ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа №320/6215/19
адміністративне провадження № К/9901/21838/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №320/6215/19
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича
про визнання протиправною та скасування постанови,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (головуючий суддя: Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 пред`явив позов до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, у якому просив суд:
1.1. визнати неправомірною і скасувати постанову від 15 жовтня 2019 року №60313285 про стягнення з боржника основної винагороди.
2. Позов обґрунтував тим, що приватний виконавець не мав підстав для прийняття оскаржуваної постанови 15 жовтня 2019 року одночасно з відкриттям виконавчого провадження, оскільки не виконав рішення суду і мав право на стягнення основної винагороди лише після повного або часткового виконання рішення.
2.1. Крім того, позивач посилався на неправомірність стягнення основної винагороди приватного виконавця, оскільки державний виконавець вже виніс постанову про стягнення з нього виконавчого збору у виконавчому провадженні за тим самим виконавчим документом і звернув стягнення на доходи позивача у розмірі 20 відсотків заробітку поки не буде виплачена вся сума виконавчого збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 6 липня 2020 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про задоволення позову:
3.1. визнав протиправною і скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. від 15 жовтня 2019 року №60313285 про стягнення з боржника основної винагороди;
3.2. стягнув на користь позивача за рахунок коштів приватного виконавця судові витрати в розмірі: 768,40 грн.
4. Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від фактично стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі. У цьому контексті суд вказав, що приватний виконавець не надав доказів фактичного виконання судового рішення і стягнення заборгованості у розмірі: 502 919,50 грн.
4.1. На цій основі суд дійшов висновку, що приватний виконавець не мав підстав для стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 10% від суми заборгованості.
4.2. Одночасно з цим, суд звернув увагу на наявність виконавчого провадження №49860276 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі: 70200,00 грн.
4.3. З огляду на це суд дійшов висновку, що у разі стягнення з позивача суми основної винагороди без реального стягнення боргу будуть створені умови для стягнення з нього подвійної суми виконавчого збору/основної винагороди або їхнє стягнення без реального виконання рішення суду, що теж свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. 29 липня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою задовольнив скаргу приватного виконавця, скасував рішення місцевого суду й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, і неправильно застосував норми матеріального права, що стали підставою для помилкового вирішення справи.
6.1. Так, суд апеляційної інстанції вказав, що приватний виконавець зобов`язаний одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження прийняти постанову про стягнення основної винагороди, у якій навести розрахунок останньої та порядок її стягнення, і така постанова виноситься незалежно від початку примусового виконання. Водночас якщо суму стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
6.2. У цьому контексті суд зауважив, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за рішенням суду складала: 502919,50 грн, а тому визначення у постановах про відкриття виконавчого провадження і про стягнення з боржника основної винагороди у сумі: 50291,95 грн є правомірним.
6.3. Разом з цим, апеляційний суд встановив, що виконавчий лист, який був поданий приватному виконавцю, містить лише відмітку державного виконавця від 14 травня 2018 року про підставу його повернення. Інших відомостей, передбачених пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, як-от: залишок нестягнутої суми, сума стягнутого виконавчого збору, вказаний документ не містить.
6.4. Зважаючи на те, що на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне або часткове виконання боржником виконавчого листа у добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, то апеляційний суд констатував правомірність відкриття ним виконавчого провадження і стягнення основної винагороди у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
7. У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, указавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права стосовно правомірності стягнення приватним виконавцем основної винагороди, не зважаючи на те, що з боржника вже стягнутий виконавчий збір, постанова про стягнення якого виконується у примусовому порядку.
9. На основі тлумачення статей 5, 27, 45 Закону України "Про виконавче провадження" скаржник стверджує, що стягнення основної винагороди або виконавчого збору при наступних пред`явленнях виконавчого листа до виконання допускається виключно у тій частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. На переконання скаржника, повторне стягнення цієї суми закон не передбачає.
9.1. Зрештою скаржник вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що приватний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення основної винагороди одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Скаржник наполягає на тому, що без вчинення виконавцем дій стосовно повного або хоча б часткового виконання рішення суду, останній не мав права виносити оскаржувану постанову.
10. У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець заперечив її доводи й вимоги. Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, тому просить залишити скаргу без задоволення.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. 14 травня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення у справі №381/979/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діяр", про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким задоволено позовні вимоги.
11.1. Цим рішенням у рахунок погашення заборгованості у сумі: 502919,50 грн за кредитним договором від 17 січня 2011 року, що укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Діяр", звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 . Також визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі, встановленому відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
11.2. У вказаній справі 28 грудня 2015 року Фастівський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист.
12. 16 січня 2016 року головний державний виконавець Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Турська Л.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №381/979/15.
13. 14 травня 2018 року державний виконавець винесла постанову №49860276, якою виконавчий лист №381/979/15 за заявою стягувача повернуто останньому.
14. Того ж дня державний виконавець винесла постанову №49860276 про стягнення виконавчого збору, якою стягнув з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі: 70200,00 грн.
15. 13 червня 2018 року старший державний виконавець Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Дубчак І.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №56583645 з примусового виконання постанови від 14 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі: 70200,00 грн.
16. 22 жовтня 2018 року головний державний виконавець Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Турська Л.В. винесла постанову №56583645 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено стягувати 20% заробітної плати ОСОБА_1 до виплати загальної суми боргу: 70200,00 грн.
17. 15 жовтня 2019 року відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №60313285 з примусового виконання виконавчого листа №381/979/15, виданого 28 грудня 2015 року Фастівським міськрайонним судом Київської області.
17.1. Підставою для винесення цієї постанови слугувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" від 7 жовтня 2019 року про примусове виконання рішення.
17.2. Пунктом 3 вказаної постанови вирішено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі: 50 291,95 грн.
18. Також 15 жовтня 2019 року у межах зазначеного провадження відповідач прийняв постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі: 50 291,95 грн.
19. Виконавчий лист від 28 грудня 2015 року №381/979/15 містить відмітку державного виконавця від 14 травня 2018 року, засвідчену підписом і скріплену печаткою, про те, що виконавчий документ повернуто на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача. Інших відомостей на виконавчому листі не зазначено.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Частина перша статті 5 цього Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
22. Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
23. Частиною восьмою статті 27 цього Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
24. Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
25. Статтею 45 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
26. Згідно з приписами частин першої - п`ятої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
27. Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
28. На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - "Порядок №643").
29. Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на таке.
31. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
32. Позивач оскаржує постанову приватного виконавця про стягнення основної винагороди, яка прийнята одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
33. Суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків стосовно наявності у приватного виконавця підстав для винесення оскаржуваної постанови одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Так, суд першої інстанції вважав, що таку постанову відповідач міг винести лише у разі виконання судового рішення, чого не було на час відкриття провадження. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець в силу закону був зобов`язаний винести оскаржувану постанову одночасно з відкриттям виконавчого провадження.
34. Касаційні доводи позивача побудовані, головним чином, на аргументах про передчасність прийняття оскаржуваної постанови через фактичну відсутність дій щодо стягнення заборгованості, а також несправедливість подвійного стягнення винагород державному й приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
35. Стосовно розв`язання питання правомірності винесення відповідачем постанови про стягнення основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, то Верховний Суд виходить з такого.
36. Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.
37. Водночас аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження", які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.
38. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19.
39. Одночасно з цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.
40. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20.
41. Крім цього, аналіз статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів" свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.
42. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі №160/5321/20, від 27 квітня 2021 року у справі №580/3444/20, від 3 червня 2021 року у справі №640/17286/20, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20.
43. Водночас саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (пункт 52 постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №420/6845/18).