Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 216/1806/20
провадження № 61-11603св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокуу складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубаткової В. П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" про захист прав споживачів, стягнення невиплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" (далі - ПрАТ "СК"ТАС") про захист прав споживачів, стягнення невиплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 грудня 2019 року невідомою особою було викрадено автомобіль Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1, який позивач залишив на відкритій площадці біля будинку № 55, мікрорайон Всебратське - 2, м. Кривий Ріг.
Позивач негайно зателефонував до поліції, а також повідомив ПрАТ "СК "ТАС" про настання страхового випадку.
ОСОБА_1 виконав вимоги пунктів 11.3, 11.4 загальних умов страхування до договору "Єврокаско 5 зірок".
15 грудня 2019 року у філії ПрАТ "СК"ТАС" позивач, надав документи, передбачені пунктом 12 договору страхування, необхідних для виплати і отримав копію заяви про страховий випадок. Пізніше позивач надав талон-повідомлення з правоохоронного органу єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення № 26688, тобто належним чином виконав всі обов`язки, що передбачені договором страхування.
Відповідач був зобов`язаний розглянути заяву та ухвалити рішення про виплату або відмовити у виплаті страхового відшкодування впродовж 10 робочих днів з дати отримання всіх належним чином оформлених документів.
Станом на день звернення з позовними вимогами до суду, відповідачем не прийнято рішення.
У зв`язку з ухилянням відповідача від добровільного відшкодування завданих збитків та відсутності будь-якої інформації щодо розгляду заяви про страхове відшкодування позивач зазнав моральних страждань.
На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальний збиток в сумі 1 295 000,00 грн, моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано страховику документи передбачені пунктом 12.1 договору страхування, що є перешкодою для здійснення виплати страхового відшкодування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "ТАС" про захист прав споживачів, стягнення невиплаченого страхового відшкодування, та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з ПрАТ "СК "ТАС" на користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування в розмірі 807 715,70 грн.
Стягнено з ПрАТ "СК "ТАС" на користь ОСОБА_1 витрати сплачені позивачем на правничу допомогу в сумі 750,00 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що при настанні страхового випадку, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є таким випадком.
Відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з ненаданням позивачем документів передбачених розділом 12 договору добровільного страхування а саме: письмової заяви про настання події та на виплату страхового відшкодування за формою встановленою страховиком; довідки про те, що застрахований транспортний засіб поставлений на облік в базах СНД, Інтерпол "Угон"; копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, отриманого після закінчення 60 календарних днів з дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене правопорушення; договір про передачу права власності на автомобіль (абандон).Однак жодна із вищезазначених обставин, що вказані відповідачем як підстава для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування не перешкодила страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.
Таким чином, у відповідача не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Крім того, посилання відповідача як на самостійну підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування (пункт 14.3 договору), на ненадання ОСОБА_1 інформації щодо придбання транспортного засобу Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 в непридатному для експлуатації стані, після пожежі, який в подальшому було переобладнано без погодження та реєстрації в порядку встановленому чинним законодавством України, суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, оскільки ці доводи не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Крім того, відповідач із зустрічними позовними вимогами про розірвання договору добровільного страхування до суду не звертався.
Оскільки між сторонами виник судовий спір щодо суми страхового відшкодування, цей судовий спір вирішено на користь позивача частково, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки, як зазначив ЄСПЛ зокрема у справі "Станков проти Болгарії", № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року та "Тома проти Люксембурга" (2001 рік), сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року ПрАТ "СК "ТАС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник зазначає, що оскільки конкретні умови страхування визначаються сторонами при укладенні договору, то підписавши договір страхування ОСОБА_1 погодився з його умовами, зокрема, з пунктом 13.7 договору, за яким підставою виплати страхового відшкодування є отримання страховиком від страхувальника документів, передбачених розділом 12 договору; з пунктом 12.12 договору, за яким підставою відмови у виплаті страхового відшкодування є ненадання страховику документів, передбачених розділом 12 договору.
Оскільки позивач не виконав вимоги укладеного між сторонами договору добровільного страхування, то дії відповідача по відмові від здійснення страхової виплати узгоджуються з положеннями частини другої статті 991 ЦК України, частини другої статті 26 Закону України "Про страхування" і не суперечать умовам договору страхування.
Суд першої інстанції встановивши, що позивач не виконав обов`язку, передбаченого умовами договору добровільного страхування щодо подання страховику передбачених пункту 12 договору документів, з урахуванням договірних положень, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування.
Також суд першої інстанції врахувавши положення пункту 12.12 укладеного між сторонами договору страхування, який надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з ненаданням документів передбачених розділом 12 договору та, оскільки, документи передбачені розділом 12 договору, в порушення умов договору страхування, страховику надані не буди, дійшов законного і обґрунтованого висновку, що у відповідача були підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Доводи суду апеляційної інстанції про те, що статтею 26 Закону України "Про страхування" та статтею 991 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав за яких страховик може відмовити у здійсненні страхових виплат є безпідставними з огляду на те, що при укладенні вищевказаного договору добровільного страхування відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо розширення переліку підстав за яких страховик може відмовити у здійсненні страхових виплат.
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання, викладене у відзиві на апеляційну скаргу про дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
Для перевірки інформації повідомленої суду ОСОБА_1 в судовому засіданні 13 листопада 2020 року, відповідач звернувся до ТСЦ № 6350 РСЦ МВС України в Харківській області та Головного управління ДСНС у Харківській області із запитами від 13 листопада 2020 року та 19 листопада 2020 року.
Згідно отриманих відповідачем від ТСЦ № 6350 та ТУ ДСНС у Харківській області договору від 04 травня 2018 року № 5857/18/001443, заяви від 04 травня 2018 року № 140882381, акта про пожежу від 31 березня 2018 року з фотографіями встановлено, що 04 травня 2018 року транспортний засіб Toyota Land Cruiser, рік випуску 2016, VIN-код НОМЕР_2 позивач придбав в стані "після пожежі", яка трапилася 31 березня 2018 року та внаслідок якої були знищені передня частина та салон автомобіля.
Вказані докази представник відповідача отримав після ухвалення рішення судом першої інстанції, тому об`єктивно не мав можливості їх подати в суді першої інстанції, оскільки тільки в судовому засіданні 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнав, що автомобіль Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 був знищений та зареєстрований на праві власності за позивачем до його відновлення.
Крім того, у заяві на страхування від 15 січня 2019 року до договору добровільного страхування наземного транспорту № ЕО-00294233 в пункті "Наявність збитків щодо ТЗ за останні 3 роки (вказати дату, причину, суму)" інформації про знищення автомобіля внаслідок пожежі позивач страховку не надав.
Обов`язок страхувальника при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику передбачений пунктом 2 частини першої статті 989 ЦК України та пункту 2 частини першої статті 21 Закону України "Про страхування", а також пункту 10.1.3 договору страхування.
Подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування є підставою відмови у виплаті страхового відшкодування згідно пункту 3 частини першої статті 991 ЦК України, пункту 3 статті 26 Закону України "Про страхування" та пункту 14.3 договору страхування.
Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, пославшись на те, що ненадання позивачем інформації щодо придбання транспортного засобу в непридатному для експлуатації стані, після пожежі, який в подальшому було переобладнано без погодження та реєстрації в порядку встановленому чинним законодавством України могло бути підставою подання зустрічного позову з вимогами про розірвання договору добровільного страхування, з яким відповідач не звернувся, а не підставою відмови у виплаті страхового відшкодування.
Узагальнюючи вищевикладене, як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 404/2470/17 (провадження № 61-36331св18), від 04 вересня 2019 року у справі № 521/12198/15-ц (провадження № 61-26032св18), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/13174/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/9156/15-ц (провадження № 61-14222св18), від 30 листопада 2018 року у справі № 910/2061/18, від 19 листопада 2020 року у справі № 2604/24373/12 (провадження № 61-84св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 937/7972/19 (провадження № 61-12483св20) згідно яких, умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону та, що порушення страхувальником умов укладеного договору є достатньою підставою для позбавлення його права вимагати виплати страхового відшкодування.
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Задоволено клопотання ПрАТ "СК "ТАС" про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "ТАС" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (ЄВРОКАСКО 5 зірок) № 111.03.08, строком дії з 16 січня 2019 року до 15 січня 2020 року, предметом страхування за договором є майнові інтереси позивача по володінню та користуванню автомобілем Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 16-20). Розмір страхового відшкодування сторонами встановлений 1295 000 грн.
15 грудня 2019 року невстановленими особами викрадено автомобіль позивача Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1, який був залишений позивачем в нічний час доби біля під`їзду будинку АДРЕСА_1 .
15 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою про викрадення транспортного засобу до Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, яка зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" за № 26688 (т. 1 а. с. 7)
Того ж дня позивач звернувся до ПрАТ "СК "ТАС" із заявою про настання події, зазначивши суму страхового відшкодування 1 295 000,00 грн (т. 1 а. с. 9-11).
17 грудня 2019 року слідчим СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про визнання потерпілим ОСОБА_1 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12019040230002193 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом) (т. 1 а. с. 35, 38).
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 17 грудня 2019 року № 1804 (т. 1 а. с. 48-53) ринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1, на дату оцінки складає 807 715,70 грн. Правомірність вказаного звіту позивачем не оскаржено.
Листом від 02 січня 2020 року позивач звернувся до ПрАТ "СК "ТАС" з проханням повідомити чому протягом 10 робочих днів з моменту настання страхового випадку йому не виплачено першу частину страхового відшкодування (т. 1 а. с. 8).
15 січня 2020 року позивач звернувся до ПрАТ "СК "ТАС" з проханням розглянути його заяву про виплату страхового відшкодування, згідно договору страхування, оскільки в прийнятті подібної заяви поданої ним 14 січня 2020 року до філії ПрАТ "СК "ТАС" відмовлено, у зв`язку з тим, що сума відшкодування не встановлена (т. 1 а. с. 13).
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 01 вересня 2020 року № 179/20, середня ринкова вартість автомобіля марки Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1, станом на 31 серпня 2020 року складає 1 052 601,73 грн (т. 1 а. с. 155-165).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статті 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.