Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 438/1062/20
провадження № 61-8087св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у складі судді Шандра М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів.
Позов обґрунтований тим, що з 08 лютого 2001 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2019 року. Сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до судового наказу Бориславського міського суду від 21 січня 2019 року з ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання обох синів у розмірі 1/3 частини його заробітку щомісяця. Розмір аліментів із січня 2020 року становив 2 230,00 грн на обох дітей. Після досягнення повноліття старшим сином ОСОБА_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 становлять 1 115,00 грн щомісяця. З дати призначення аліментів змінився майновий стан та рівень життя, зросли витрати на утримання дітей та ціни на предмети першої необхідності для забезпечення нормального розвитку дітей, змінилися обставини, які впливають на розмір аліментів, що стягнені з відповідача.
З урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2020 році, швидких темпів зростання цін, значного зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утримання дітей, попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам не відповідає, а тому аліменти підлягають збільшенню. Змінився і майновий стан позивача, який зумовлений подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах життєдіяльності. У зв`язку з введенням в країні карантину, з квітня 2020 року ОСОБА_1 не працює перебуває на обліку як безробітна, отримує допомогу з безробіття 1 000,00 грн щомісяця, раніше отримувала мінімальну заробітню плату. Відповідач працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вест Бері», його доходи їй невідомі, вважає, що вони є достатніми для утримання синів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 05 січня 2021 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідно до судового наказу, виданого Бориславським міським судом Львівської області від 21 січня 2019 року про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з 1/3 частки заробітку (доходу) в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів відповідно до судового наказу Бориславського міського суду Львівської області від 21 січня 2019 року у справі за № 438/52/19. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи перебувають вони в шлюбі, чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.
Після винесення Бориславським міським судом Львівської області судового наказу від 21 січня 2019 року у справі № 438/52/19 про стягнення з відповідача аліментів минув значний період часу, змінились обставини, які впливають на розмір аліментів, що стягнені з відповідача у частці від його заробітку.
Розмір аліментів, які стягувалися з відповідача за попереднім рішенням суду, не забезпечують необхідного гарантованого державою мінімуму на утримання дитини.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 повернено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 копію ухвали суду від 23 лютого 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху отримав 13 березня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений строк недоліки апеляційної скарги не усунув.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року, просив її скасувати, передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу передчасно,оскільки з 10 березня 2021 року до 23 березня 2021 року він перебував у відрядженні за кордоном, що підтверджується відбитками штампів про перетинання кордону у закордонному паспорті. Тому він не міг 13 березня 2021 року отримати ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставами для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу передчасно, заявник не отримував ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
Вивчивши матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.
Право кожного на судовий захист закріплено також у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яким гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.