини у зв`язку з невключенням такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та відсутністю науково-проєктної документації).
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звертався до суду апеляційної інстанції із клопотанням щодо відкладення розгляду справи у зв`язку із незадовільним станом здоров`я, вважав такі причини поважними, проте суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.
Спірні ухвали Львівської міської ради оприлюднені 17, 18, 31 липня 2014 року, 29 січня 2015 року, тому у позивача існувала реальна можливість дізнатися про порушення своїх прав, він не мав перешкод у доступі до офіційного веб-сайту Львівської міської ради. Докази позивача на підтвердження обставин обізнаності про порушення прав лише у серпні 2019 року є неналежними.
Синагога «Хасидим Шуль» побудована близько 1791 року та повністю зруйнована в 1941 році, не внесена до Переліку об`єктів культурної спадщини та Державного реєстру нерухомих пам`яток України, тому не набула статусу об`єкта культурної спадщини.
Межі історичного ареалу м. Львова не визначені в науково-проєктній документації із затвердженням центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Львівська міська рада не має повноважень визначати межі історичного ареалу м. Львова. Цільове призначення спірної земельної ділянки - для житлової та громадської забудови, тому він правомірно набув право користування нею.
05 грудня 1998 року ансамбль історичного центру Львова внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Межі буферної зони навколо ансамблю історичного центру Львова не визначені в науково-проєктній документації із затвердженням центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, тому позивач не довів розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО .
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки обставинам про те, яким чином порушуються права та інтереси позивача як громадської організації. Позивач не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав, які саме його права порушено прийняттям спірних ухвал Львівською міською радою та укладенням договорів оренди землі, громадська організація здійснює представництво інтересів членів такої громадської організації та не наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог законодавства.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, провадження № 61-35779св18, від 10 липня 2019 року у справі № 321/1702/16-ц, провадження № 61-24616св18, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, провадження № 61-4313св19, від 17 червня 2020 року у справі № 724/1721/17, провадження № 61-41822св18, від 08 жовтня 2020 року № 918/333/13-г, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, адміністративне провадження № К/9901/44726/18, від 12 червня 2020 року у справі № 709/2117/16-ц, провадження № 61-20168св18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 523/1993/18, провадження № 61-3749св20, від 21 жовтня 2020 року у справі № 401/971/19, провадження № 61-23300 св 19, від 31 жовтня 2018 року у справі № 703/805/16-ц, провадження № 61-3765св18, від 18 грудня 2018 року у справі № 472/1428/15-ц, провадження № 61-22682св18, від 26 червня 2018 року у справі № 910/22867/15, від 07 лютого 2019 року у справі № 462/1002/17, адміністративне провадження №К/9901/44992/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/5755/17, адміністративне провадження № К/9901/53036/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 826/4485/18, адміністративне провадження № К/9901/17313/19, К/9901/17321/19, від 16 жовтня 2019 року у справі № 362/2875/13-ц, провадження № 61-35631св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 813/4456/16, адміністративне провадження № К/9901/5518/17, від 11 грудня 2019 року № 201/13098/16-ц, провадження № 61-39496св18, від 03 квітня 2020 року у справі № 640/21505/18, адміністративне провадження № К/9901/30517/19, Великої Палати Верховного Суду 19 червня 2019 року у справі № 813/4993/15, провадження № 11-1201апп18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року, провадження № 6-2407цс15, від 01 липня 2015 року, провадження № 6-178гс15; необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ухвалою Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2613 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 » вирішено: надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: 1.1., площею 0,0088 га, в оренду терміном на 10 років; 1.2., площею 0,0012 га, у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років. Громадянину ОСОБА_1 : здійснювати плату за землю у вигляді земельного податку; забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та подати міській раді на затвердження. Департаменту містобудування внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані.
31 липня 2014 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 3788 «Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 », відповідно до якої вирішено: погодити громадянину ОСОБА_1 місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: 1. площею 0,0088 га в оренду терміном на 10 років; 2. площею 0,0012 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років. Громадянину ОСОБА_1 подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
29 січня 2015 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 4299 «Про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на АДРЕСА_1 », відповідно до якої вирішено: внести зміни до ухвали міської ради від 31 липня 2014 року № 3788 «Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 », виклавши пункт 1 у новій редакції: «1. Погодити громадянину ОСОБА_1 місце розташування земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі: 1.1. площею 0,0071 га в оренду терміном на 10 років. 1.2. площею 0,0029 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років»; затвердити громадянину ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати земельні ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування, до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі комерції: 1. площею 0,0071 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0064) в оренду терміном на 10 років; 2. площею 0,0029 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0065) у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років. Громадянину ОСОБА_1 : у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі та провести його державну реєстрацію; договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою; забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж; департаменту містобудування: здійснити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані.